Рішення

від 21.03.2017 по справі 916/75/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" березня 2017 р.Справа № 916/75/17

За позовом : Одеської митниці Державної фіскальної служби України

До відповідача : Приватного підприємства „ОСОБА_1 ІМПЕКС»

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „МАЙВІК КОРПОРЕЙШЕН»

про стягнення 91879,72 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, за довіреністю

Від відповідача: ОСОБА_3, за довіреністю

Від 3-ї особи: ОСОБА_4, за довіреністю

У судовому засіданні 20.03.2017р. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву по справі до 21.03.2017р. о 12 год. 15 хв.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Одеська митниця Державної фіскальної служби України звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „ОСОБА_1 ІМПЕКС» про стягнення 91879,72 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.01.2017р. порушено провадження у справі №916/75/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.03.2017р. залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „МАЙВІК КОРПОРЕЙШЕН» до участі у справі №916/75/17 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Відповідач - Приватне підприємство „ОСОБА_1 ІМПЕКС» заперечує проти заявлених позовних вимог в повному обсязі, з підстав, які викладено у відзиві на позовну заяву 17.02.2017р. та письмових поясненнях від 21.03.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „МАЙВІК КОРПОРЕЙШЕН» заперечує проти заявлених вимог позивач, з підстав, що викладені у письмових поясненнях від 20.03.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та 3-ї особи, які були присутні в судових засіданнях, суд встановив.

13 липня 2015 року між та Приватним підприємством „ОСОБА_1 ІМПЕКС» (Зберігач) та Одеською митницею ДФС (Поклажодавець) було укладено Договір №174 про надання послуг відповідального зберігання, відповідно до п. 1.1.1. якого Зберігач зобов'язується надати Поклажодавцю послуги відповідального зберігання товарів, вилучених по протоколам про порушення митних правил, конфіскованих за рішенням суду, переданих для зберігання та інші товарів, що підлягають передачі у власність держави України (далі - послуги), а саме Зберігач зобов'язується зберігати товар переданий Поклажодавцем і повернути його у схоронності.

Відповідно до п. 1.1.2. Договору, конкретний перелік та виду товару (далі - майно), що передається на відповідальне зберігання, буде визначений в окремих ОСОБА_2 прийому-передачі майна на відповідальне зберігання.

Майно зберігається на території Зберігача, або в орендованих приміщеннях. З моменту фактичної передачі його Поклажодавцем Зберігачу, на останнього покладається обов'язок по збереженню майна в первинному вигляді з урахуванням природного зносу товарів. (п. 1.3. Договору).

Згідно до п. 1.4. Договору, право власності на майно до Зберігача не переходить, воно не може бути задіяне в господарському обороті Зберігача або бути передане ним третім особам, знищено.

Відповідно до п. 1.5. Договору, вартість майна, переданого на зберігання визначається митницею шляхом проведення попередньої оцінки або товарознавчої експертизи у встановленому законодавством порядку.

У відповідно до п.п. 7.2, 7.3 Договору передбачено, що по кожному окремому факту передачі майна на відповідальне зберігання Зберігачеві Поклажодавець складає у двох примірниках та підписує і засвідчує круглою печаткою зі свого боку ОСОБА_2 приймання-передачі майна на зберігання ("Акт"). Зберігай підписує і засвідчує круглою печаткою два примірники акту, один з яких повертає Поклажодавцю. В ОСОБА_2 обов'язково зазначаються перелік майна (із зазначенням його кількості, характеристики, властивостей, необхідних для ідентифікації майна); недоліки, дефекти, пошкодження майна (у випадку їх виявлення та/або попередження про них Поклажодавцем); вартість кожного окремого виду майна, яке передається на відповідальне зберігання.

На підставі вищезазначених умов Договору № 174 від 13.07.2015 про надання послуг відповідального зберігання, Одеська митниця ДФС згідно з ОСОБА_2 №37 від 11.09.2015р. прийому-передачі передала на зберігання до ПП "ОСОБА_1 Імпекс" майно, перелічене у цьому ОСОБА_2. ОСОБА_5 був підписаний посадовими особами Одеської митниці ДФС та представниками ПП "ОСОБА_1 Імпекс" та засвідчений печаткою митниці.(а.с.17-52).

Пунктами 11.1, 11.2, 11.5 Договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, а в частині наданих послуг діє з 01.01.2015р. до 31.12.2015р. Сторони домовились, що згідно п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV умовами цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення. Реорганізація Зберігача чи Поклажодавця. або перехід права власності на складські приміщення, де зберігається майно до інших осіб, не визнається підставою для зміни або припинення чинності цього договору і договір зберігає свою чинність для нового власника (їх правонаступників), якщо інше не передбачається цим договором або чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.2.4, Договору, Поклажодавець має право проводити інвентаризацію майна, переданого для відповідального зберігання Зберігачу.

Умовами п. 6.3.7. Договору передбачено, що Зберігач зобов'язаний за першою вимогою Поклажодавця надавати тому можливість доступу до майна і перевірки умов відповідального зберігання, невідкладно повідомивши у телефонному режимі та письмовому режимах Поклажодавця.

Як зазначається позивачем у позовні заяві, під час проведення інвентаризації відповідно до наказу Одеської митниці ДФС від 12.11.2015р. №116-аг (зі змінами від 27.11.2015р. №121-аг, від 09.12.2015р. №125-аг), інвентаризаційною комісією Одеської митниці ДФС виявлено нестачу майна, переданого на відповідальне зберігання Приватному підприємству „ОСОБА_1 ІМПЕКС» .

За результатами роботи інвентаризаційної комісії Одеської митниці ДФС складений Протокол інвентаризаційної комісії від 25.12.2015р., який підтверджує факт нестачі товару, переданого на зберігання митницею Приватному підприємству „ОСОБА_1 ІМПЕКС» .

Положеннями п. п. 6.3.4. Договору визначено, що Зберігач зобов'язаний забезпечити повне збереження переданого на відповідальне зберігання майна та вживати заходи, необхідні для забезпечення схоронності майна, а після закінчення відповідального зберігання повернути Поклажодавцю те саме майно. Майно повинно бути повернене в тому стані, у якому воно було прийняте на відповідальне зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей.

Згідно до п. 6.3.6. Договору, Зберігач зобов'язаний повернути майно Поклажодавцю за його першою письмовою вимогою.

У разі виявлення нестачі, пошкоджень або псування майна, зберігач зобов'язаний складати ОСОБА_5 та повідомляти про це Поклажодавця письмово та засобами зв'язку.

Пунктами п.п.6.3.13, п. 6.3.14, 6.3.15 Договору визначено, що Зберігач зобов'язаний видавати майно зі складу зберігання матеріально-відповідальній особі Поклажодавця, на підставі відповідного офіційного письмового розпорядження Поклажодавця у відповідності до ОСОБА_5 прийому-передачі майна не пізніше наступного дня після отримання відповідної вказаної вимоги. Усунути доступ до переданого на відповідальне зберігання майно будь-яких третіх осіб без відповідної офіційної письмової згоди Поклажодаця. При наданні послуг за договором суворо дотримуватись його вимог , а також вимог чинного законодавства.

Відповідно до пунктів 7.4, 7.5, 7.6 Договору, повернення майна Поклажодавцю здійснюється за першою вимогою останнього, шляхом укладання ОСОБА_5 приймання-передачі майна на підставі письмової вимоги Поклажодавця, заявленої до закінчення строку дії Договору або у випадку закінчення строку дії Договору. Майно повинно бути повернуто Поклажодавцю в такому стані, в якому воно передавалося на відповідальне зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей. Повернення майна Поклажодавцю здійснюється при закінченні строку дії договору в такому стані, в якому воно передавалось на відповідальне зберігання Зберігачу в схоронному вигляді. При цьому майно має бути повернуто до закінчення терміну дії договору.

Пунктами 8.1, 8.2 Договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

З метою визначення розміру збитків Одеською митницею ДФС був укладений Договір №78 від 17.03.2016р. про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна з Товариством з обмеженою відповідальністю „Науковий-дослідний інститут судової експертизи та оцінки.»

Відповідно до Звіту № ОЦТ 78/16 про оцінку ринкової вартості, втраченого від нестачі майна, згідно договору № 78 від 17.03.2016 та Додатку № 1 від 17.03.2016р. станом на 25.12.2015р. з урахуванням належних митних платежів, які підлягати сплаті при переміщенні даних товарів через митний кордон України, складеного 17.05.2015р. ТОВ "Науково-дослідний інститут судової експертизи та оцінки", ринкова вартість втраченого від нестачі майна складає 313827,18 грн.

Як зазначає позивач, в травні 2016 року Одеською митницею ДФС здійснено коригування суми нестачі у зв'язку з встановленою фактичною наявністю майна на виконання резолюції начальника митниці за результатами службового розслідування, викладеними в ОСОБА_5 від 12.04.2016 №04-2016; визначена у вищевказаному Звіті ринкова вартість цього майна складає 222787,46 грн.

Умовами Договору № 78 від 17.03.2016 про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна з ТОВ "Науково-дослідний інститут судової експертизи та оцінки" передбачалось, що загальна ціна Договору становить 840 грн.

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2. 6.3 Договору № 78 від 17.03.2016 про надання послуг з проведення незалежної оцінки майна, оплата за проведену роботу здійснюється пропорційно обсягу виконаних робіт Замовником згідно з виставленим Виконавцем рахунком та ОСОБА_5 виконаних робіт, підписаного ОСОБА_6. Здавання роботи Виконавцем та приймання ії результатів Замовником оформлюється шляхом підписання ОСОБА_6 виконаних робіт у двох примірниках по одному для кожної із Сторін Договору. Оплата за даним договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

15.08.2016р. Одеська митниця ДФС направила на адресу Приватного підприємства „ОСОБА_1 ІМПЕКС» претензію про відшкодування збитків, завданих нестачею майна, переданого на зберігання за договором на суму 91879,72 грн.

Однак, як пояснює позивач, збитки у розмірі 91879,72 грн. з боку відповідача - Приватного підприємства „ОСОБА_1 ІМПЕКС» відшкодовані не були, та наразі також є несплаченими з боку відповідача.

Позовні вимоги позивача у справі Одеської митниці ДФС обґрунтовано неналежним виконанням з боку Приватного підприємства „ОСОБА_1 ІМПЕКС» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №174 про надання послуг відповідального зберігання від 13 липня 2015 року та направлено на стягнення з Приватного підприємства „ОСОБА_1 ІМПЕКС» збитків у розмірі 91879,72 грн. вартості втраченого майна.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та 3-ї особи у судових засіданнях, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного 13 липня 2015 року між ними Договору №174 про надання послуг відповідального зберігання.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 949 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно до ч. 1 ст. 950 Цивільного кодексу України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору Одеською митницею Державної фіскальної служби України було передано на відповідальне зберігання ПП ОСОБА_1 Імпекс майно згідно з актом прийому-передачі № 37 від 11.09.2015 року.

Під час проведення інвентаризації відповідно до розпорядчого документу від 12.11.2015 року № 116-аг (зі змінами - накази Одеської митниці ДФС від 27.11.2015 року №121 -аг, від 09.12.2015 року № 125-аг), інвентаризаційною комісією № 18 Одеської митниці ДФС виявлено розбіжності між фактичними даними та даними бухгалтерського обліку на складі відповідального зберігання ПП ОСОБА_1 Імпекс за адресою: м.Одеса, вул. Хімічна 1/9, а саме, нестача загальних одиниць - 2906 на суму 75 320,00 грн. та надлишки у кількості 1000 одиниць.

За результатами роботи інвентаризаційної комісії Одеської митниці Державної фіскальної служби України складено Протокол інвентаризаційної комісії від 25.12.2015 року, у якому було висловлено пропозицію Управлінню інфраструктури та управлінню фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку:

- внести відповідні дані щодо встановленої нестачі на складі ПП ОСОБА_1 Імпекс до програмного модулю Бухгалтерський облік (облік прийнятого на зберігання, вилученого та конфіскованого майна) ;

- здійснити внесення даних по надлишкам, виявлених під час інвентаризації на складі ПП ОСОБА_1 Імпекс до програмного модулю Бухгалтерський облік (облік прийнятого на зберігання, вилученого та конфіскованого майна) , залучити експерта для проведення оцінки та здійснити розпорядження зазначеним майном.

За виявленими інвентаризаційною комісією розбіжностями, Приватне підприємство „ОСОБА_1 ІМПЕКС» було не згодне, про що було зроблено відповідний запис у інвентаризаційному описі.

Так, ПП ОСОБА_1 Імпекс зазначило, що з нестачею та надлишками - незгодні, у зв'язку з тим, що вантаж є в наявності, про що ПП ОСОБА_1 Імпекс були подані листи до Одеської митниці ДФС.

Листом № 9970/10-29 від 24Л2.2015 року Відповідачем було повідомлено Позивача, що в результаті проведення додаткової перевірки складських приміщень, розміщених за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/9, яка проводилась внутрішньою комісією підприємства, було виявлено товар, а саме: рюкзаки ПВХ: арт. 2332 - 500 шт., арт. 2333 - 600 шт., арт. 2336 - 600 шт., 2663 - 20 шт. та термосумки ПВХ: арт. 3105 - 150 шт., арт. 3113-36 шт. У зв'язку з цим Відповідач просить надати відповідне розпорядження щодо виїзду на склад комісії для фіксації наявності вантажу у повному обсязі. Дані факти вбачаються з ОСОБА_6 службового розслідування № 04-2016 від 08.04.2016 року.

За результатами перевірки викладених у вказаному листі фактів, робочою групою були оглянуті та перераховані наступні товарі: рюкзаки ПВХ загальною кількістю 1906 шт., арт. 2332 - 500 шт., арт. 2333 - 600 шт., арт. 2336 - 600 шт., термосумки ПВХ арт. 3105 - 150 шт., арт. 3113-36 шт., 2663 -20 шт.

Таким чином, наявність товару, зазначеного у листі Відповідача, була підтверджена у повному обсязі. Проте була виявлена нестача однієї тисячі одиниць товару за артикулом 3125 та був виявлений надлишок того самого товару, у такій самій кількості за іншими артикулами, а саме: арт. 3128 - 100 шт., арт. 3129 - 100 шт., арт. 3130 - 600 шт., 3131 - 200 шт. (разом 1000 шт.) Дані факти підтверджуються доповідною запискою робочої групи Позивача № 1003/15-70-03 від 30.12.2015 року.

Під час роботи робочої групи по перевірці факту наявності товару, 22.01.2016 року від Відповідача на адресу Позивача надійшов лист № 22/01 щодо встановлення наявності вантажу сумки , що були розміщені за ОСОБА_6 прийому-передачі № 37 від 11.09.2015р. року та проведеної з цього приводу перевірки стосовно матеріально- відповідальної особи, закріпленої за даним складським приміщеннями та подання заяви до правоохоронних органів.

Крім цього, 11.03.2016 року членом комісії Одеської митниці було здійснено виїзд на складські приміщення Відповідача, під час якого також було підтверджено наявність товару, нестача яких була зафіксована протоколом інвентаризаційної комісії № 18 від 22.12.2015р. року та у інвентаризаційному описі матеріальних цінностей, прийнятих на матеріальне зберігання від 01.11.2016 року, складених за результатами проведення інвентаризації Відповідача у період з 30.11.2015 року по 09.12.2015 року.

Відповідно до п. 6.1 ОСОБА_6 службового розслідування від 08.04.2016 року № 04- 2016, призначеного наказом Одеської митниці ДФС від 17.02.2016 року № 04-2016, під час проведення розслідування співробітником ПП ОСОБА_1 Імпекс комісії пред'явлені сумки ПВХ: арт. 3128-100 шт., 3129-100 шт., 3130-600 шт., 3131-200 шт. (разом 1000 шт.), які були оглянуті та перераховані.

Комісія з службового розслідування прийшла до висновку, що зазначені товари по кількості збігаються з кількістю товару Сумки ПВХ, артикул 3125 , відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Крім цього, вищевказаним ОСОБА_6 службового розслідування було встановлено, що за результатами службового розслідування, порушень з боку працівників оператора митного складу в собі ПП ОСОБА_1 Імпекс не встановлено.

В подальшому за ОСОБА_6 прийому-передачі зі зберігання б/н від 16.06.2016 року, Відповідачем було передано Позивачу наявний на підприємстві товар, а саме: рюкзаки ПВХ, арт. 2332 - 500 шт„ 2333 - 600 шт., 2336 - 600 шт., 2663 - 20 шт., термосумки ПВХ арт. 3105- 150 шт., 3113-36 шт.

У якості заперечень з боку відповідача було зазначено суду, що умов договору № 174 від 13.07.2015 про надання послуг відповідального зберігання та норм законодавства Приватним підприємством ОСОБА_1 Імпекс порушено не було, адже факту нестачі не має, оскільки наявний той самий товар, за тією ж самою кількістю, що утворилися за один і той самий період, що й товар нестачі арт. 3125 у кількості 1000 шт. Проведення Одеською митницею пересортиці, передбаченої приписами Положення є обов'язковою для взаємного заліку лишків і нестач, які були встановлені на підприємстві Відповідача.

Так, приписи Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» , затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року встановлюють можливість проведення взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці щодо товару однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той самий період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи.

Таким чином, на думку відповідача, необхідно провести взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці щодо товару сумки арт. 3125, в кількості 1000 шт., які наразі числяться як нестача та виявлених надлишків товару того самого найменування та кількості арт. 3128 - 100 шт., арт. 3129 - 100 шт., арт. 3130 - 600 шт., 3131 - 200 шт., що Позивачем зроблено не було.

Крім цього, відповідачем було зазначено, що ТОВ Сейлз Профі , якому належить спірний товар, надіслало лист № 18 від 21.12.2015 року на адресу начальника Одеської митниці ДФС, в якому ТОВ Сейлз Профі просить сприяти у видачі товару сумки зі складу Відповідача із зазначенням, що у результаті проведення спільних дій з оператором складу Відповідача визначилися в обсязі та кількості розміщеного товару. Також ТОВ Сейлз Профі вказує, що претензій до Одеської митниці та підприємства Відповідача щодо кількісних характеристик товару не має.

Надалі у своєму листі № 2413 від 24.04.2016 року ТОВ Сейлз Профі підтверджує, що йому належить вантаж сумки , розміщеного згідно з ОСОБА_6 прийому-передачі № 37, а саме: рюкзаки ПВХ, арт. 2332 - 500 шт., 2333 - 600 шт., 2336 - 600 шт., 2663 - 20 шт., термосумки ПВХ арт. 3105 - 150 шт., 3113-36 шт. та сумки ПВХ арт. та сумки ПВХ, арт. 3128 - 100 шт., арт. 3129 - 100 шт., арт. 3130 - 600 шт., 3131 - 200 шг., тобто саме той товар який вказаний як надлишки. Також у листі вказується, що ТОВ СейлзПрофі відмовляється від вищевказаного товару на користь ТОВ МАЙВІК КОРПОРЕЙШЕН .

25.04.2016 року ТОВ МАЙВІК КОРПОРЕЙШЕН надіслало листа № 25-14/15, в якому повідомляється, що Товариство готове прийняти зі складу Відповідача саме той товар, що був вказаний у листі ТОВ Сейлз Профі № 2413 від 24.04.2016 року.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що ТОВ МАЙВІК КОРПОРЕЙШЕН , яке наразі є власником товару за ОСОБА_6 прийому-передачі № 37 від 11.09.2015 року, висловлює свою готовність прийняти зі складу Відповідача вищевказаний товар, в тому числі і той, що вказаний як надлишки та жодних претензій щодо невідповідності артикулів не має.

Згідно до частини 2 статті 22 Цивільного Кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Цивільного Кодексу України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Цивільного Кодексу України).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. (ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України).

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності до ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. ОСОБА_6, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. ОСОБА_6 господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

З аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Отже, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Приватним підприємством „ОСОБА_1 ІМПЕКС» не були порушені норми чинного законодавства, оскільки товар сумки , який був переданий на зберігання за ОСОБА_6 прийому-передачі №37 від 11.09.2015 року зберігається на складі відповідача тієї самої якості та кількості, що був переданий на склад.

Приписи Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань» , затверджене Наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 року встановлюють можливість проведення взаємний залік лишків і нестач внаслідок пересортиці щодо товару однакового найменування і в тотожній кількості за умови, що лишки і нестачі утворились за один і той самий період, що перевіряється, та в однієї і тієї самої матеріально відповідальної особи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За при приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Під час розгляду справи, позивачем не доведено у встановленому законом порядку наявність протиправної поведінки з боку відповідача, яка втілилась в невиконанні або неналежному виконанні ним своїх зобов'язань, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками в розмірі 91879,72 грн., на нанесенні яких наполягає позивач, у зв'язку з чим, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Одеської митниці Державної фіскальної служби України до Приватного підприємства „ОСОБА_1 ІМПЕКС» про стягнення збитків в сумі 91879,72грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Одеської митниці Державної фіскальної служби України - відмовити.

Повний текст рішення складено 27 березня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Г. Д'яченко