Рішення

від 06.03.2017 по справі 917/83/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017                                                                      Справа №917/83/17

          Господарський суд Полтавської області

в складі головуючого судді Кульбако М.М.

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький молокозавод",

вул. Леніна 24, с. Заріг, Оржицький район, Полтавська область, 37740

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод",

вул. Петровського, 13, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300

про стягнення 371 490, 31 грн., -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оржицький молокозавод" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод" про стягнення 371 490,31грн., з яких 275721,60 грн. - основного боргу, 63030,58 грн. - пені, 5960,00 грн. - 3 % річних, 26 778,13 грн. - інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 01.10.2015р. між сторонами договором поставки №1.

Ухвалою господарського суду Полтавської області порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.02.2017.

Ухвалою господарського суду Полтавської області розгляд справи відкладено на 21.02.17р. в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду, викладених в ухвалі про порушення провадження по справі.

Ухвалою господарського суду Полтавської області розгляд справи відкладено на 06.03.17р.. в зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду, викладених в попередніх ухвалах.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності (в матеріалах справи).

Відповідач також в судове засідання втретє не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про кожне призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення., письмових заперечень проти позову не подав, Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом встановлено не було. За таких обставин, суд не вбачає за необхідне відкладати розгляд справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 01.10.2015          між ТОВ "Оржицький молокозавод" (надалі позивач, Постачальник) та ТОВ "Новосанжарський молзавод" (надалі відповідач, Покупець) був укладений Договір поставки №1 (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця молочну сировину (молоко знежирене), далі за текстом - молоко, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити молоко на умовах та в порядку визначеному цим Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору Постачальник здійснює поставку молока протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання від Покупця відповідного Замовлення. Поставка молока здійснюється на умовах ЕХW (Інкотермс 2010) - склад Постачальника, що знаходиться за адресою: с. Заріг. вул..Леніна, 24, Оржицький р-н.. Полтавська обл..

Постачальник зобов'язаний: забезпечувати контроль якості та безпеки молока; продавати Покупцю молоко, що відповідає за якістю вимогам цього Договору, діючим стандартам, ветеринарним і санітарним вимогам (п. 3.1 Договору).

Покупець зобов'язаний: в порядку та на умовах визначених даним Договором прийняти молоко від Постачальника; проводити оплату придбаного молока, за цінами встановленими сторонами у Протоколі погодження цін Додаток №1 (п. 3.2 договору).

Згідно розділу 4 Договору: На кожну партію молока виписується спеціалізована товарна накладна на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01 липня 2002 року, із заповненням в ній усіх реквізитів щодо кількості та якості молока. Право власності на молоко переходить до Покупця з моменту його приймання і визначається датою підписання представником Покупця товарної накладної, крім випадку виявлення Покупцем невідповідності молока вимогам цього Договору, ТУ, діючим в Україні стандартам, а також ветеринарним і санітарним вимогам. На кожну партію молока Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні супровідні документи: товарно - транспортну накладну Ф1-ТН; спеціалізовану товарну накладну формою № 1-ТН (МС), із заповненням в них усіх реквізитів щодо кількості та якості молока; видаткову накладну; податкову накладну. Ветеринарне свідоцтво (Ф-2) - надається Постачальником Покупцю, на заплановану кількість молока, що передаватиметься у власність Покупцю, на кожний місяць, не пізніше 3 числа поточного місяця.

Згідно п. 5.1 Договору ціна на молоко встановлюється в національній валюті України - гривні, та погоджується Сторонами шляхом підписання Протоколу погодження цін (Додаток №1), який є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до 6.1 Договору при порушенні своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим Договором.

У разі ненадходження грошових коштів від Постачальника пов'язаних зі сплатою штрафних санкцій та передбачених п. 2.7, 6.2, 6.3 цього Договору, їх виплата здійснюється шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог за рахунок грошових коштів, які підлягають оплаті Покупцем Постачальнику за молоко з обов'язковим повідомленням Постачальника за місцезнаходження, вказаним в Договорі (п. 6.4 Договору). Неустойка (штраф, пеня) підлягає сплаті (стягненню) у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (п. 6.5 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ "Оржицький молокозавод" передав Покупцю знежирене молоко на загальну суму 275 721,60 грн., що підтверджується:

- видатковими накладними, а саме: №ОР000000089 від 02.10.2015 на суму 24180,00 грн.; №ОР000000915 від 06.10.2015 на суму 24192,00 грн.; №ОР000000916 від 02.10.2015 на суму 24192,00 грн.; №ОР000001829 від 10.10.2015 на суму 25804,80 грн.; №ОР000003368 від 16.10.2015 на суму 25804,80 грн.; №ОР000004236 від 20.10.2015 на суму 25792,00 грн.; №ОР000005233 від 24.10.2015 на суму 25804,80 грн.; №ОР000005900 від 27.10.2015 на суму 25804,80 грн.; №ОР000006738 від 30.10.2015 на суму 29034,00 грн.; №ОР000007618 від 03.11.2015 на суму 29030,40 грн.; №ОР000008474 від 06.11.2015 на суму 29052,00 грн.; №ОР000009374 від 10.11.2015 на суму 29030,40 грн.; №ОР000009910 від 12.11.2015 на суму 29030,40 грн.; №ОР000010399 від 14.11.2015 на суму 29030,40 грн.; №ОР000011177 від 17.11.2015 на суму 15480,00 грн; №ОР000012610 від 23.11.2015 на суму 12240,00 грн.; №ОР000013760 від 27.11.2015 на суму 16340,00 грн.; №ОР000015477 від 04.12.2015 на суму 31120,00 грн.; №ОР000017255 від 11.12.2015 на суму 24000,00 грн.; №ОР000018150 від 15.12.2015 на суму 13600,00 грн.; №ОР00019199 від 19.12.2015на суму 13640,00 грн.; №ОР000020691 від 25.12.2015 на суму 17240,00 грн.; №ОР000021516 від 29.12.2015 на суму 32252,00 грн.; №ОР000021783 від 30.12.2015 на суму 32240,00 грн.; №ОР000000001 від 01.01.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000000002 від 02.01.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР00001199 від 08.01.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000002068 від 12.01.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000002950 від 15.01.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000004082 від 20.01.2016 на суму 31232,00 грн.; №ОР000004719 від 23.01.2016 на суму 31944,00 грн.; №ОР000006359 від 29.01.2016на суму 31896,00 грн.; №ОР000006922 від 01.02.2016 на суму 31924,00 грн.; №ОР000007759 від 04.02.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000008270 від 06.02.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000009860 від 12.02.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000011047 від 17.02.2016 на суму 13600,00 грн.; №ОР000011631 від 19.02.2016 на суму 13600,00 грн.; №ОР000012248 від 22.02.2016 на суму 17200,00 грн.; №ОР000013382 від 26.02.2016 на суму 13600,00 грн.; №ОР000014157 від 01.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000014672 від 04.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000015016 від 08.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000015349 від 10.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000015653 від 12.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000016079 від 15.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000016562 від 18.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000017055 від 23.03.2016 на суму 32240.00 грн.; №ОР000017545 від 25.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000017856 від 28.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000018293 від 31.03.2016 на суму 32240,00 грн.; №ОР000018955 від 05.04.2016 на суму 30628,00 грн.; №ОР000019347 від 08.04.2016 на суму 30628,00 грн.; №ОР000019788 від 11.04.2016 на суму 30628,00 грн.

- товарно-транспортним накладними: №Р21783 від 30.12.2015 року; №Р21516 від 29.12.2015 року; №Р20691 від 25.12.2015 року; №Р493 від 14.12.2015 року; №Р489 від 15.12.2015 року; №Р17255 від 11.12.2015 року; №Р15477 від 04.12.2015 року; №Р14614 від 01.12.2015 року; №Р12610 від 23.11.2015 року; №Р11215 від 17.11.2015 року; №Р10399 від 14.11.2015 року; №Р9910 від 12.11.2015 року; №Р9374 від 10.11.2015 року; №Р8474 від 06.11.2015 року; №Р8474 від 06.11.2015 року; №Р7618 від 03.11.2015 року; №Р6615 від 30.10.2015 року; №Р6000 від 27.10.2015 року; №Р915 від 06.10.2015 року; №Р14157 від 01.03.2016 року; №Р14672 від 04.03.2016 року; № Р14166 від 08.03.2016 року; № Р15349 від 10.03.2016 року; №Р15653 від 12.03.2016 року; №Р16079 від 15.03.2016 року; №Р16562 від 18.03.2016 року; №Р17290 від 22.03.2016 року; № Р17356 від 25.03.2016 року; №Р17856 від 28.03.2016 року; №Р18293 від 31.03.2016 року; №Р19788 від 11.04.2016 року; №Р19625 від 08.04.2016 року; №Р19800 від 05.04.2016 року; №Р13100 від 22.02.2016 року; №Р10031 від 17.02.2016 року; №Р9856 від 12.02.2016 року; №Р8996 від 06.02.2016 року; №Р7759 від 04.02.2016 року; №Р6922 від 01.02.2016 року; № Р9250 від 29.01.2016 року; №Р8990 від 23.01.2016 року та спеціалізованими товарними накладними (копії містяться в матеріалах справи (а.с.19-203).

Претензій щодо якості та кількості товару від відповідача не надходило. За даними позивача, отриманий відповідачем товар не був оплачений.

Відтак за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 275 721,60 грн., що і стало приводом для звернення до суду з вимогами про стягнення вказаної заборгованості.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 26 778,13 грн. інфляційних втрат за період з квітня 2016 по січень 2017, 5960,00 грн. 3% річних за період з 22.04.2016 по 10.01.2017 та 63 030,58 грн. пені за період з 22.04.2016 по 10.01.2017.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог статті 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого молока згідно Договору поставки №1, вимоги позивача про стягнення 275 721,60 грн. з відповідача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до 6.1 Договору при порушенні своїх зобов'язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених цим Договором.

Суд дослідивши зміст Договору поставки №1 від 01.10.2015, дійшов висновку у позивача відсутні підстави для нарахування пені, а відтак у задоволенні вимог про стягнення 63 030,58 грн. пені за період з 22.04.2016 по 10.01.2017 слід відмовити.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

Суд здійснивши перевірку наданих розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про їх відповідність та обґрунтованість.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував, доказів оплати товару не надав.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 275 721,60 грн. основного боргу, 5960,00 грн. 3 % річних, 26 778,13 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним 01.10.2015 договором поставки №1.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молзавод" (вул. Петровського, 13, смт. Нові Санжари, Полтавська область, 39300, код 37464198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький молокозавод" (вул. Леніна 24, с. Заріг, Оржицький район, Полтавська область, 37740, код 39418096) 275721,60 грн. основного боргу, 5960,00 грн. 3% річних, 26778,13 грн. інфляційних втрат та 4 626,89 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом 10 днів.

Суддя                                                                                                    Кульбако М.М.