Постанова

від 23.03.2017 по справі 813/4011/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року Справа № 813/4011/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

від позивача Гейвич М.М.,

від відповідача Чабан О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Простудія до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Простудія (далі - позивач, ТОВ Простудія ) до Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Залізнична ОДПІ), з вимогою скасувати податкове повідомлення-рішення № 0015191201 від 01.11.2016 року.

Позивач вважає рішення контролюючого органу таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, не відповідає фактичним обставинам справи та таким, що слід скасувати, з огляду на наступне.

ТОВ Простудія в поданій податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року у рядку 16 відображено від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 409816,00 грн. До р.16.1 Значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду декларації за серпень 2016 року включено суму 409816,00 грн., що складається з:

- від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19), яке повинно відображатись у р. 21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу (податкового) періоду декларації за квітень 2016 року становить 215454,00 грн. Однак в декларації за квітень 2016 року сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) помилково не відображена, що призвело до не включенння даної суми в р. 16.1 та 21 (за мінусом податкових зобов'язань) декларацій за травень, червень та липень 2016 року;

- суми податкових накладних за червень 2016 року, що не були віднесені до податкового кредиту декларації за червень 2016 року, оскільки дані суми помилково відображені в рядку 16.1, замість рядка 10.1 придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України за основною ставкою ;

- значення рядка 21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду декларації за липень 2016 року в сумі 51253,00 грн.

В акті перевірки підприємства позивача від 04.10.2016 року контролюючий орган зазначив, що від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, а саме: значення р. 21 попереднього звітного податкового періоду (р. 16.1) за серпень 2016 року, визначена перевіркою, становить 51253,00 грн. та, відповідно, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18), визначена перевіркою, становить 355060,00 грн., сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21), визначена перевіркою, становить 0,0 грн.

Фактично в податковій декларації за квітень 2016 року підприємством помилково не відображено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21), однак податковим органом жодним чином не відреаговано, порушень зі сторони позивача у цій частині не зафіксовано. Тільки після подачі податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2016 року та виправленням самостійно підприємством помилки податковим органом встановлено порушення та винесено неправомірне податкове повідомлення-рішення.

Актом перевірки підприємства позивача зафіксовано заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за результатами серпня 2016 року. Однак, всупереч вимогам чинного законодавства в цьому акті вказано порушення без зазначення обгрунтованих підстав встановлення фактів порушення (неспівпадіння, розбіжності, які призвели до негативних наслідків).

Серед іншого, усі інші рядки податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року та Додаток 2 (далі - Д2) до податкової декларації з податку на додану вартість Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду (Д2) заповнені відповідно до дійсних обставин та фактів, окрім р. 21 декларації, в якому допущено арифметичну помилку, однак, значення якого відображено у Д2.

Контролюючим органом не виявлено жодних розбіжностей між даними податкової декларації з податку на додану вартість з даними Єдиного реєстру податкових накладних, заниження податкових зобов'язань, чи завищення податкового кредиту за даними розшифровок.

На переконання позивача, при проведенні перевірки не виявлено фактів, що можуть свідчити про порушення ТОВ Простудія податкового, валютного та іншого законодавства, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання, а аргументи контролюючого органу спростовуються первинними документами, відомостями з відповідних Реєстрів тощо.

З врахуванням усіх перелічених обставин, рішення контролюючого органу прийняте на підставі акту перевірки позивача є безпідставним, необгрунтованим, протиправним та таким, що слід скасувати.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях до адміністративного позову від 16.02.2017 року за вх. № 3600 /а.с.191-193/, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у письмових запереченнях /а.с.187-188/. Камеральною перевіркою встановлено, що ТОВ Простудія подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року (від 20.09.2016 року № 9173755736) та задекларовано від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 16) на суму 409816,00 грн., значення р. 21 попереднього звітного (податкового) періоду (р. 16.1) на суму ПДВ 409816,00 грн.

Однак, згідно з поданою ТОВ Простудія податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року (від 22.08.2016 року № 9151680057) задекларовано суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) в сумі 51253,00 грн.

На переконання контролюючого органу, платником податку в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року завищено від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16.1), становить 358563,00 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання на суму ПДВ 355060,00 грн.

Таким чином, від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.16.1) за серпень 2016 року, визначене у результаті перевірки - 51253,00 грн. та відповідно позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18), визначена перевіркою - 355060,00 грн., сума від'ємного значення що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21), визначена перевіркою становить 0,00 грн.

Отже, в порушення п. 187.1 ст. 187, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ТОВ Простудія занижено суму, що підлягала сплаті до бюджету за результатами серпня 2016 року на 55060,00 грн.

З врахуванням викладеного, вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення контролюючого органу обґрунтованим, прийнятим в межах компетенції та на підставі положень, визначених Податковим кодексом України, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

ТОВ Простудія зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку в Залізничній ОДПІ.

Залізничною ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено акт № 1725/12-01/37694027 від 04.10.2016 року /а.с.11-14/

У вказаному акті зафіксовано, що позивачем в порушення п. 187.1 ст. 187, п. 200.1, 200.2 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України позивачем занижено суму, що підлягала сплаті до бюджету за результатами серпня 2016 року на 355060,00 грн.; дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації за серпень 2016 року та відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на суму 355060,00 грн.

Так, контролюючим органом на підставі порушень зафіксованих у вказаному акті перевірки прийнято податкове повідомленняя-рішення форми „Р" № 0015191201 від 01.11.2016 року, за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 443825,00 грн. (в т.ч. за штрафними (фінансовими) санкціями 88765,00 грн.) /а.с.10/

Не погоджуючись із вказаним рішенням контролюючого органу, вважаючи таке необгрунтованим, безпідставним та таким, що слід скасувати, позивач звернуся із позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), встановлено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

У силу вимог п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України).

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також форму декларації з податку на додану вартість, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також розрахунок податкових зобов'язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України.

Згідно з п. 6 розділу ІІІ Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Відповідно до вищевказаного Порядку, у рядку 16 декларації відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду (підп. 5 п. 4 розділу V Порядку).

Підпунктом 4 п. 5 р. V Порядку визначено, що Сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації):

- зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу), в частині, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (відображається у рядку 20.1);

- підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Слід зазначити, що у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.

У разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути додані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників (п. 6, 7, 8 розділу VI Порядку ).

Пунктом 200.10 ст. 200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

В судових засіданнях представник позивача пояснив, що ним своєчасно подано декларації з податку на додану вартість впродовж січня-серпня 2016 року. Так, подаючи відповідні декларації, зокрема в квітні 2016 року позивачем допущено помилку в частині незазначення в р. 21 декларації з податку на додану вартість Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" значення відповідної суми, однак така зазначена в Д2 до вказаної декларації. Аналогічне порушення мало місце і при поданні звітності у червні 2016 року Вказаний факт позивачем виявлено лише в серпні 2016 року, у зв'язку з чим позивачем зазначено у р. 21 суму 409816,00 грн.

Зазначив, що вказана сума складається, зокрема, з: значення р. 21 декларації з податку на додану вартість за квітень 2016 року, однак, яка була відображена у Д2 до такої; суми податкових накладних за червень 2016 року, які не були включені до декларації з податку на додану вартість за червень 2016 року та помилково були відображені у р. 16.1 замість рядка 10.1 „Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг, необоротних активів на митній території України за основною ставкою; значення р. 21 декларації за липень 2016 року в сумі 51253,00 грн.

Звернув увагу на те, що контролюючим органом, як зафіксовано в акті перевірки, брались до уваги податкові декларації з додатками, відомості Реєстрів, однак у попередніх періодах не виявлено раніше допущених помилок позивача, окрім за результатами перевірки декларації за серпень 2016 року.

У зв'язку з виявленням вказаних порушень позивач відповідно до приписів ст. 50 ПК України усунув у жовтні 2016 року (після проведеної перевірки) в межах строку 1095 днів вказані помилки шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків за період з січня по серпень 2016 року. Вказані розрахунки, як і накладні, що впливали на формування суми від'ємного значення звітних періодів, були прийняті відповідачем без застережень, про інше позивача не повідомлено.

Представник відповідача пояснив, що оскільки при проведенні перевірки відповідачу не було відомо про наявність будь-яких уточнень до вказаних декларацій, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Так, до матеріалів справи позивачем долучено податкову декларацію з ПДВ

за лютий 2016 року з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 100126,00 грн.;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 266883,00 грн.

Сума р. 21 продубльована у Д2 до вказаної декларації.

Відповідно до уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді 10 місяць 2016 року уточнено звітний податковий період 02 місяць 2016 року, зокрема р. 16 - значення - 100367,00 грн.; різниця 241,00 грн.; р.21 - 267124,00 грн., різниця 241,00 грн. та подано новий Д2, з відображенням зазначеної різниці;

за березень 2016 року з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 266883,00 грн.;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 269467,00 грн.

Сума р. 21 продубльована у Д2 до вказаної декларації.

Відповідно до уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді 10 місяць 2016 року уточнено звітний податковий період 03 місяць 2016 року, зокрема р. 16 - значення - 267124,00 грн.; різниця 241,00 грн.; р.21 - 269708,00 грн., різниця 241,00 грн. та подано новий Д2, з відображенням зазначеної різниці;

за квітень 2016 року з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 269467,00 грн.;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - не значиться.

В Д2 до вказаної декларації зазначено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) - 215454,00 грн.

Відповідно до уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді 10 місяць 2016 року уточнено звітний податковий період 04 місяць 2016 року, зокрема р. 16 - значення - 269708,00 грн.; різниця 241,00 грн.; р.21 - 215695,00 грн., різниця 241,00 грн. та подано новий Д2, з відображенням зазначеної різниці;

за травень 2016 року з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - не значиться;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 8480,00 грн.

Сума р. 21 продубльована у Д2 до вказаної декларації.

Відповідно до уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді 10 місяць 2016 року уточнено звітний податковий період 05 місяць 2016 року, зокрема р. 16 - значення - 215695,00 грн.; різниця 215695,00 грн.; р.21 - 224175,00 грн., різниця 215695,00 грн. та подано новий Д2, з відображенням 224175,00 грн. як суму відємного значення, що зараховується до складу податкового крудиту наступного звітного (податкового) періоду;

за червень 2016 року з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 8480,00 грн.;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - не значиться.

У Д2 сума від'ємного значення - 9775,00 грн.

Відповідно до уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді 10 місяць 2016 року уточнено звітний податковий період 06 місяць 2016 року, зокрема р. 16 - значення - 224175,00 грн.; різниця 215695,00 грн.; р.21 - 403915,00 грн., різниця 403915,00 грн. та подано новий Д2, з відображенням 403915,00 грн. як суму відємного значення, що зараховується до складу податкового крудиту наступного звітного (податкового) періоду;

за липень 2016 року (звітна нова) з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - не значиться;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 51253,00 грн.

У Д2 сума від'ємного значення - 51253,00 грн.

за липень 2016 року (звітна) з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду -не значиться;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - не значиться.

Відповідно до уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді 10 місяць 2016 року уточнено звітний податковий період 07 місяць 2016 року, зокрема р. 16 - значення - 403915,00 грн.; різниця 403915,00 грн.; р.21 - 455168,00 грн., різниця 403915,00 грн. та подано новий Д2, з відображенням 455168,00 грн. як суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового крудиту наступного звітного (податкового) періоду;

за серпень 2016 року з зазначенням:

- р.16 Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - 409816,00 грн.;

- р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - 3503,00 грн.

У Д2 сума від'ємного значення - 3503,00 грн.

Відповідно до уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у звітному (податковому) періоді 10 місяць 2016 року уточнено звітний податковий період 08 місяць 2016 року, зокрема р. 16 - значення - 455168,00 грн.; різниця 45352,00 грн.; р.21 - 48855,00 грн., різниця 45352,00 грн. та подано новий Д2, з відображенням 48855,00 грн. як суму відємного значення, що зараховується до складу податкового крудиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суми, вказані у деклараціях з податку на додану вартість за періоди квітень 2016 року та червень 2016 року підтверджено первинними документами - податковими накладними, що долучені до матеріалів справи /а.с.29-181/

Доказів невизнання вказаних документів контролюючим органом до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як передбачено п. 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, п. 50.2 статті 50 ПК України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.75.1.1 та п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проаналізувавши приписи ст.75 ПК України з'ясовано, що камеральна перевірка не відноситься до документальних планових та позапланових перевірок.

Тому подання позивачем уточнюючих розрахунків до показників податкових декларацій подано позивачем після проведення камеральної перевірки, на переконання суду, не є порушенням податкового законодавства, адже приписами п. 50.2 ст. ПК України встановлені лише обмеження на подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок.

Доказів проведення документальних планових та позапланових перевірок за періоди, за які позивачем подано уточнюючі розрахунки не надано.

Отже, уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку виправленням самостійно виявлених помилок за відповідні періоди 2016 року подані позивачем з дотриманням вимог, встановлених Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач уточнив показники податкової звітності до проведення документальних планових та позапланових перевірок, а відтак, діяв в межах статті 50 ПК України.

Щодо покликань представника позивача на імперативну заборону щодо проведення будь-яких перевірок суб'єктів господарювання впродовж 2015 та 2016 років, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Як справедливо пояснив представник відповідача мораторій, на який покликається представник позивача у додаткових поясненнях у 2015 та 2016 роках, запроваджений п. 3 Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року не розповсюджується на перевірки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходів понад 20 млн. гривень за попередній календарний рік, з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

В той же час, представник позивача заперечив, пояснивши, що обсяг доходу позивача не перевищує 20 млн. грн., на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію декларації з податку на прибуток підприємства позивача за 2015 рік /а.с.194-202/. Додатково зазначив, що і інші підстави, які б передбачали обов'язок проведення перевірки поза мораторієм - відсутні.

Податковим органом проведена камеральна перевірка позивача відповідно до п.200.10 ст.200 та ст. 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України.

В той же час, відповідно до п. 3 розділу ІІ Закону № 71-VII, яким установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Отже, запроваджений аналізованою нормою мораторій поширюється на усі види перевірок, правом на проведення яких наділені контролюючі органи відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, незалежно від підстав і порядку їх призначення та проведення.

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 22.06.2016 року по справі №К/800/53023/15, у разі визнання перевірки незаконною така перевірка відсутня як юридичний факт, що виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення; у такому випадку висновки акта перевірки, визнаної протиправною, не повинні оцінюватися судом. Податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків такої.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 27.01.2015 року у справі №21-425а14 та від 09.02.2016 року у справі №826/5689/13-а, визнання перевірки незаконною тягне за собою відсутність її правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На думку суду, в даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності (legal certainty), який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з п 58.1 ст.58 та п.86.2 ст.86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

За наведених вище обставин суд дійшов висновку, що донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафної санкції відповідачем відбулося після проведення незаконної перевірки.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до п.110 рішення Європейського суду з прав людиниу справі Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, висловленої у рішенні Європейського суду з прав людини у п.53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

Всупереч зазначеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення № 0015191201 від 01.11.2016 року не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав та інтересів платника податків, і цілями, на досягнення яких воно спрямоване.

Таким чином, сукупність вищевикладених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги доведеними, обгрунтованими матеріалами справи, а тому позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До матеріалів справи долучено квитанцію № ПН5078 від 16.11.2016 року на підтвердження сплати судового збору в сумі 6657,39 грн. /а.с.4/, що з врахуванням викладеного належить повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 0015191201 від 01.11.2016 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Простудія" (м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, офіс 314Б; ЄДРПОУ 37694027) з Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35; ЄДРПОУ 39554382), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір в сумі 6657 (шість тисяч шістсот п'ятдесят сім) грн. 39 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 28.03.2017 року.