Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/24377/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/24377/16 За позовом Комунального підприємства Київський метрополітен

До Товариства з обмеженою відповідальністю К.Ф.ІМПЕКС

Про стягнення 141 975,85 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Ковтун Т.О. - по дов.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Київський метрополітен звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю К.Ф.Імпекс про стягнення 141 975,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017р. (суддя Головатюк Л.Д.) порушено провадження у справі №910/24377/16, розгляд справи призначено на 01.02.2017р.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судових справ, справу №910/24377/16 передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 13.02.2017р. справу №910/24377/16 прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М. та призначено її розгляд на 03.03.2017р.

Представником позивача 02.03.2017р. через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Представник відповідача у судове засідання 03.03.2017р. не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Ухвалою від 03.03.2017р. розгляд справи було відкладено на 20.03.2017р.

У судовому засіданні 20.03.2017р. представником позивача було надано усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2017р. не з'явився, проте, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 20.03.2017р., справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 20.03.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.08.2011р. між Комунальним підприємством Київський метрополітен (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю К.Ф.ІМПЕКС (орендар) було укладено договір №152-У(Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення №590/4028 від 29.04.2010р. Київської міської ради передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ Укрметротунельпроект , тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря), за адресою: станція метро Берестейська , для торгівлі непродовольчими товарами.

За умовами п.2.1 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП ПІ Укрметротунельпроект , тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 32,5 кв.м, згідно з викопіюванням зі Схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, що складає невід'ємну частину цього договору.

У п.2.2 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. зазначено, що вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим 01.06.2011р. звітом про експертну оцінку станом на 31.10.2010р. становить 218620 грн. без податку на додану вартість.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства Київський метрополітен (п.2.4 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р.).

За користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення №590/4028 від 29.04.2010р. Київської міської ради та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва, затвердженої рішенням Київради №34/91 від 28.09.2006р., та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить: 140,14 грн. за 1 м 2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на червень 2011р. складає 4554,58 грн. без податку на додану вартість. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково разом з орендною платою орендар сплачує орендодавцю податок на додану вартість у розмірі та порядку, визначених законодавством України (п.п.3.1, 3.2, 3.4 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р.).

У додатку №2 до договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. сторонами було погоджено, що орендна плата станом на 01.06.2011р. становить 5465,50 грн. (з урахуванням податку на додану вартість).

За умовами п.3.5 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. оплата проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта орендодавцеві.

Згідно п.3.6 вказаного правочину орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення №590/4028 від 29.04.2010р. Київської міської ради діє з 10.08.2011р. до 08.08.2014р. (2 роки 364 дні) (п.9.1 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.

Як свідчать матеріали справи, 10.08.2011р. орендодавцем було передано, а орендарем прийнято частину переходу станції метро Берестейська , визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіоском) загальною площею 32,5 кв.м, про що контрагентами складено та підписано акт приймання-передачі майна в оренду.

Як вказувалось вище, умовами договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. передбачено, що останній діє з 10.08.2011р. до 08.08.2014р. (2 роки 364 дні), проте, за твердженнями заявника, які з боку відповідача не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю К.Ф.ІМПЕКС після закінчення строку дії спірного правочину не було звільнено орендований об'єкт та не повернуто його орендодавцю.

З матеріалів справи вбачається, що тимчасові огороджувальні конструкції відповідача було демонтовано лише 28.11.2016р., про що старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м.Києві ГТУЮ Норкою Є.В. було складено акт.

За весь час користування орендарем об'єктом оренди орендодавцем нараховувалась орендна плата, зокрема, за період з листопада 2015р. по листопад (28.11.2016р.) 2016р. заявником нараховано плату в сумі 124 654,39 грн.

Наразі, суд зауважує, що нарахування орендодавцем орендної плати після закінчення строку дії договору до моменту повернення об'єкта оренди орендодавцю, в повному обсязі узгоджується з умовами п.3.6 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Отже, враховуючи наведене вище, виходячи з умов договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р., суд дійшов висновку, що строк внесення орендної плати за період з листопада 2015р. по листопад (28.11.2016р.) 2016р. в сумі 124 654,39 грн., настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю К.Ф.ІМПЕКС орендну плату за період з листопада 2015р. по листопад 2016р. сплачено не було, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 124 654,39 грн., що і стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та звернення до суду з розглядуваним позовом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів належного виконання своїх обов'язків з внесення орендної плати за користування об'єктом оренди згідно договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. не надав, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства Київський метрополітен до Товариства з обмеженою відповідальністю К.Ф.ІМПЕКС в частині стягнення основного боргу в сумі 124 654,39 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 15639,11 грн. та 3% річних в сумі 1682,34 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п.2.1 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Обгрунтовуючи позивні вимоги про стягнення пені за порушення відповідачем строків внесення орендної плати за період з листопада 2015р. по листопад (28.11.2016р.) 2016р., позивач посилався на те, що п.6.2 договору №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. передбачено, що за несвоєчасну оплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожен день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Проте, як вказувалось вище, договір №152-У(Ор)-11 від 10.08.2011р. згідно п.9.1 діяв з 10.08.2011р. по 08.08.2014р., докази його пролонгації в матеріалах справи відсутні, а пеня позивачем нарахована за прострочення грошового зобов'язання за період з листопада 2015р. по листопад (28.11.2016р.), тобто, за період часу користування об'єктом оренди без внесення орендної плати, але вже після закінчення строку дії правочину.

Отже, забезпечене неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем грошового зобов'язання припинилось у зв'язку з припиненням договору, а тому відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафної санкції шляхом стягнення пені за прострочення внесення орендної за користування об'єктом оренди вже після припинення договору. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 24.05.2016р. та від 26.07,2016р. Вищого господарського суду України по справах №910/29612/15, №910/27799/15.

Отже, з огляду на наведене у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в часті стягнення пені в розмірі 15 639,11 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань з внесення орендних платежів за період з листопада 2015р. по листопад (28.11.2016р.) 2016р., позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 1682,34 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку, що останній містить помилки у визначенні початкових дат періодів нарахування 3% річних, зокрема, заявником не враховано, що останній день строку оплати, який припадає на вихідний (не робочій день), переноситься на перший робочій день.

Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1669,42 грн.

Судовий збір згідно приписів ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32 , 33 , 49 , 82 - 85 ГПК України , Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю К.Ф.ІМПЕКС (01015, м.Київ, вул.Цитадельна, буд.7 літ.А, ЄДРПОУ 25638554) на користь Комунального підприємства Київський метрополітен (03056, м.Київ, Проспект Перемоги, буд.35, ЄДРПОУ 03328913) основний борг в сумі 124 654,39 грн., 3% річних в сумі 1669,42 грн. та судовий збір в розмірі 1894,86грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.03.2017р.

Суддя Спичак О.М.