Рішення

від 18.01.2017 по справі 308/10477/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10477/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі : головуючого судді Леміш О.М.,

при секретарі Химинець О.Я.,

з участю представника позивача ОСОБА_1В

позивача ОСОБА_2В

представника відповідача ОСОБА_3 Н

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах своєї сім"ї ОСОБА_4, ОСОБА_5Р, ОСОБА_6Р до ВК Ужгородської міської ради Закарпатської області , третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_7 комітет "Моноліт" про визнання дій неправомірними та зобов"язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 що діє в своїх інтересах та в інтересах своєї сім`ї , дружини ОСОБА_4, неповнолітнього сина ОСОБА_5, малолітньої доньки ОСОБА_6, звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Третя особа на стороні позивачів ОСОБА_7 комітет Моноліт , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Рішенням Ужгородської міської ради від 09 квітня 2015 року №1682 про прийняття гуртожитку у комунальну власність було вирішено прийняти у комунальну власність міста гуртожиток по вул. Квітів, буд. 1 у м.Ужгороді, збудований у 1968 році, з подальшою передачею гуртожитку в оперативне управління будинкового комітету.

Рішенням Ужгородської міської ради від 09 квітня 2015 року № 1680 про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення- будинкового комітету Моноліт вирішено надати дозвіл на створення органу саморганізації населення- будинкового комітету Моноліт та визначено, що орган самоорганізації населення - БК Моноліт діє в межах території будинку№ 1 по вул. Квітів у м.Ужгороді.

24.06.2015 року рішенням №187 було затверджено акт приймання-передачі вищезгаданого гуртожитку від 21.05.2015 року у комунальну власність.

Як вбачається з рішення Ужгородської міської ради від 27.08.2015 року № 1791 міська рада передала вищезгаданий гуртожиток в оперативне управління будинковому комітету Моноліт та надала дозвіл мешканцям гуртожитку приватизувати житлові і нежитлові приміщення.

ОСОБА_7 комітет Моноліт , який згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має присвоєний ідентифікаційний код юридичної особи 39769408 та зареєстрований за юридичною адресою по вул. Квітів, 1, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000 створено на базі гуртожитку по вул.. Квітів, 1 в м. Ужгороді.

З метою реалізації права на житло, у липні 2016р. мешканець гуртожитку по вул. Квітів, 1/1 м.Ужгород Закарпатської області ( уповноважений наймач житла згідно договору найму житла) ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах дружини ОСОБА_4 та своїх дітей ( неповнолітнього сина ОСОБА_5, малолітньої доньки ОСОБА_6) звернувся до виконавчого комітету Ужгородської міської ради приватизувати житлове приміщення № 1, у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 м. Ужгород Закарпатської області.

Однак рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.08.2016 року № 256 про приватизацію державного житлового фонду відмовлено в передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення №1, що знаходиться у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 та складається з двох кімнат житловою площею 34,20 кв.м., загальною площею 63,60 кв. м., гр. ОСОБА_2 та членам його сімї : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з підстав недотримання ст.1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , а саме через відсутність документа на вселення.

Позивач та члени його сім ї вважають таку відмову відповідача не правомірною та такою що порушує охоронювані законом їх права та інтереси.

В судовому засіданні позивачка та представник просили суд позовну заяву задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечила, зазначила що дії відповідача є правомірними, права осіб, позивачів які проживають у гуртожитку ними не порушено , оскільки у них відсутній ордер, документ на вселення.

Представник третьої особи в судове засідання не з явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся.

Заслухавши позицію учасників процесу, оцінивши належність та допустимість кожного доказу , вивчивши матеріали справи, позов та додані до нього докази суд приходить до висновку про часткове задоволення даного позову з огляду на наступне .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України .

Так, судом встановлено , що Рішенням Ужгородської міської ради від 09 квітня 2015 року №1682 про прийняття гуртожитку у комунальну власність було вирішено прийняти у комунальну власність міста гуртожиток по вул. Квітів, буд. 1 у м.Ужгороді, збудований у 1968 році, з подальшою передачею гуртожитку в оперативне управління будинкового комітету.

Рішенням Ужгородської міської ради від 09 квітня 2015 року № 1680 про надання дозволу на створення органу самоорганізації населення- будинкового комітету Моноліт вирішено надати дозвіл на створення органу саморганізації населення- будинкового комітету Моноліт та визначено, що орган самоорганізації населення - БК Моноліт діє в межах території будинку№ 1 по вул. Квітів у м.Ужгороді.

24.06.2015 року рішенням №187 було затверджено акт приймання-передачі вищезгаданого гуртожитку від 21.05.2015 року у комунальну власність.

Як вбачається з рішення Ужгородської міської ради від 27.08.2015 року № 1791 міська рада передала вищезгаданий гуртожиток в оперативне управління будинковому комітету Моноліт та надала дозвіл мешканцям гуртожитку приватизувати житлові і нежитлові приміщення.

ОСОБА_7 комітет Моноліт , який згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має присвоєний ідентифікаційний код юридичної особи 39769408 та зареєстрований за юридичною адресою по вул. Квітів, 1, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88000 створено на базі гуртожитку по вул.. Квітів, 1 в м. Ужгороді.

З метою реалізації права на житло, у липні 2016р. мешканець гуртожитку по вул. Квітів, 1/1 м.Ужгород Закарпатської області ( уповноважений наймач житла згідно договору найму житла) ОСОБА_2 в своїх інтересах та інтересах дружини ОСОБА_4 та своїх дітей ( неповнолітнього сина ОСОБА_5, малолітньої доньки ОСОБА_6) звернувся до виконавчого комітету Ужгородської міської ради приватизувати житлове приміщення № 1, у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 м. Ужгород Закарпатської області.

Однак рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.08.2016 року № 256 про приватизацію державного житлового фонду відмовлено в передачі у власність шляхом приватизації житлового приміщення №1, що знаходиться у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 та складається з двох кімнат житловою площею 34,20 кв.м., загальною площею 63,60 кв. м., гр. ОСОБА_2 та членам його сімї : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з підстав недотримання ст.1 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , а саме через відсутність документа на вселення. .

Оскільки документ на вселення батьку позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 не видавався, що позивач вважає порушенням з боку посадових осіб Закарпатоблміжколгоспбуд , для отримання копій ордеру та рішення профспілкової організації та адміністрації будівельної організації Закарпатоблміжколгоспбуд та інших документів про вселення ОСОБА_8 в житлове приміщення № 1 гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1, було направлено запит до правонаступника ТОВ Агробуд -Україна .

Однак, у відповідь на запит повідомлено про те, що запитуваних документів не має.

За результатами звернення до архівного відділу Ужгородської міської ради, отримано лист від 18.08.2016 року № 196, у якому повідомлено про те, що в документальних матеріалах фонду Ужгородська міська рада за 1981-1983 роки відомості про надання кімнати/ квартири в гуртожитку не виявлено і як пояснили працівники на зберігання документи Закарпатоблміжколгоспбуд не надходили.

Таким чином, віднайти копію ордеру чи рішення профспілкового комітету та адміністрації Закарпаоблміжколгоспбуд виявилось неможливим.

Втім, заявою від 05 вересня 2016 року громадянин України ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 нотаріально засвідчили, що у 1980-1983 роках працювали у Закарпатоблміжколгоспбуді та підтвердили, прийняття рішення профспілковим комітетом та адміністрацією Закарпаоблміжколгоспбуд про виділення ОСОБА_8 та його сім`ї кімнат у гуртожитку за адресою: вул. Квітів, 1/1. Додатково зазначили, що скарг та зауважень з боку адміністрації та профспілкового комітету не було.

Як йдеться із службово-політичної характеристики на водія 1-го класу Закарпатського Облмежколхозстроя ОСОБА_8 саме громадянин ОСОБА_9 займав посаду голови профкома Закарпатського Облмежколхозстроя.

Разом з тим, судом встановлено, що у позивача ОСОБА_2 наявна довідка Закарпатського обласного кооперативно-державного обєднання по агропромисловому будівництву ( на балансі якого знаходився у той час гуртожиток) від 09.10.1990 року № 01/497, де вказано, що ОСОБА_8 проживає та прописаний в м.Ужгороді у гуртожитку по вул. Квітів, 1/1. Також зазначено, що до складу сім`ї входять п'ять осіб, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_13 та ОСОБА_14.

Мати ОСОБА_8 - ОСОБА_14, як член сімї проживала за вказаним житловим приміщенням № 1 з 1985 року.

ОСОБА_2 більше 20 років мешкає у гуртожитку по вул. Квітів 1/1 м. Ужгород Закарпатської області та у встановленому законом порядку зареєстрував своє постійне місце проживання та постійно проживає в гуртожитку з 28.11.1995 року.

Після одруження за цією адресою зареєструвалась і постійно проживає дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_4, про що є відповідна відмітка про реєстрацію місця проживання у паспорті громадянина України.

Зі свідоцтв про народження вбачається, що ОСОБА_5 народився 31.08.2001 року у м.Ужгород Закарпатської області та ОСОБА_6 народилась 13.07.2005 року, то відповідно були зареєстровані та проживають спільно з батьками.

Оскільки батько позивача ОСОБА_8 разом з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 змінили місце проживання та до теперішнього часу мешкають в іншому місці, ОСОБА_14 померла 06.12.1995 року, то станом на дату подання позовної заяви, в кімнатах зареєстровані та постійно проживають позивач ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_5, ОСОБА_6.

Всі члени сім`ї відкрито проживають у житловому приміщенні № 1 вищевказаного гуртожитку і користуються ним.

Також, законне вселення у гуртожиток та правомірне користування житлом підтверджується укладеними позивачем ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_4 з виконавцями житлово-комунальних послуг договорів про надання житлово-комунальних послуг, рахунки по яких відкриті на їх ім`я, зокрема, договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення, про користування електричною енергією, про надання послуг з газопостачання, на користування і розпорядження телефонною лінією та вивезення твердих побутових відходів .

Рішенням суду не встановлено, що позивач ОСОБА_2 та члени його сім`ї - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 незаконно чи самовільно зайняли житлове приміщення в гуртожитку.

Окрім того, позивач ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_4 не мають іншого власного житла, що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.10.2016 року на ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Таким чином, враховуючи вказані обставини, відповідно до приписів Закону №500-VI Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків позивач разом із членами його сім`ї мають право на приватизацію жилого приміщення кімнати у гуртожитку, в якій вони мешкають.

Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), кімнат (гуртожитків) у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом як це зазначено у пп. 10 ст.8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду .

Відповідно до п. 2 ст. 2 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовне (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Водночас, частиною 2 ст. 1 Закону України Про реалізацію прав мешканців гуртожитків чітко зазначено, що сфера дії цього Закону не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання); громадян, які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості; а також на осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз; на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом.

Даний перелік підстав для відмови в приватизації житлового приміщення №1 гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 у м.Ужгороді та інших підстав для обмеження реалізації спірних житлових прав є вичерпним.

З вищенаведеного слідує, що зазначені законодавчо встановлені заборони на реалізацію своїх житлових прав позивачем та членами його сім`ї не розповсюджуються.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

З огляду на вимоги пп. 10 ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду відмова виконавчого комітету Ужгородської міської ради у приватизації житлового приміщення №1 гуртожитку по вул. Квітів, буд 1 ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , громадяни, на яких поширюється дія цього Закону , мають право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. В ч. 1 ст. 5 , ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 1 ЖК України кожному гарантується право на житло. Згідно з ст. 9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. При цьому ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Таким чином, аналізуючи зазначені вище норми Закону України Про приватизацію державного житлового фонду у поєднанні з нормами ст.ст. 1 , 9 ЖК України , ст. 47 Конституції України , місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст. 64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї. Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України в постанові від 30.01.2013 року (справа № 6-125цс12).

Підсумовуючи наведене вище, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову в частині Зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради прийняти відповідне рішення про передачу у власність позивачів житлового приміщення у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 у м. Ужгороді шляхом приватизації та вчинити дії по передачі у власність їм шляхом приватизації житлового приміщення №1, що знаходиться у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 у м.Ужгороді Закарпатської області.

Що стосується вимог позивча про визнання дій Виконавчого комітету Ужгородської ради не правомірними, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні даної частини позову, враховуючи надані представником відповідача заперечення.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 14, 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України

РІШИВ:

Позовну заяву - задоволити частково .

Зобов'язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради прийняти відповідне рішення про передачу у власність ОСОБА_2 та членам його сімї : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 житлового приміщення №1, що знаходиться у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 у м. Ужгороді Закарпатської області шляхом приватизації та вчинити дії по передачі у власність ОСОБА_2 та членам його сімї : ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 шляхом приватизації житлового приміщення №1, що знаходиться у гуртожитку по вул. Квітів, буд. 1 у м.Ужгороді Закарпатської області.

Стягнути з Виконавчого комітету Ужгородської міської ради на користь ОСОБА_2 суму сплачених судових витрат в розмірі 551,20 грн.

В задоволенні позову в частині Визнати неправомірними дії виконавчого комітету Ужгородської міської ради - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

З повним рішенням суду сторони можуть ознайомитись через 5 днів..

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_15М