Рішення

від 27.03.2017 по справі 921/155/17-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2017 рокуСправа № 921/155/17-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРІОН" вул. Шкільна, 16, с.Драгомирчани, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77454

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Апрус" вул. Живова, 31, м.Тернопіль, 46008

про cтягнення заборгованості в сумі 146 825,98 грн, з яких: 123 419,52 грн - основна заборгованість, 12 829,10 грн - пеня, 9 219,36 грн - інфляційні втрати, 1358,00 грн - три відсотки річних

За участі представників сторін:

позивача: ОСОБА_2, довіреність від 01 січня 2017 року;

відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АРІОН" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" про cтягнення заборгованості в сумі 146 825,98 грн, з яких: 123 419,52 грн - основної заборгованості, 12 829,10 грн - пені, 9 219,36 грн - інфляційних втрат, 1358,00 грн - три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати за поставлений товар на підставі договору поставки № 02062016 від 02 червня 2016 року внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі, на яку нараховані пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду від 21 лютого 2017 року порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 13 березня 2017 року. Розгляд даної справи, згідно ухвали від 13 березня 2017 року судом відкладено на 27 березня 2017 року.

Присутній в судовому засіданні 27 березня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник в судові засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання був повідомлений в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України.

Тому, враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

02 червня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "АРІОН", в особі директора, ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту (надалі - Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Апрус", в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту (надалі - Покупець) був укладений договір поставки № 02062016 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник надає право Покупцю на продаж води питної столової та мінеральної лікувально-столової (надалі - Товар), що поставляються постачальником, на території м. Тернопіль та Тернопільської області. За даним Договором Постачальник зобов'язується передати поставити Товар в асортименті, відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору, а Покупець прийняти та оплатити Товар на умовах, визначених даним Договором. Перехід права власності на Товар від Постачальника до Покупця здійснюється в момент приймання-передачі Товару на складі Постачальника та підписання накладної (п. 1 . Договору).

Згідно п. 2.3 розрахунки за Товар здійснюються у гривнях шляхом безготівкового перерахунку на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) днів з моменту отримання Товару (п.2.4. Договору).

Також у п. 6 . 5 Договору визначено, що при порушення умов п. 2.4. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 1 відсотка від суми боргу за кожен день його протермінування.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками двох сторін і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання зобов'язань, взятих на себе сторонами в процесі виконання цього Договору (п.10.1. Договору).

02 червня 2016 року між сторонами був підписаний Протокол розбіжностей до договору поставки №02062016, згідно якого пункт 6.5. Договору викладено в такій редакції: при порушення умов п. 2.4. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі 1 відсотка, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день його протермінування. При наявності протермінованої заборгованості більше 30-ти календарних днів Постачальник вправі припинити поставки товару без попереднього повідомлення про це Покупця, при цьому Постачальник звільняється від відповідальності за зупинення поставки Товару, яку зобов'язаний відновити після погашення заборгованості Покупцем.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 123 419,52 грн, що підтверджується первинними документами - видатковими накладними: № РН-0005757 від 22.08.2016 на суму 21 823,20 грн, № РН-0005839 від 29.08.2016 на суму 24 179,04 грн, № РН-0005997 від 06.09.2016 на суму 21 898,08 грн, №РН-0006085 від 13.09.2016 на суму 27 652,32 грн та № РН-0006225 від 21.09.2016 на суму 27 866,88 грн.

Наявність заборгованості перед товариством з обмеженою відповідальністю "АРІОН" на суму 123 419,52 грн підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.06.2016 по 10.11.2016, що підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

Таким чином, всупереч умов договору та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару відповідач не виконав в повному обсязі, а тому, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості за договором поставки в сумі 123 419,52 грн правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано пеню за період з 21 вересня 2016 року по 17 лютого 2017 року в сумі 12 829,10 грн.

Згідно п. 1.12. постанови Пленуму ВГСУ № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 встановлено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.

Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок пені, суд встановив, що облікова ставка відповідає розміру, визначеному приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", однак період нарахування пені зазначено з 21 вересня 2016 року по 17 лютого 2017 року, проте строк нарахування пені починається з 22 вересня 2016 року, а тому судом здійснено власний розрахунок з допомогою комп'ютерної програми "Ліга: Підприємство" та встановлено, що до задоволення підлягає 10 015,91 грн пені. При цьому, в частині позовних вимог про стягнення 2 813,19 пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку за неналежне виконання умов договору відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 1 358,00 грн, а також інфляційні нарахування в сумі 9 219,36 грн.

Так, згідно ч.3 п. 3.2 вищевказаної постанови № 14 від 17.12.2013 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розглянувши та перевіривши представлений розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, судом самостійно здійснено власний розрахунок з допомогою комп'ютерної програми "Ліга: Підприємство" та встановлено, що до задоволення підлягають 3% річних в сумі 1 061,32 грн та інфляційні нарахування в сумі 5 657,59 грн. При цьому, в частині позовних вимог про стягнення 3561,77 грн інфляційних втрат та 296,68 грн 3% річних в позові слід відмовити.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення частково в сумі 140 154,34 грн, з яких: 123 419, 52 грн заборгованості за поставлений товар; 10 015, 91 грн пені; 1 061, 32 грн 3% річних; 5 657, 59 грн інфляційних нарахувань.

Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Апрус" вул. Живова, 31, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 38201423 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРІОН", вул. Шкільна, 16, с. Драгомирчани, Тисменицький район, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 31001486:

- 123 419 (сто двадцять три тисячі чотириста дев'ятнадцять) грн 52 коп. заборгованості за поставлений товар;

- 10 015 (десять тисяч п'ятнадцять) грн 91 коп. пені;

- 1 061 (одна тисяча шістдесят одна) грн 32 коп. 3% річних;

- 5 657 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн 59 коп. інфляційних нарахувань;

- 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 31 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, протягом десяти днів з дня його підписання 28 березня 2017 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька