Справа №295/822/17
Категорія 54
2/295/1131/17
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗАОЧНЕ
22.03.2017 року Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої судді Гумен Н.В.,
при секретарі Скришевській О.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інфляційних втрат, -
ВСТАНОВИВ:
24.01.2017 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2016 року по 17.01.2017 року в сумі 18942,54 гривень, мотивуючи свої вимоги тим, що з 04.02.2008 року вона працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ Добровільне пожежне Товариство - Житомир та 22.06.2009 року була звільнена із займаної посади на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України. У зв'язку з тим, що при звільненні з нею не було проведено розрахунок, рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 02.10.2014 року у справі № 295/8284/13-ц на її користь з відповідача стягнуто заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 4549,50 грн., середній заробіток за час розрахунку при звільненні в сумі 5000,00 грн. без врахування податків та обов'язкових платежів, крім того рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 13.05.2016 року у справі № 295/1666/16-ц на її користь з відповідача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42593,96 грн., по даним рішенням були відкритті виконавчі провадження, однак рішення суду відповідачем і надалі залишилися не виконані, а присуджені судом кошти не виплачені.
В подальшому позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2016 року по 22.03.2017 року в сумі 22795,26 гривень та інфляційні втрати (інфляція) в розмірі 4 636,85 гривень.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, однак направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі вимог ст.ст.158, 169, 224 ЦПК України.
Частина 1 ст. 224 ЦПК України встановлює, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справ доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.
Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (із змінами) Про практику застосування судами законодавства про оплату праці роз'яснено, що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 04.05.2016 року, яке набрало законної сили по справі № 295/1666/16-ц, - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир на користь ОСОБА_1А середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 42593,96 грн. з вирахуванням податків та обов'язкових платежів. (а.с. 13-14)
Як роз'яснено в п. 1, 7 Постанові Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 № 14, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 14 ЦПК).
Оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники (частина третя статті 61 ЦПК), то в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Отже, судом достовірно встановлено та не являється об'єктом доказування в силу ст. 61 ЦПК України, що при звільнені позивача з роботи їй не було виплачено розрахункових коштів з вини відповідача, а тому суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 01.11.2014 року по 04.05.2016 року (день ухвалення рішення) в сумі 42593,96 грн. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів з розрахунку: 4495,00 грн. : 42 дні = 107,02 грн.; 398 дні х 107,02 грн. = 42593,96 грн., де 4495,00 грн. - розмір заробітної плати позивача за два повні останні місяці роботи (березень та квітень 2009 року, і при цьому травень 2009 року до розрахунку не брався у зв'язку з посиланням позивача на перебування в цьому місці на лікарняному), 42 день сумарна кількість робочих днів за березень та квітень 2009 року, 107,02 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 398 сумарна кількість робочих днів за період з 01.11.2014 року по 04.05.2016 року.
Крім того, за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02.10.2014 року у справі № 295/8284/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Добровільне пожежне Товариство - Житомир про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку при звільненні позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 4549,50 грн., середній заробіток за час розрахунку при звільненні в сумі 5000,00 грн. без врахування податків та обовязкових платежів.
Досліджені судом докази свідчать про те, що у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при звільненні позивача з роботи їй не було виплачено розрахункових коштів з вини відповідача і ним не надано до суду доказів виконання рішень Богунського районного суду міста Житомира від 02.10.2014 року та від 13.05.2016 року.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.
Згідно п. 5, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995 року нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. ( Абзац перший пункту 8 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1398 ( 1398-99-п ) від 30.07.99 )
Аналізуючи надані стороною позивача розрахунки щодо середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по заробітній платі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 05.05.2016 року по 22.03.2017 року (день ухвалення рішення) в сумі 22795,26 грн. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів з розрахунку: 4495,00 грн. : 42 дні = 107,02 грн.; 213 днів х 107,02 грн. = 22795,26 грн., де 4495,00 грн. - розмір заробітної плати позивача за два повні останні місяці роботи (березень та квітень 2009 року, і при цьому травень 2009 року до розрахунку не брався у зв'язку з посиланням позивача на перебування в цьому місці на лікарняному), 42 день - сумарна кількість робочих днів за березень та квітень 2009 року, 107,02 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 213 - сумарна кількість робочих днів за період з 05.05.2016 року по 22.03.2017року.
Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов'язання книги 5 ЦК України , а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Зважаючи на викладене, передбачена ст. 625 ЦК України відповідальність не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія ст. 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносин.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, є трудовими і регулюються нормами трудового законодавства, а не нормами ЦК України , у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до склавшихся відносин положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України , тому вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 4636,85 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої ст.11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати підлягає частково задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивач середній заробітку за час затримку розрахунку при звільненні в сумі 22795,26 грн., в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 640,00 грн., від сплати якого була звільнена позивачка при подачі позову до суду на підставі положень Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, КЗпП України, Законом України Про оплату праці , Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року Про застосування судами законодавства про оплату праці (із змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та інфляційних втрат - задовольнити частково .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир (код ЄДРПОУ 31318701) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.05.2016 року по 22.03.2017 року в сумі 22 795,26 (двадцять дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень 26 копійок за вирахуванням податків.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Добровільне пожежне Товариство - Житомир (код ЄДРПОУ 31318701) у дохід держави судовий збір в сумі 640,00 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто Богунським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом 10 днів з дня отримання ним копії цього рішення.
Суддя:
Суд | Богунський районний суд м. Житомира |
Дата ухвалення рішення | 22.03.2017 |
Оприлюднено | 31.03.2017 |
Номер документу | 65553272 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Богунський районний суд м. Житомира
Гумен Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні