Рішення

від 22.03.2017 по справі 914/290/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2017р.                                                                        Справа№ 914/290/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут”, м.Львів,

до відповідача: Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області, м.Жовква,

про стягнення 110 263,61 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 – представники;

Від відповідача: ОСОБА_2 – представник;

Представникам роз’яснено права та обов‘язки згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.           

          Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області про стягнення 110 263,61 грн.

          Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору на постачання природного газу від 04.04.2016року №1141130Д12НВ016 за період з січня по квітень 2016 року він поставив відповідачу природний газ який останній оплатив частково, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 24 633,35 грн. За неналежне виконання договірних зобов’язань відповідачу нараховано 66 073,43 грн. пені, 14 614,75 грн. інфляційних втрат та 4 942,08 грн. 3% річних.

          Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 16.02.2017 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 28.02.2017року.

          В судове засідання 28.02.2017р. з’явилися представники сторін. Представник позивача надав суду копію актів звірки взаєморозрахунків; копію картки рахунку; копію розрахунку суми пені, процентів та інфляційних втрат; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Представник відповідача подав письмовий відзив на позов.

          В наданих суду поясненнях представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задоволити. Пояснив, що між ТзОВ “Львівгаз збут” та Відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області було укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів (бюджетних організацій) № 1141130D12НВ016 від 04.04.2016 р., відповідно до умов якого, постачальник зобов’язується передати у власність споживачу в 2016 р. природний газ, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п.4.2.3 договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

ТзоВ “Львівгаз збут” свої зобов’язання згідно умов договору виконало, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу з січня 2016 р. по квітень 2016 р., копії яких долучено до позовної заяви.

Однак, відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, внаслідок чого, станом на 30.12.2016 р. заборгованість за поставлений природний газ становить 24 633, 35 грн.

          За неналежне виконання договірних зобов’язань відповідачу нараховано 66 073,43 грн. пені, 14 614,75 грн. інфляційних втрат та 4 942,08 грн. 3% річних.

          Представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі, просив суд в позові відмовити. Зокрема представник звернув увагу на те, що відповідач належним чином виконав взяті на себе договірні зобов’язання та здійснив своєчасно оплату перерахувавши безготівкові грошові кошти через УДКСУ у Жовківському районі Львівської області на поточний рахунок відповідача зазначений у рахунках позивача.

          Представник звернув увагу на те, що акти на які позивач посилається у позовній заяві містять посилання на договір про постачання природного газу від 01.01.2016 р., проте договір між сторонами укладений 04.04.2016 р.

          Окрім того, представник відповідача зазначив, що згідно договору на постачання природного газу від 04.04.2016 р. річний обсяг постачання природного газу визначений в об’ємі 261, 058 тис. м. куб. який повинен оплачуватися відповідачем. Однак газу було поставлено 332, 247 тис м. куб.

Враховуючи, необхідність подання сторонами додаткових доказів, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.03.2017р.

           09.03.2017р. відповідачем було подано письмові доповнення до відзиву в яких зазначив, що згідно актів на які посилається позивач, підпорядкованими установами відділу освіти було спожито більше в кількісному виразі в порівнянні з кількістю визначеному в договорі укладеному між сторонами, однак механізму укладення додаткової угоди на збільшення об’ємів закупівлі та суми договору постачання природного газу немає. Оскільки гранична ціна договору в сумі 2 009 311,21 грн. була вичерпана між сторонами було проведено переговори щодо врегулювання даного питання. За результатами проведених переговорів між сторонами досягнуто домовленість про предмет закупівлі: «газ природний скраплений або в газоподібному стані», «природний газ», процедура закупівлі - переговорна процедура, сума договору -72 349,92 грн. та кількість 9400 м. куб. Вищезазначені дані були підписані присутніми членами комітету з конкурсних торгів та представником Учасника та скріплені печаткою. Договір укладено та підписано уповноваженими представниками сторін №114130Р124В016 від 18 серпня 2016р. Проплата через УДКСУ у Жовківському районі по договору була проведена по рахунку №БО-1699 від 22 серпня 2016р.. Отже, відділ освіти в повному обсязі виконав договірні зобов'язання згідно №114113РР12НВ укладеного на суму 2 009 311,21 грн. та договору №114130Р124В016 від 18 серпня 2016р. Жодних претензійних вимог Позивач щодо будь-яких боргових зобов'язань відділу освіти Жовківської райдержадміністрацп перед їхньою організацією не пред'являв.

          В судовому засіданні 14.03.2017р. оголошувалась перерва до 22.03.2017р. для надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом.

          В судове засідання 22.03.2017р. з’явились представники сторін, доказі врегулювання спору мирним шляхом не надали. Представник позивача надав суду додаткові пояснення в яких зокрема зазначив, що гранична ціна договору №1141130012НВ016 від 04.04.2016 р. в сумі 2 009 311,21 грн. вичерпана у березні 2016 року. Проте у квітні 2016 року Товариством здійснено поставку природного газу Відділу освіти Жовківської РДА Львівської обл. на суму 52 738,48 грн.

          Однак відповідач, підписавши акти приймання - передачі природного газу, які долучені до позовної заяви, взяв на себе зобов'язання та не виконав його, внаслідок чого утворилась заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений природний газ у розмірі 24 633,35 грн.

          Також представник позивача подав клопотання в якому просив суд вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24 633,35 грн. основного боргу

          Представник відповідача подав заяву в якій просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені згідно ст. 83 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

4 квітня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівгаз збут» (постачальник) та Відділом освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (споживач) було укладено договір на постачання природного газу №№1141130012НВ016.

Окрім того 04.04.2016 року між сторонами було підписано додаткову угоду №12 до договору на постачання природного газу №№1141130012НВ016 згідно якої викладено в новій редакції положення п. 1.1, п. 4.2, п. 11 договору та виключили з договору п. 4.2.1.

Відповідно до п. 1.1 договору в редакції додаткової угоди постачальник зобов’язався передати у власність споживачу у 2016 році газ природній, скраплений або в газоподібному стані (код 06.20.1), природний газ (к4од 09123000-7), а споживач зобов’язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 договору сторони погодили, що річний плановий обсяг постачання газу становить до 261 058 тис. куб.м.

Планові обсяги газу обумовлені сторонами в п. 1.3 договору. Як випливає з даного положення договору, сторони обумовили обсяги газу який має бути поставлений у першому кварталі 2016 року, а саме:

- в лютому - 230,0 тис. куб. м.

- в березні 31,058 тис. куб.м.

Як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви актів прийому-передачі природного газу, позивач в період з січня по квітень 2016 року поставив відповідачу природний газ в загальній кількості 332, 247 тис м. куб. на загальну суму 2 557 238,71 грн., зокрема:

- акт від 31.01.2016р. №ЗЛВ00003442 - 57,843 тис. куб.м. на суму 445 206,00 грн.;

- акт від 29.02.2016р. №ЗЛВ00013707 -161,058 тис.куб.м. на суму 1 239 631,21 грн.;

- акт від 31.03.2016р. №ЗЛВ 00024752 - 106,494 тис.куб.м. на суму 819 663,02 грн.;

- акт від 30.04.2016р. № ЗЛВ00031492 - 6 852 тис.куб.м на суму 52 738,48 грн.

          З наведеного вбачається, що в січні позивачем було поставлено відповідачу 57,843 тис. куб.м. газу на суму 445 206,00 грн., хоча дана поставка не була обумовлена укладеним між сторонами договором. За таких умов дана поставка є позадоговірною. Суд звертає увагу на те, що жодних зауважено щодо оплати газу поставленого в січні сторони не мають, дана поставка оплачена відповідачем за рахунок авансового платежу здійсненого відповідачем в січні 2016 року в сумі 450 944,23 грн.

Більше того, суд звертає увагу на те, що станом на 01.02.2016р. за відповідачем числилась переплата в сумі 5 738,23 грн., що відображено у наданій позивачем картці рахунку №36 за період з 02.01.2016р. по 31.10.2016р.

          В лютому 2016 позивачем було поставлено газ в кількості 161,058 тис.куб.м. на суму 1 239 631,21 грн., що в межах обсягів погоджених в договорі (230,0 тис. куб.м.).

          В березні 2016року позивачем було поставлено відповідачу газ в обсязі 106,494 тис.куб.м. на суму 819 663,02 грн. Суд звертає увагу на те, що умовами договору обумовлена поставка газу в березні 2016 року в обсязі 31,058 тис.куб.м. В той же час, позивачем було недопоставлено в лютому 2016 року газ в повному обсязі, а відтак в березні позивачем поставлено відповідачу частину газу в обсязі 6,494 тис.куб.м на суму 49 983,02 грн., хоча поставка даного у газу договором не обумовлена та є позадоговірною. Решта газу в обсязі 100,0 тис. куб.м. на суму 769 680,00 грн. поставлена позивачем згідно умов договору.

          В квітні 2016 року позивачем поставлено відповідачу газ в обсязі 6 852 тис.куб.м на суму 52 738,48 грн., хоча дана поставка не була обумовлена укладеним між сторонами договором.

           Щодо обов’язку відповідача оплатити отриманий газ, суд зазначає наступне.

          Відповідно до п. 4.2 договору в редакції додаткової угоди №1 сторони дійшли згоди, що оплата за газ проводиться споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника до 10 числа місяця наступного за місяцем постачання газу за розрахунковий період відповідно до умов договору.

          Згідно з п. 4.1 договору, розрахунковим періодом є один календарний місяць.

Відповідно до п. 4.2.3 договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п. 4.3 договору).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          З наведеного випливає, що відповідач повинен був оплатити отриманий в лютому газ 10 березня 2016 року а газ отриманий в березні 10 квітня 2016 року.

          Однак суд звертає увагу на те, що відповідно до розділу 11 договору в редакції додаткової угоди №1 сторони погодили, що умовами договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення та встановили що цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Таким чином сторони визначили порядок проведення розрахунків з моменту набрання договором чинності. Більше того, суд звертає увагу на те, що відповідач, як споживач газу за договором, фізично не мав можливості на виконання договору який укладено 04.04.2016р. провести оплату в березні за газ отриманий в лютому 2016 року.

          З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що обов’язок відповідача по оплаті отриманого в лютому та березні природного газу згідно обсягів які обумовлені договором настав 10.04.2016р.

          Таким чином, враховуючи, що станом на 01.02.2016р. за відповідачем числилась переплата в сумі 5 738,23грн., яка була зарахована позивачем в рахунок часткової оплати за газ спожитий в лютому 2016 року, у відповідача станом на 10.04.2016р. настав обов’язок оплатити спожитий газ в лютому 2016р. на суму 1 233 892,98 грн. та березні 2016р. на суму 769 680,00 грн. Всього 2 003 572,98 грн.

          Як вбачається з долученої позивачем до справи картки рахунку №36 за період з 02.01.2016р. по 31.10.2016р. наданої позивачем, 14.04.2016 року відповідачем було сплачено кошти в сумі 2 009 311,21 грн., які були зараховані позивачем в рахунок оплати поставленого в лютому та березні газу.

          З наведеного вбачається, що відповідачем 14.04.2016р. було погашено заборгованість за газ спожитий в лютому та березні 2016 року. Більше того, за відповідачем числилась переплата в сумі 5 738,23 грн.

Окрім того 23.08.2016р. відповідачем було перераховано позивачу кошти в сумі 72 349,92 грн. А відтак за відповідачем числиться залишок боргу за спожитий газ поза умовами договору поставки а саме в березні 2016 та в квітні 2016 року в сумі 24 633,35 грн.

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати передбачених розділом 4 договору, із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

          Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем подано заяву про в якій він просить зменшити розмір пені згідно ст. 83 ГПК України. Подану заяву представник мотивує тим, що відповідач є бюджетною організацією і у зв’язку із недостатнім фінансуванням відсутні кошти на оплату пені.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

          Як передбачено п. 3.17.4 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 17.12.2013р., вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

          Оскільки позивач при розрахунку пені 3% річних та інфляційних втрат здійснював нарахування починаючи з 11 числа місяця, судом проведено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 11.04.2016р. по 13.11.2016р. на заборгованість в сумі 2 003 572,98 грн., та встановлено, що до стягнення підлягають 3 % річних в сумі 492,68 грн а також пеня в сумі 800,00 грн. з врахуванням заяви відповідача про зменшення розміру пені.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України, передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 25 926,03грн. з яких: 24633,35 грн. основний борг, 800,00 грн. – пеня, 492,68 грн. -3% річних.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

          Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 485, 28грн.

Керуючись ст. ст.28, 33, 35,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Львівської області (80300, Львівська область, м.Жовква, вул. Є.Коновальця,4, код ЄДРПОУ 39013038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівгаз збут” (79039, м.Львів, вул. Золота,42, код ЄДРПОУ 39594527) – 25926,03грн. та 485,28 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.03.2017р.

Суддя Запотічняк О.Д.