Рішення

від 23.03.2017 по справі 541/209/17

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/209/17

Номер провадження 2/541/357/2017

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 березня 2017 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Городівського О.А.,

за участю секретаря - Ніколаєнко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства ім. Зубковського про витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області,

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що він є власником земельної ділянки площею 2,17 га, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5323289600:00:004:0136 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 030343 від 04.06.2004 року. 15.12.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди землі № 53. ОСОБА_1 вважає даний договір нікчемним, оскільки він не відповідає вимогам ЗУ Про оренди землі та ст.ст. 203, 207 ЦК України, зокрема договір не зареєстровано, не вказана орендна плата із зазначенням її розміру, не визначено чи здійснюється орендна плата із урахуванням індексації, не зазначено щодо відповідальності при випадковому знищенні або пошкодженні об'єкта оренди, не визначено відповідальність щодо страхування об'єкта нерухомості та невідомо хто саме від імені ПП ім. Зубковського підписав даний договір.

Враховуюючи вищевикладене, позивач просить суд витребувати у Приватного підприємства ім. Зубковського із незаконного користування вищевказану земельну ділянку.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, його представники ОСОБА_2 (довіреність а.с.21) та адвокат ОСОБА_3 (доручення а.с.10) позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача - ОСОБА_4 (договір про надання правової допомоги а.с.23) в судовому засіданні позовні вимоги заперечив посилаючись на те, що позивачем не вказано жодної підстави нікчемності даного правочину. Зокрема, статтями 203, 207 ЦК та Законом України Про оренду землі не встановлюється недійсність правочину. Спірний договір відповідає всім вимогам, оскільки він укладений в письмовій формі, відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220, та підписаний уповноваженими особами. Зокрема з боку ПП ім. Зубковського він підписаний директором цього підприємства ОСОБА_5,. Державна реєстрація права оренди відповідача спірної земельної ділянки посвідчена витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 23.12.2013 року. Сторони у відповідності до частини 1 статті 638 ЦК в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Крім того, в договорі визначена орендна плата у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає вимогам законодавства. А тому, заявлена позивачем вимога про повернення земельної ділянки з чужого незаконного користування у зв'язку з тим, що договір оренди земельної ділянки є нікчемним, не підлягає до задоволення.

Представник Управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області в судове засідання не з'явився, установа належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до переконання, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 має в приватній власності земельну ділянку площею 2,17 га, розташовану на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 5323289600:00:004:0136, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 030343 від 04.06.2004 року (а.с.3).

15 грудня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_1 й орендарем Приватни підприємством ім. Зубковського було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, при цьому у п. 8 Договору 1 зазначено, що договір укладено на 5 років, а п. 9 Договору визначено, що орендна плата орендарем вонситься у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 4).

15 грудня 2012 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт передачі зазначеного нерухомого майна, про що наявна копія акту (а.с.5).

23 грудня 2013 року здійснено державну реєстрацію даного договору, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.30).

Даний договір підписаний позивачем, як орендодавцем та директором ПП ім. Зубковського ОСОБА_5, як орендарем, повноваження директора підтверджуються довідкою даного підприємства від 06.03.2017 року № 26 (а.с.29) та протоколом зборів учасників зазначеного підприємства від 28.12.2006 року (а.с.28).

Твердження позивача, про відсутність в договорі визначення розміру орендної сплати, як однієї з істотних умов договору оренди землі є безпідставним, виходячи з наступного.

Згідно статті 22 Закону України Про оренду землі , орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі.

Пунктом 1 Указу Президента України Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв) від 02.02.2002 року N 92/2002 в редакції Указу Президента України N 830/2002 (830/2002) від 13.09.2002 року із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України N 725/2008 (725/2008) від 19.08.2008 року визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

З урахуванням цього орендна плата за землю сільськогосподарського призначення визначається у відсотках від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і повинна складати не менш 3 відсотків від неї.

Сторонами у спірному договорі визначена орендна плата у розмірі 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає вимогам Указу № 92.

За відсутністю згоди сторін щодо розрахунків за оренду землі у натуральній формі та обчислення розміру орендної плати за землю без урахування індексів інфляції ці відносини регулюються Законом України "Про оренду землі", зокрема орендна плата справляється у грошовій формі з урахуванням індексів інфляції.

Хоча змістом договором не визначено положення про сплату орендної плати з урахуванням індексу інфляції, це не є підставою для визнання даного правочину недісним. Одночасно, це не позбавляє позивача права на звернення до суду за захистом своїх порушених прав шляхом стягнення інфляційних нарахувань за спірним договором оренди землі.

Згідно ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06.03.2013 у справі №6-5цс13, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки в період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм ЗК України, ЦК України, ЗУ Про оренду землі та ЗУ Про внесення змін до ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України незалежно від дати проведення такої реєстрації, до пред'явлення позову про повернення земельної ділянки чи після його пред'явлення.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 19.02.2014 у справі № 6-162цс13, за змістом ст.ст.18, 20 ЗУ Про оренду землі договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності. Частиною першою ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

У аспекті викладеного вище, суд оцінює критично доводи позивача про те, що спірний договір оренди землі не відповідає вимогам закону в частині відсутності його державної реєстрації та погодження всіх істотних умов договору при його укладенні.

Суд також відхиляє доводи позивача про нікчемність спірного договору оренди землі з посиланням на ст.ст.203, 207 ЦК України, оскільки зазначені статті регламентують загальні вимоги для визнання правочинів недійсними та ніяким чином безпосередньо не встановлюють недійсність договору оренди землі. Інших обґрунтувань нікчемності спірного договору з посиланням на відповідні норми ЦК України, ЗК України, ЗУ Про оренду землі чи інших нормативно-правових актів позивачем не наведено. Жодних належних та допустимих доказів суду не надано.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними судам відповідно до статті 215 ЦК (435-15 ) необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу, отже, за наявності спірного договору оренди землі, положення ст. 1212 ЦК України, застосовані бути не можуть.

В ході судового розгляду представником відповідача заявлено клопотання про стягнення судових витрат на оплату допомоги адвоката у розмірі 3 000грн., розрахунок яких документально підтверджений квитанцією від 09.03.2017 р. до прибуткового касового ордера (а.с.22).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Встановлено, що відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ № 0278725 позивач ОСОБА_1 є інвалідом II групи та відноситься до переліку осіб, які звільнені від його сплати, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про стягнення судових витрат на оплату допомоги адвоката у розмірі 3 000 грн.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі № 21-3829а16.

Керуючись ст.ст. 11, 88,130, 174, 213-215, 294 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства ім. Зубковського про витребування земельної ділянки із чужого незаконного користування.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.А. Городівський