Рішення

від 22.03.2017 по справі 906/18/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" березня 2017 р. Справа № 906/18/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

прокурор: Рудченко М.М. - посвідчення №038664 від 11.01.2016;

від 1-го відповідача: не з'явився

від 2-го відповідача: не з'явився

від 3-го відповідача: не з'явився

від третьої особи Бердичівського міжрайонного управління водного господарства:

не з'явився;

від третьої особи Бердичівської районної державної адміністрації: не з'явився

від третьої особи Відділу з питань державної реєстрації Бердичівської РДА:

не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) Великонизгірецької сільської ради Житомирської області;

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Бердичівського міжрайонного управління водного господарства;

2) Бердичівської районної державної адміністрації;

3) Відділу з питань державної реєстрації Бердичівської районної державної адміністрації

про визнання незаконним та скасування рішення від 01.07.2011 №55, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1 від 29.03.2013, зобов'язання повернення земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки НОМЕР_2 від 29.04.2013

У порядку ст.77 ГПК України в судовому засіданні 15.03.2017 оголошувалась перерва до 22.03.2017.

Прокурор Бердичівської місцевої прокуратури звернувся з позовом до суду про визнання незаконним та скасування рішення Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 01.07.2011 №55; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1, укладеного 29.03.2013 між Великонизгірецькою сільською радою Житомирської області та ФОП ОСОБА_1; зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути до земель запасу Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку загальною площею 6,9958га (в тому числі під водним дзеркалом 5,8011га та 1,1947га прибережної захисної смуги), що розташована на території Великонизгірецької сільської ради в межах населеного пункту; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 29.04.2013.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на відсутність у 1-го відповідача достатніх повноважень на прийняття оспорюваного рішення і укладення спірного договору; на те, що рішення Великонизгірецької сільської ради Житомирської області; прийнято з порушенням вимог ст.134 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів; а також на відсутність обов'язкової для визначення розміру орендної плати нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях від 09.03.2017. Просив задовольнити позов.

Представник 1-го відповідача в засіданні суду 15.03.2017 проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві-запереченні на позовну заяву від 27.02.2017. У судове засідання 22.03.2017 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

2-й відповідач у засіданні суду 15.03.2017 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві-запереченні від 20.02.2017, зокрема, з підстав пропуску прокурором строків позовної давності. Просив відмовити прокурору в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У судове засідання 22.03.2017 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить розписка у справі (а.с. 177).

Представник третьої особи Бердичівської районної державної адміністрації в судовому засіданні 15.03.2017, на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2017, надав пояснення за вих.№02-9/564 від 10.03.2017 та копію виписки з ЄДР. У поясненнях вказує, що Бердичівська районна державна адміністрація не є стороною спірних правовідносин з питань скасування рішення сесії Великонизгірецької сільської ради Житомирської області від 01.07.2011 №55 та укладеного між сільською радою та ФОП ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки №1 від 29.03.2013, тому просить суд розглянути спір відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі наданих сторонами доказів. У подальшому просить проводити розгляд справи за відсутності представника третьої особи. У судове засідання 22.03.2017 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчить розписка у справі (а.с. 177).

Представники третіх осіб Бердичівського міжрайонного управління водного господарства та Відділу з питань державної реєстрації Бердичівської РДА в судове засідання 15.03.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені вчасно та належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с.136-137). У судове засідання 22.03.2017 також не з'явилися, 21.03.2017 до суду від Бердичівського міжрайонного управління водного господарства надійшло клопотання №02-134 від 21.03.2017 про розгляд справи без участі повноважного представника за наявними в справі документами.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 рішенням восьмої сесії Великонизгірецької сільської ради Житомирської області шостого скликання (1-ий відповідач) №55 вирішено передати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (2-ий відповідач) земельну ділянку із земель водного фонду на умовах оренди загальною площею 6,9958га (під водним об'єктом - 5,8011га, прибережна смуга - 1,1947га) терміном на 20 років для риборозведення з встановленою орендною платою 300,00грн за 1га (далі - рішення №55 від 01.07.2011) (а.с. 32).

Пунктом 3 рішення №55 від 01.07.2011 доручено землевпоряднику сільської ради підготувати проект договору оренди згідно чинного законодавства.

Так, 29.03.2013 між Великонизгірецькою сільською радою Житомирської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду №1 (далі - Договір №1) (а.с. 26-28), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Великонизгірецької сільської ради в межах населеного пункту.

Згідно п.2 Договору №1 в оренду передається земельна ділянка площею 6.9958га (у тому числі - під водним дзеркалом 5,8011га і 1,1947га - прибережна захисна смуга).

У п.5 Договору №1 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня.

Відповідно до п.9 Договору №1 орендна плата вноситься орендарем на розрахунковий рахунок Великонизгірецької сільської ради виключно у грошовій формі в розмірі 300,00грн за 1га.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється у врахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи його продовження (за згодою сторін) (п.10 Договору №1).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендної земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

За змістом п.15 Договору №1 земельна ділянка передається в оренду для риборозведення.

Цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду (п.16 Договору №1).

Згідно п.20 Договору №1 передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5-ти денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

У матеріалах справи знаходиться підписаний та скріплений печатками сторін акт приймання-передачі об'єкту оренди до договору оренди земельної ділянки водного фонду №1 від 29.03.2013, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у фактичне тимчасове користування об'єкт оренди за Договором - земельну ділянку загальною площею 6,9958га, розташовану за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, Великонизгірецька сільська рада, у межах населеного пункту (а.с. 29).

Крім того, у матеріали справи подано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права НОМЕР_3 від 29.04.2013, з якого вбачається, що підставою внесення запису про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за 2-им відповідачем є відповідне рішення, індексний номер НОМЕР_2 від 29.04.2013 (а.с. 30-31).

За змістом п.8 Договору №1 останній укладено строком на 20 років згідно рішення восьмої сесії сільської ради шостого скликання від 01.07.2011.

Бердичівська місцева прокуратура, посилаючись на відсутність у 1-го відповідача достатніх повноважень на прийняття оспорюваного рішення і укладення спірного договору; на те, що рішення Великонизгірецької сільської ради Житомирської області прийнято з порушенням вимог ст.134 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів; а також на відсутність обов'язкової для визначення розміру орендної плати нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, звернулася до господарського суду Житомирської області з позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 01.07.2011 №55; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1, укладеного 29.03.2013 між Великонизгірецькою сільською радою Житомирської області та ФОП ОСОБА_1; зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути до земель запасу Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку загальною площею 6,9958га (в тому числі під водним дзеркалом 5,8011га та 1,1947га прибережної захисної смуги), що розташована на території Великонизгірецької сільської ради в межах населеного пункту; скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 29.04.2013.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у цивільній справі №6-55цс15).

За змістом ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Виходячи з положень ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.ст.177, 181, 324, глави 30 ЦК України, ст.148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 140 Конституції України та статтею 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам, органам та посадовим особам місцевого самоврядування гарантовано право самостійно реалізовувати надані їм повноваження.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ч.1 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Пункт 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає компетенцію сільських, селищних, міських рад, зокрема щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Такі питання мають вирішуватись виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Розширений перелік повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин наведено у ст.12 ЗК України, згідно з яким виключно до компетенції сільської ради належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок к о м у н а л ь н ої власності у власність громадян та юридичних осіб.

Разом з тим, варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст.84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч.1 ст.59 ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення)).

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, а також прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм (ст.4 Водного кодексу України (тут і надалі - у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення)).

Відповідно до ч.4 ст.59 ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

При цьому, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі під в о д н и м и о б ' є к т а м и з а г а л ь н о д е р ж а в н о г о з н а ч е н н я (п.г ч.3 ст.84 ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення)).

Пунктом 3 частини 1 статті 5 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області.

Необхідно зазначити, що користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України (ч.10 ст.51 Водного кодексу України).

Згідно п.2 ст.14 Водного кодексу України розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення належить до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів.

За змістом ч.5 ст.51 Водного кодексу України орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

При цьому, ч.6 ст.51 Водного кодексу України передбачено, що розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства (ч.7 ст.51 Водного кодексу України).

Варто зауважити, що наказом Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 №41 (чинним станом на день прийняття оспорюваного рішення) затверджено Перелік річок та водойм, що віднесені до водних об'єктів місцевого значення. Так, у даному Переліку відсутнє зазначення р. Грабарка, яка є правою притокою р. Гнилоп'ять, басейн р. Тетерів та на якій розташована спірна земельна ділянка водного фонду.

Крім того, у матеріалах справи знаходиться лист Бердичівського міжрайонного управління водного господарства №02-572 від 23.11.2016, яким останній повідомляє прокурора, що водний об'єкт загальною площею земельної ділянки водного фонду 6,9958га, у тому числі під водним дзеркалом 5,8011га і 1,1947га прибережної захисної смуги, розташований на р. Грабарка, відповідно до ст.5 Водного кодексу України належить до категорії в о д н и х о б ' є к т і в з а г а л ь н о д е р ж а в н о г о з н а ч е н н я (а.с. 34).

Таким чином, враховуючи викладене вище, зокрема, те, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, а р. Грабарка, яка є правою притокою р. Гнилоп'ять, басейн р. Тетерів та на якій розташована спірна земельна ділянка водного фонду, є водним об'єктом загальнодержавного значення, суд вважає, що у 1-го відповідача відсутні повноваження на розпорядження (у тому числі - надання в оренду) земельною ділянкою водного фонду 6,9958га (під водним дзеркалом - 5,8011га, прибережної захисної смуги - 1,1947га).

Окрім того, відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

За змістом ч.1 ст.134 ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 134 ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: зокрема розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону; надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); створення озеленених територій загального користування; будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва; надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала; п о н о в л е н н я д о г о в о р і в о р е н д и з е м л і; використання земельних ділянок для здійснення концесійної діяльності; надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Земельні торги не проводяться також при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу (ч.3 ст.134 ЗК України (у редакції станом на день прийняття оспорюваного рішення)).

Судом не береться до уваги посилання відповідачів, у якості заперечень проти позову, на фактичне поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду №502 від 01.12.2006, з огляду на наступне.

Дійсно, в матеріали справи подано договір оренди земельної ділянки водного фонду №502 від 01.12.2006, укладений між Бердичівською районною державною адміністрацією (орендодавець, третя особа) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає строком на 5 років у платне користування земельну ділянку водного фонду для риборозведення та інших рибогосподарських потреб, із земель водного фонду Великонизгірецької сільської ради (а.с. 103).

Тобто, сторонами даного договору були Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 та Бердичівська районна державна адміністрація. Водночас, орендодавцем в оспорюваному договорі зазначено Великонизгірецьку сільську раду Житомирської області. Тому, ці два договори різняться між собою суб'єктним складом.

Крім того, договір оренди земельної ділянки водного фонду №502 від 01.12.2006 не містить умов його пролонгації.

Таким чином, суд вважає, що у спірних правовідносинах відсутній факт поновлення договору оренди земельної ділянки водного фонду №502 від 01.12.2006 шляхом укладення договору оренди земельної ділянки №1 від 29.03.2013.

Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що право оренди на спірну земельну ділянку водного фонду державної власності підлягало продажу окремим лотом на конкурентних засадах (земельних торгах), чого 1-им відповідачем здійснено не було.

При цьому, відповідно до ч.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частиною 1 статті 21 ЦК України також передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У п.2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з відповідними змінами і доповненнями) зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення восьмої сесії Великонизгірецької сільської ради Житомирської області шостого скликання №55 від 01.07.2011 є незаконним, тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1, укладеного 29.03.2013 між Великонизгірецькою сільською радою Житомирської області та ФОП ОСОБА_1, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 207 ГК України також визначено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи той факт, що договір оренди земельної ділянки №1 від 29.03.2013, укладений відповідачами на підставі рішення восьмої сесії Великонизгірецької сільської ради Житомирської області шостого скликання №55 від 01.07.2011, яке вище визнано судом незаконним з підстав відсутності в 1-го відповідача повноважень на розпорядження спірною земельною ділянкою, суд вважає, що при укладенні даного договору останній не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Окрім того, за змістом ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день укладення оспорюваного договору) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її р о з м і р у, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день укладення оспорюваного договору).

Відповідно до ч.1 п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України (у редакції, чинній станом на день укладення оспорюваного договору) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку землі" також передбачено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Проте, при укладенні договору оренди земельної ділянки №1 від 29.03.2013 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не здійснювалась. Як суд зазначав вище, у п.5 даного договору вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відсутня.

Крім того, у матеріалах справи знаходиться лист 1-го відповідача №204 від 10.11.2016, яким останній повідомляє прокурора про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду, яка перебуває в оренді ОСОБА_1, не проводилась (а.с. 33).

Таким чином, відповідачами при укладенні оспорюваного договору, в порушення імперативних норм ч.1 п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України і ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку землі", невірно визначено розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою. Тобто, останніми не досягнуто згоди щодо такої істотної умови договору як орендна плата.

Водночас, відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2 ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній станом на день укладення оспорюваного договору)).

Аналогічна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі №3-41гс15 і від 20.05.2015 у справі №3-70гс16.

Отже, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1, укладеного 29.03.2013 між Великонизгірецькою сільською радою Житомирської області та ФОП ОСОБА_1.

При цьому, згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.6 ст.21 Закону України "Про оренду землі" у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Водночас, згідно ч.1 ст.34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути до земель запасу Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку загальною площею 6,9958га (в тому числі під водним дзеркалом 5,8011га та 1,1947га прибережної захисної смуги), що розташована на території Великонизгірецької сільської ради в межах населеного пункту.

Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки за 2-им відповідачем суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно ст.26 вищезазначеного Закону записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів визначені ст.31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно ст.6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять:

1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи;

2) суб'єкти державної реєстрації прав:

виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації;

акредитовані суб'єкти;

3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до ст.10 цього ж Закону державним реєстратором є:

1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав;

2) нотаріус;

3) державний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Суд зауважує, що відповідачами у даній справі є Великонизгірецька сільська рада Житомирської області та Фізична особа-підприємець ОСОБА_1.

За змістом ч.3 ст.21 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відповідачами у справі є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Враховуючи той факт, що ні Великонизгірецька сільська рада Житомирської області, ні Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не є особами, котрі повинні відповідати за вимогою про скасування державної реєстрації права оренди спірної земельної ділянки, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині саме до цих осіб.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 01.07.2011 №55; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №1, укладеного 29.03.2013 між Великонизгірецькою сільською радою Житомирської області та ФОП ОСОБА_1; зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути до земель запасу Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку загальною площею 6,9958га (в тому числі під водним дзеркалом 5,8011га та 1,1947га прибережної захисної смуги), що розташована на території Великонизгірецької сільської ради в межах населеного пункту. У частині вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 29.04.2013 суд відмовляє в позові.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України, зокрема, з врахуванням частини 2, покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

Стосовно клопотання 2-го відповідача про застосування строку позовної давності у справі №906/18/17, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України) (п.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, відповідно до п.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Так, у матеріалах справи знаходиться лист Великонизгірецької сільської ради Житомирської області №204 від 10.11.2016, яким остання повідомила Бердичівську місцеву прокуратуру про те, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки водного фонду не проводилась (а.с. 33).

Також, 23.11.2016 листом №02-572 Бердичівське міжрайонне управління водного господарства повідомило прокурора про те, що водний об'єкт загальною площею земельної ділянки водного фонду 6,9958га, у тому числі під водним дзеркалом 5,8011га і 1,1947га прибережної захисної смуги, розташований на р. Грабарка, відповідно до ст.5 Водного кодексу України належить до категорії водних об'єктів загальнодержавного значення (а.с. 34).

Таким чином, прокурор довідався про порушення прав і охоронюваного інтересу держави в ході проведеної перевірки, зокрема, з вказаних вище листів 1-го відповідача та третьої особи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання 2-го відповідача про застосування строку позовної давності у справі №906/18/17 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення восьмої сесії Великонизгірецької сільської ради Житомирської області шостого скликання №55 від 01.07.2011 "Про надання земельної ділянки із земель водного фонду на умовах оренди".

3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №1 від 29.03.2013, укладений між Великонизгірецькою сільською радою Житомирської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (13300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути до земель запасу Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку загальною площею 6,9958га (у тому числі під водним дзеркалом 5,8011га та 1,1947га прибережної захисної смуги), що розташована на території Великонизгірецької сільської ради в межах населеного пункту.

5. В частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФОП ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 29.04.2013 відмовити.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (13300, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь прокуратури Житомирської області (на р/р №35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950):

- 1600,00грн - судових витрат.

7. Стягнути з Великонизгірецької сільської ради Житомирської області (13352, Житомирська область, Бердичівський район, с. Великі Низгірці, вул. Центральна, 17; ідентифікаційний код 04345411) на користь прокуратури Житомирської області (на р/р №35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950):

- 3200,00грн - судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.03.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - Великонизгірецькій сільській раді (рек. з повід.);

3 - ФОП ОСОБА_1 на адресу: (АДРЕСА_3(рек. з повід.)

4-6 - третім особам (рек. з повід.):

Бердичівському міжрайонному управлінню водного господарства (13313, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Мирне, вул. Володарського, 151);

Бердичівській РДА (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, площа Соборна, 23);

Відділу з питань державної реєстрації Бердичівської РДА (13300, Житомирська обл., м. Бердичів, площа Соборна, 23).