Рішення

від 27.03.2017 по справі 243/1010/17

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 2/243/1005/2017

Номер справи 243/1010/17

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2017 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ВУГАЛЬТЕРА ОСОБА_1 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , з участю третьої особи: Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, та зустрічною позовною заявою Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва до ВУГАЛЬТЕРА ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , з участю третьої особи: Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що з 02 червня 2015 року він працював у відповідача на посаді головного інженера, Наказ про прийом на роботу №2-5 від 02 червня 2015 року. Розпорядженням міського голови №6 від 02 липня 2015 року його призначено на посаду в.о. директора підприємства. Розпорядженням міського голови від 22 вересня 2015 року його призначено на посаду директора підприємства та Розпорядженням міського голови №18 від 10 червня 2016 року його звільнено за п.1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін.

В день звільнення відповідач не зробив з ним повний розрахунок, чим порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої виплата всіх сум, належних працівникові при звільненні з підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно Довідки про заборгованість по заробітній платі, заборгованість підприємства перед ним станом на 04 грудня 2016 року складає 14295,59 грн.

У відповідності зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно Довідки відповідача № 97 від 05 грудня 2016 року про середню заробітну плату, його середньомісячний заробіток становить 6512,45 грн.

Згідно цієї Довідки відповідача, заборгованість станом на 01 грудня 2016 року до сплати склала 14295,59 грн. (за травень - 6512,45 грн. та за червень 7783,14 грн.).

При цьому середньоденний заробіток розраховується шляхом ділення заробітної плати, яка розраховується для розрахунку середньої заробітної плати на кількість робочих днів у розрахунковому періоді (6512,45 грн. / 22 дні = 296,02 грн.)

Кількість днів прострочки остаточного розрахунку з 10 червня 2016 року по 08 лютого 2017 року складає 165 днів. Сума яка пред'являється до стягнення складає 48843,20 грн. (165 днів х 296,02 грн. ).

Добровільно відповідач заборгованість по заробітній платі та за затримку розрахунку не виплачує, тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 14295,59 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку по день подачі цього позову до суду у сумі 48843,30 грн.

13 березня 2017 року Комунальне підприємство Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва звернулося до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплачених коштів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 вересня 2015 року Розпорядженням №08 міського голови міста Миколаївка ОСОБА_2 було призначено на посаду директора Комунального Підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва . Цього ж дня між ОСОБА_2 та Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради було укладено Контракт №13 з керівником підприємства комунальної власності Миколаївської міської ради .

Умови та порядок матеріального забезпечення керівника підприємства регулюються розділом 3- Умови матеріального забезпечення керівника . Відповідно до п. 3.1. зазначеного Контракту За виконання зобов'язань, передбачених цим Контрактом, Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частини доходу, отриманого Підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи із установлених Керівникові:

-Основної зарплати, згідно штатному розпису, який затверджується Органом управління майном;

-Премії, відповідно до затверджених Органом управління майном умов, показників і розмірів преміювання (премія не нараховується у випадку погіршення якості роботи, невиконання умов контракту) .

Відповідно до штатного розкладу на 2016 рік, затвердженого міським головою 29 січня 2016 року, посадовий оклад директора підприємства склав 8090,00 грн.

Згідно регістрів бухгалтерського обліку підприємством за період з 01 січня 2016 року по 10 червня 2016 року був отриманий дохід: у січні, лютому березні - 0,00 грн., квітні - 14701,58 грн., травні - 7841,67 грн., червні - 28284,08 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України Про оплату праці , оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до зазначеного, дохід підприємства, з якого керівнику повинна була нараховуватися заробітна плата дорівнювала у лютому, березні, квітні, травні та червні 2016 року - 0,00 грн., а відповідно до п.7,4 розділу 7 Статуту КП Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва у зазначений період керівнику підприємства повинна нараховуватися мінімальна заробітна плата у розмірі 1378 грн. за період з лютого по квітень та у сумі 1450 грн. за період з травня по червень.

Таким чином, ОСОБА_2 у період з 01 січня 2016 року по 10 червня 2016 року повинна бути нарахована та сплачена заробітна плата у розмірі 14538,64 грн. відповідно даних бухгалтерського обліку ОСОБА_2 у зазначений період була виплачена заробітна плата у сумі 25311,35 грн.

Зазначені факти вказують на те, що ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора КП Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва у період часу з 01 січня 2016 року по 10 червня 2016 року незаконно отримав заробітну плату у розмірі 10772,71 грн.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва грошові кошти у сумі 10772,71 грн., які були ним незаконно отримані у вигляді заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 10 червня 2016 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений (а.с.11). 22 лютого 2017 року від позивача надійшла Заява, в якій він просить суд позовні вимоги задовольнити, розглянути справу без його участі, за участю його представника - адвоката ОСОБА_3 (а.с.13).

У судове засідання представник позивача - адвокат ОСОБА_3, який діє на підставі Договору на представництво інтересів у суді по цивільній справі від 09 лютого 2017 року (а.с. 7), не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений. 21 березня 2017 року до суду надав Заяву в якій він просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити (а.с. 71).

Представник відповідача - Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 21 березня 2017 року від директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва - ОСОБА_4, надійшла Заява, в якій він просить суд розглянути справу без його участі (а.с. 69).

Представник відповідача - Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва - ОСОБА_5, який діє на підставі Довіреності від 24 лютого 2017 року ( а.с.14) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 21 березня 2017 року до суду надав Заяву в якій він просить суд розглянути справу без його участі (а.с. 70).

Представник третьої особи - Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області - ОСОБА_6, який діє на підставі Довіреності №578/02-09-14-2 від 01 березня 2017 року ( а.с.21) в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. 21 березня 2017 року до суду надав Заяву в якій він просить суд розглянути справу без його участі (а.с. 72).

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , з участю третьої особи: Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на їх законність та обгрунтованість, а зустрічні позовні вимоги Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплачених коштів не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Руїз Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.

У відповідності до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом ( ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Гарантоване право кожного подати будь-який позов до суду, що стосується його цивільних прав і обов'язків, передбачений пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку Держави.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст.ст. 10, 11, 27, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 22 вересня 2015 року між Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради в особі секретаря Миколаївської міської ради ОСОБА_7, як органом управління майном та ОСОБА_2, укладено Контракт №13 (трудовий договір) з керівником підприємства комунальної власності Миколаївської міської ради, про те що ОСОБА_2 призначається на посаду директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління комунального будівництва . Відповідно до п. 1.5 контракт укладений 22 вересня 2015 року строком на 3 роки (а.с. 24-25).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Контракту Умови матеріального забезпечення керівника , за виконання зобов'язань, передбачених цим Контрактом, Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частини доходу, отриманого Підприємством у результаті його господарської діяльності, виходячи із установлених Керівникові основної заробітної плати, згідно штатного розпису, який затверджується Органом управління майном (а.с.24-25).

Розпорядженням міського голови Миколаївської міської ради Донецької області Про прийом на роботу ОСОБА_2Ю. від 22 вересня 2015 року, ОСОБА_2 призначено на посаду директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління комунального будівництва на умовах укладеного з ним Контракту з окладом згідно штатного розпису (а.с. 26).

Зі Штатного розпису на 2016 рік Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , затвердженого 29 січня 2016 року Міським головою Миколаївської міської ради Донецької області, яке вводиться в дію з 01 лютого 2016 року, вбачається, що посадовий оклад директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва складає 8090,00 грн. без надбавок, місячний фонд заробітної плати складає 8090,00 грн. (а.с. 40).

Зі Штатного розпису на 2016 рік Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , затвердженого 11 травня 2016 року Міським головою Миколаївської міської ради Донецької області, яке вводиться в дію з 11 травня 2016 року, вбачається, що посадовий оклад директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва складає 8090,00 грн. без надбавок, місячний фонд заробітної плати складає 8090,00 грн. (а.с. 41).

В листах ОСОБА_8 праці України № 162/06/187-07 від 27 червня 2007 року , № 18-23 від 20 січня 2005 року зазначено, що відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Розроблення штатного розпису має здійснюватися на основі внутрішніх організаційно-нормативних документів (чинна структура і чисельність, положення з оплати праці) та з урахуванням вимог нормативно-правових актів, зокрема Класифікатора професій.

Штатний розпис затверджується власником або уповноваженим ним органом на поточний рік.

Протягом року до штатного розпису може бути внесено зміни в разі введення (виведення) штатних одиниць, змін розміру посадових окладів, а також змін суттєвих умов праці (назв посад, розрядів, категорій тощо).

Зміни до штатного розпису вносяться на підставі наказу по підприємству, в якому повинні бути висвітлені причини внесення цих змін.

Дата введення штатного розпису в новій редакції в частині ліквідації структурних підрозділів, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, виведення зі штатного розпису певних посад (професій), внесення змін до раніше визначених умов праці має бути такою, щоб роботодавець, як того вимагають частина перша статті 49-2 та частина третя статті 32 КЗпП, попередив працівників про наступне вивільнення у зв'язку із скороченням чисельності та про зміну істотних умов праці, зокрема, розміру посадових окладів, тарифних ставок, окладів, розрядів, класів, назви посади, професії не пізніше ніж за два місяці.

Протягом строку попередження працівників у перелічених випадках продовжує діяти штатний розпис, затверджений на поточний календарний рік.

Штатний розпис після затвердження (здійснюється шляхом видання наказу) набуває статусу нормативного акта підприємства, установи, організації.

Доповнюючи викладене, варто навести роз'яснення з цього питання ОСОБА_8 праці і соціальної політики України від 17 червня 2008 року № 165/06/186-08: …з урахуванням потреби регулювання і забезпечення прав працівників на працю, захисту від незаконного звільнення і оплати праці затвердження штатного розпису є обов'язковим, а відсутність його слід вважати порушенням вимог законодавства, за яке роботодавець може нести адміністративну відповідальність згідно з частиною 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні порушення .

Показники, які містить штатний розпис, а саме: чисельність і професійно-кваліфікаційний склад працівників, розмір посадового окладу і тарифної ставки (окладу), а також розмір надбавки (доплати), якщо це передбачено положенням про оплату праці, діють у певному періоді. Зазвичай оптимальним періодом є календарний рік.

Висновком комісії Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва від 06 березня 2017 року, до складу якої входить директор підприємства ОСОБА_4, як голова комісії та головний бухгалтер ОСОБА_9, як секретар комісії, вирішено видану раніше Довідку ОСОБА_2 №97 від 05 грудня 2016 року вважати недійсною та звернутися до міськрайонного суду з позовною заявою про стягнення надмірно нарахованої та виплаченої заробітної плати з ОСОБА_2 у розмірі 10772,71 грн. (а.с. 51).

Відповідно до розрахунку нарахування заробітної плати ОСОБА_2 за 2016 рік, при виявлення надмірно нарахованої та виплаченої заробітної плати комісія за базу розрахунку заробітної плати ОСОБА_2 брала п.7.4 Статуту підприємства та п. 3.1 Контракту та Закон України Про оплату праці (а.с.52).

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тому вимоги Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь підприємства грошові кошти у розмірі 10772,71 грн., які були ним незаконно отримані у вигляді заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 10 червня 2016 року не підлягають задоволенню, оскільки в своєму розрахунку Комунальне підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва посилається на п. 3.1 Контракту №13 та п.7.4 Статуту підприємства, в яких зазначено, що Фонд оплати праці створюється у розмірах, які визначаються згідно з чинним законодавством, а заробітна плата Керівникові нараховується за рахунок частини доходу, виходячи із встановленої основної заробітної плати, згідно штатного розпису, який затверджено органом управління майном, тобто Миколаївською міською радою (а.с. 24-25, 29-38).

Так, згідно штатних розписів, які затверджені органом управління майном, тобто Миколаївською міською радою, заробітна плата директора Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва у 2016 році складає 8090,00 грн. на місяць без надбавок (а.с. 40, 41).

Відповідно до статті 29 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР , при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Такі ж вимоги до роботодавця закріплені й у ст. 32 КЗпП України, де зазначено …… про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці .

Проаналізувавши зміст п.3.1 Контракту №13 (трудового договору) з керівником підприємства комунальної власності Миколаївської міської ради, п.7.4 Статуту Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва та Акт комісії Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва від 06 березня 2017 року, судом встановлено, що обставини, на які посилається Комунальне підприємство Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва щодо незаконно отримання заробітної плати у збільшеному розмірі в сумі 10772,71 грн. за період з 01 січня 2016 року по 10 червня 2016 року, в судовому засіданні не знайшли свого обґрунтованого підтвердження, оскільки заробітна плата ОСОБА_2 у період з 01 січня 2016 року по 10 червня 2016 року нараховувалася відповідно до штатного розпису за 2016 рік, в якому чітко визначений посадовий оклад у сумі 8090,00 грн. у місяць та в якому не зазначено, що зарплата директору сплачується у співвідношенні до отриманого доходу підприємством, а лише зазначено, що зарплата сплачується відповідно до штатного розпису із доходів підприємства, яке створене для отримання прибутків (доходів), та яке утворює за рахунок прибутків фонди, призначені для покриття витрат, пов'язаних з його господарською діяльністю, тобто Комунальне підприємство Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва не фінансується Миколаївською міською радою, а всі витрати несе за власний рахунок із отриманого ним доходу.

Якщо докази у справі зібрані в порядку, передбаченому статтями 132, 133, 140 та частиною четвертою статті 191 ЦПК, суд може обґрунтувати ними рішення лише за умови, якщо вони були ним оголошені в судовому засіданні, пред'явлені для ознайомлення особам, які беруть участь у справі, та досліджені в сукупності з іншими доказами. При ухваленні рішення суд відповідно до статті 212 ЦПК оцінює докази з урахуванням вимог статей 58 та 59 ЦПК про їх належність і допустимість. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі").

Згідно із статтями 57 , 58 , 59 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тому суд не приймає як належний доказ по справі Акт комісії Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва від 06 березня 2017 року, до складу якої входить директор підприємства ОСОБА_4, як голова комісії та головний бухгалтер ОСОБА_9, як секретар комісії, в якому зазначено, що заробітна плата ОСОБА_2, як директору підприємства, повинна була нараховуватися не зі штатного розпису за 2016 рік, а із розрахунку мінімальної заробітної плати, так як підприємство не отримувало доходів, оскільки Комунальним підприємством Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва не надано суду Наказ про зміну істотних умов праці, яким би ОСОБА_2 було повідомлено про зменшення розміру його заробітної плати до мінімального розміру заробітної плати, за два місяці до настання події, що є грубим порушенням трудового законодавства України, а тому вважає, що даний акт складений з грубим порушення чинного трудового законодавства, та такий, що порушує права ОСОБА_2, передбачені ст. 43 Конституції України та 32 КЗпП України, та розцінює його як застосування заходів підприємством уникнути зобов'язання щодо виплати заборгованості по заробітній платі, а також наслідків, які тягнуть за собою відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати при звільненні, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Тому суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва до ОСОБА_2 про стягнення надмірно сплачених коштів задоволенню не підлягають.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_2 працював у Комунальному підприємстві Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва на посаді директора з 22 вересня 2015 року Розпорядження міського голови №08 від 22 серпня 2015 року і був звільнений з роботи 10 червня 2016 року за згодою сторін, на підставі статті 36 п.1 КЗпП України Розпорядження міського голови №18 від 10 червня 2016 року ( а.с. 4-5).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата .

Згідно з ст. 2 Закону України Про оплату праці основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Розрахунок з позивачем відповідач при звільненні не здійснив.

Згідно до вимог ч.1 ст. 57 ЦПК України Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Як передбачено ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

У відповідності до Довідки №97 від 05 грудня 2016 року наданої Комунальним підприємством Управління комунального будівництва , заборгованість по заробітній платі станом на 01 грудня 2016 року до видачі складає 14295,59 грн. (8090,00 грн. нарахована зарплата за травень 2016 року - 1577,55 грн. утримані податки = 6512,45 грн. до видачі, та 9668,50 грн. нарахована зарплата за червень 2016 року - 1885,36 грн. утримані податки = 7783,14 грн. до видачі, а всього до видачі 14295,59 грн. (а.с.6).

Суд приймає до уваги Довідку №97 від 05 грудня 2016 року, надану Комунальним підприємством Управління комунального будівництва щодо стану заборгованості по заробітній платі ОСОБА_2 як належний та допустимий доказ по справі, оскільки інформація, що викладена у цій Довідці щодо нарахування заробітної плати у розмірі посадового окладу у сумі 8090,00 грн. щомісяця, відповідає штатному розпису за 2016 рік.

Отже, вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме у сумі 14295,59 грн., яка зазначена у Довідці №97 від 05 грудня 2016 року наданої Комунальним підприємством Управління комунального будівництва .

На підставі ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясував обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язків попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції" розглядаючи і вирішуючи цивільні справи на засадах змагальності, диспозитивності, суди відповідно до положень статей 10, 11 ЦПК повинні роз'яснити особам, які беруть у ній участь, їх права та обов'язки, попереджувати про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяти здійсненню їхніх прав у випадках встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, регулюють провадження у справі до судового розгляду" готуючи справу до розгляду повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин, зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з'ясувати, які є докази підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду, ч. 3 - з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Зокрема, вони мають роз'яснювати сторонам можливості розгляду справи у третейському суді та порядок виконання його рішення, суть та процедуру здійснення кожної дії та їх наслідки, п.13 - при з'ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов'язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом, зокрема статтею 61 ЦПК.

Судом встановлено, що з моменту звільнення до теперішнього часу позивачу не виплачена заборгованість по заробітній платі.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

ОСОБА_2 просить стягнути середній заробіток за час затримки з 10 червня 2016 року по день звернення з даним позовом до суду, а саме: 08 лютого 2017 року.

Приписами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП ) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП . У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство не здійснило з позивачем повного розрахунку, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117 , 237-1 цього кодексу .

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116 , 117 , 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Оскільки судом встановлено невиконання відповідачем обов'язку по проведенню розрахунку із звільненим працівником, то таке є підставою для покладення на нього встановленої ст. 117 КЗпП України відповідальності.

Виходячи із засад законодавства, що регулює трудові правовідносини між працівником та роботодавцем, відсутність підстав для її покладення, в т.ч. у визначеному позивачем розмірі такої відповідальності має доводити роботодавець.

Тому з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва на користь ОСОБА_2 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 10 червня 2016 року по 08 лютого 2017 року включно.

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

З Довідки № 97 від 05 грудня 2016 року наданої Комунальним підприємством Управління комунального будівництва , вбачається, що ОСОБА_2 відпрацював 2 повних робочі місяці. Що передували звільненню, при 40 годинному робочому тижні, у квітні та травні 2016 року, тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 за відпрацьовані дні за 2 останні місяці, що передують звільненню (квітень, травень 2016 року), складає 404,50 грн. (8090,00 грн. у квітні 2016 року) + (8090,00 грн. у травні 2016 року) =16180,00 грн. / 40 робочих днів (21 робочий день у квітні 2016 року та 19 робочих днів у травні 2016 року).

Відповідно до п.8 Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Відповідно до ОСОБА_8 соціальної політики України № 10846/0/14-15/13 від 20 липня 2015 року Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2016 рік у 2016 році робочі дні, при 40 годинному робочому тижні складали: у червні - 20 (святкові дні 19 та 28), у липні -21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні 22.

Відповідно до ОСОБА_8 соціальної політики України № 11535/0/14-16/13 від 05 серпня 2016 року Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2017 рік у 2017 році робочі дні, при 40 годинному робочому тижні складали: у січні - 20 , у лютому-20.

Позивач просить суд стягнути середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку, а саме за період з 10 червня 2016 року по 08 лютого 2017 року, що складає 165 робочих днів, а саме: 10 робочих днів у червні 2016 року, у липні -21, у серпні - 22, у вересні - 22, у жовтні - 20, у листопаді - 22, у грудні 2016 року - 22, у січні 2017 року - 20 та у лютому 2017 року - 6 робочих днів, а всього 165 робочих днів.

Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки з 10 червня 2016 року по 08 лютого 2017 року, однак не з розрахунку середньої заробітної плати 296,02 грн., як просить ОСОБА_2 у своєму позові, а з розрахунку середньої заробітної плати у сумі 404,50 грн., оскільки розрахунок середньої заробітної плати здійснений ОСОБА_2, проведений ним в супереч вимог п. 8 Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року.

Враховуючи розрахунок розміру середньої заробітної плати, проведений відповідно до Постанови КМУ № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року, загальна сума середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 10 червня 2016 року по 08 лютого 2017 року складає 66742,50 грн. (404,50 грн. - середньоденна заробітна плата за відпрацьовані дні за 2 останні місяці * 165 днів затримки розрахунку про звільненні).

Тобто, виходячи з встановлених по справі обставин, наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

У відповідності до п. 35 Постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах : вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (частина друга ст. 88 ЦПК ) .

Відповідно до ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з ч. 3 ст. 88 ЦПК України „Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог» .

Відповідно до вимог п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір (з відповідними змінами) з позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2016 року складала 1600,00 грн.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати у сумі 14295,59 грн. та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку у сумі 66742,50 грн. З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 810,38 грн. ((14295,59 грн. +66742,50)*1%=810,38 грн.)

У зв'язку з чим, з відповідача - Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 810 грн. 38 коп. за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 27, 59, 60, 88, 192, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 9, 263, 617 ЦК України, ст.ст. 4, 83, 116 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» , Законом України «Про судовий збір» , суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ВУГАЛЬТЕРА ОСОБА_1 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , з участю третьої особи: Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області про стягнення заробітної плати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , яке знаходиться за адресою: 84180, Донецька область, місто Миколаївка, вулиця Віце - Адмірала Сінецького, будинок №1, ЄДРПОУ 38660622 на користь ВУГАЛЬТЕРА ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, заборгованість по заробітній платі у сумі 14295 грн. 59 коп.,( чотирнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять грн. 59 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , яке знаходиться за адресою: 84180, Донецька область, місто Миколаївка, вулиця Віце - Адмірала Сінецького, будинок №1, ЄДРПОУ 38660622 на користь ВУГАЛЬТЕРА ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 середній заробіток за час затримки розрахунку з 10 червня 2016 року по 08 лютого 2017 року у сумі 66742 грн. 50 коп.( шістдесят шість тисяч сімсот сорок дві грн. 50 коп.) з якої підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.

Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва , яке знаходиться за адресою: 84180, Донецька область, місто Миколаївка, вулиця Віце - Адмірала Сінецького, будинок №1, ЄДРПОУ 38660622, судовий збір у розмірі 810 грн. 38 коп. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

В задоволенні зустрічних позовних вимог Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївське управління капітального будівництва до ВУГАЛЬТЕРА ОСОБА_1 про стягнення надмірно сплачених коштів - відмовити у зв язку з відсутністю підстав.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду ОСОБА_10