Ухвала

від 17.03.2017 по справі 910/808/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

17.03.2017Справа № 910/808/17

Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства Київенерго доТовариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна контора Житлоексплуатація простягнення 191136 грн. 51 коп. Представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю № 91/2016/10/17-22 від 17.10.2016;

від відповідача: Даниленко Є.М. - представник за довіреністю б/н від 25.05.2016

ВСТАНОВИВ:

16.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Київенерго з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна контора Житлоексплуатація про стягнення 191136 грн. 51 коп., з яких 109857 грн. 72 коп. основного боргу, 9072 грн. 93 коп. 3% річних та 72205 грн. 86 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 1541025 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.01.2012, не у повному обсязі здійснив оплату спожитої у період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 109857 грн. 72 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 9072 грн. 93 коп. та інфляційні втрати у розмірі 72205 грн. 86 коп. за період з жовтня 2013 року по листопад 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2017 порушено провадження у справі № 910/808/17, розгляд справи призначено на 03.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.03.2017.

02.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому відповідач зазначив, що нарахування вартості спожитої теплової енергії за квітень 2015 року позивачем було здійснено на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, відповідно до якої для Публічного акціонерного товариства Київенерго був встановлений тариф на теплову енергію у розмірі 531 грн. 10 коп. за 1 Гкал. Однак, вказана Постанова № 613 від 03.03.2015 визнана незаконною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для застосування розміру тарифу (531,10 грн/Гкал) при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії у квітні 2015 року.

При цьому, відповідач зазначив, що наразі Вищим адміністративним судом України перевіряється правильність застосування Київським апеляційним адміністративним судом від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 норм матеріального та процесуального права щодо визнання нечинною Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, у зв'язку з чим просив суд зупинити провадження у справі № 910/808/17 до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України справи № 826/15733/15 про визнання незаконною та нечинною Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

03.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що нарахування вартості спожитої теплової енергії за квітень 2015 року позивачем було здійснено на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, відповідно до якої для Публічному акціонерному товариству Київенерго був встановлений тариф на теплову енергію у розмірі 531 грн. 10 коп. за 1 Гкал. Однак, вказана Постанова № 613 від 03.03.2015 визнана незаконною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для застосування розміру тарифу (531,10 грн/Гкал) при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії у квітні 2015 року.

Крім того, відповідач вказав на те, що за період з 01.07.2014 по 01.04.2015 позивач здійснював нарахування вартості спожитої теплової енергії на підставі Постанови НКРЕКП від 23.04.2014 № 465, яка, як стверджує відповідач, не була зареєстрована в органах юстиції та не включена до Єдиного державного реєстру з присвоєнням реєстраційного коду, тобто прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а, отже, тарифи, встановлені нею (295,17 грн./Гкал на теплову енергію) не підлягають застосуванню при визначенні вартості спожитої теплової енергії.

З огляду на викладене, відповідач зазначив, що при визначенні вартості спожитої теплової енергії у період з липня 2014 року по травень 2015 року треба керуватися тарифами, встановленими Постановою Національної комісії регулювання електроенергії від 14.12.2010 № 1729.

За таких обставин, відповідачем було здійснено власний розрахунок вартості спожитої ним у спірний період теплової енергії (відповідно до розрахунку, долученого до відзиву) та визначено розмір заборгованості за Договором № 1541025 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.01.2012 у сумі 57155 грн. 16 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 10.03.2017.

У судовому засіданні 10.03.2017 представник відповідача подав письмові заперечення, в яких зазначив, що у спірному періоді (з 01.10.2013 до 01.05.2015) діяли тарифи на постачання теплової енергії, які не оскаржувались.

У судовому засіданні 10.03.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 17.03.2017.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2017 підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі.

Розглянувши у судовому засіданні 17.03.2017 клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Як зазначено у п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: а) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; б) чим зумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Судом встановлено, що 03.01.2012 між Публічним акціонерним товариством Київенерго (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна контора Житлоексплуатація (споживач) укладено Договір № 1541025 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.01.2012, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1541025 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.01.2012 при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України (Закону України від 09.07.2010 № 2479-VI), Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що він належним чином виконав свої зобов'язання за Договором № 1541025 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 03.01.2012 в частині постачання відповідачу теплової енергії у гарячій воді у період з 01.10.2013 по 01.05.2015, тоді як відповідач не у повному обсязі здійснив оплату поставленої позивачем у вказаний період теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 109857грн. 72 коп., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Водночас, відповідач, заперечуючи на позовну заяву, у відзиві на позов та у клопотанні про зупинення провадження у справі, зазначає, що нарахування вартості спожитої теплової енергії за квітень 2015 року позивачем було здійснено на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, відповідно до якої для Публічному акціонерному товариству Київенерго був встановлений тариф на теплову енергію у розмірі 531 грн. 10 коп. за 1 Гкал. Однак, вказана Постанова № 613 від 03.03.2015 визнана незаконною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, у зв'язку з чим у позивача відсутні підстави для застосування розміру тарифу (531,10 грн/Гкал) при розрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії у квітні 2015 року.

При цьому, відповідач зазначив, що наразі Вищим адміністративним судом України перевіряється правильність застосування Київським апеляційним адміністративним судом від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 норм матеріального та процесуального права щодо визнання нечинною Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, у зв'язку з чим просив суд зупинити провадження у справі № 910/808/17 до закінчення розгляду Вищим адміністративним судом України справи № 826/15733/15 про визнання незаконною та нечинною Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

Так, судом встановлено, що Житлово-будівельний кооператив "Річковик-2" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання незаконною та нечинною постанови НКРЕКП від 03 березня 2015 року № 613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго", а дії по її прийняттю протиправними.

Судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 у справі № 826/15733/15 відмовлено у позові Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2".

Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 в частині відмови у задоволені позову про визнання нечинною постанови (Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613) скасовано та постановлено в цій частині нову, якою позовні вимоги задоволено; визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство Київенерго та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 та Вищим адміністративним судом України було відкрито касаційне провадження за вказаними скаргами.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, наразі Вищим адміністративним судом України перевіряється правильність застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, якою було визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

При цьому, судом встановлено, що Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613 були встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго , зокрема встановлено, що тариф на теплову енергію становить 531,10 грн./Гкал та зазначено, що ця постанова набирає чинності з 01.04.2015.

Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість з оплати спожитої теплової енергії у період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року.

Як вбачається з долученої позивачем до позовної заяви облікової картки за квітень 2015 року, позивачем було здійснено розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії у квітні 2015 року (12,55700 Гкал) із застуванням тарифу - 531,10 грн./Гкал , тобто із застосуванням тарифу, встановленого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, яка постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту її прийняття.

При цьому, як встановлено судом, наразі Вищим адміністративним судом України перевіряється правильність застосування Київським апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15, якою було визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 року № 613 Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ Київенерго .

Таким чином, наразі в межах справи № 826/15733/15 встановлюються обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення - нечинність Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 03.03.2015 № 613, нечинність, встановлених нею тарифів, та, відповідно, відсутність підстав у позивача для застосування при визначенні вартості спожитої теплової енергії у квітні 2015 року встановлених вказаною постановою НКРЕКП тарифів - 531,10 грн/Гкал.

При цьому, неможливість розгляду даної справи до вирішення справи № 826/15733/15 полягає в тому, що обставини, які розглядаються судом у справі № 826/15733/15, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно в межах розгляду даної справи з огляду на непідвідомчість господарському суду спору, який розглядається адміністративним судом у справі № 826/15733/15.

Керуючись ч. 1 ст. 79 та ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 910/808/17 за позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційна контора Житлоексплуатація про стягнення 191136 грн. 51 коп. до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № 826/15733/15 за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Річковик-2" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання незаконною та нечинною постанови, визнання дій протиправними.

Суддя І.М. Отрош