Ухвала

від 27.03.2017 по справі 904/6550/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2017 року Справа № 904/6550/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Куровського С.В., Ткаченко Н.Г. розглянувши касаційну скаргуДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову та ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі Господарського суду№ 904/6550/15 Дніпропетровської області за заявоюПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" до ТОВ "Центральна процесингова компанія" про визнання банкрутом ліквідаторПлющова Н.О.

В С Т А Н О В И В :

подана ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - скаржником) касаційна скарга від 25.01.2017 року на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/6550/15 не може бути прийнята Вищим господарським судом України до розгляду, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з таких підстав.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 111 ГПК України, касаційна скарга подається у письмовій формі і повинна містити перелік доданих до скарги документів.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму та зміст касаційної скарги, до скарги додаються , зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України, касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З 01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011 року, яким встановлено ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення та ухвали господарського суду.

Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції зі змінами, внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року, який набрав чинності 01.09.2015 року, передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду, касаційних скарг у справі про банкрутство становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Як вбачається зі змісту резолютивної частини касаційної скарги органу державної фіскальної служби, поданої до Вищого господарського суду України 25.01.2017 року шляхом направлення поштового відправлення на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду, предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду від 19.12.2016 року та ухвала суду першої інстанції від 01.11.2016 року про розгляд грошових вимог ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ТОВ "Центральна процесингова компанія".

Отже, ставка судового збору за подання скаржником касаційної скарги на постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції, прийняті за результатами розгляду спірних кредиторських вимог, обчислюється виходячи із ставки судового збору, що підлягала сплаті при поданні кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника, та становить 120% від її розміру.

Як вбачається з матеріалів справи, заява ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з кредиторськими вимогами до боржника подана до місцевого господарського суду у вересні 2016 року (вх. №1100/16 від 28.09.2016 року) (том грошових вимог ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська у справі №904/6550/15, а.с. 2 - 14). Отже, ставка судового збору за подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника становила 2 756 грн. (2 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року), що узгоджувалося з положеннями частини 1 статті 4 та підпункту 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на вересень 2016 року.

Відтак, оскаржуючи до Вищого господарського суду України постанову апеляційного суду від 19.12.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 01.11.2016 року у даній справі, органу державної фіскальної служби належало сплатити судовий збір в розмірі 3 307, 20 грн. (2 756 * 120%).

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони , суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 року роз'яснено, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом . Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Отже, звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідне клопотання сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, із касаційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги від 25.01.2017 року, скаржником не додано належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд грошових вимог податкової інспекції до боржника у встановлених порядку та розмірі, при цьому, подано заяву про звільнення від сплати судового збору, обґрунтовану тим, що тимчасовим кошторисом на 2017 рік для скаржника, як територіального органу державної фіскальної служби, який позбавлено пільг щодо сплати судового збору у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" №484-VIII від 22.05.2015 року, не передбачено коштів на сплату судового збору за розгляд справ, учасником яких є скаржник.

Оцінивши доводи скаржника, наведені в обґрунтування поважності підстав для його звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову апеляційного суду від 19.12.2016 року та ухвалу суду першої інстанції від 01.11.2016 року у даній справі, колегія суддів касаційного суду не знаходить підстав для задоволення заяви податкової інспекції про звільнення від сплати судового збору, оскільки недостатність фінансування скаржника щодо оплати судового збору не є безумовною підставою для звільнення органу державної фіскальної служби від сплати судового збору за звернення до суду касаційної інстанції після набрання чинності 01.09.2015 року змінами до Закону України "Про судовий збір", внесеними Законом України №484-VIII від 22.05.2015 року. При цьому, інших доказів складного фінансового становища станом на момент подання касаційної скарги скаржником не надано.

З огляду на таке, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/6550/15 та повернення касаційної скарги органу державної фіскальної служби на підставі пункту 4 частини 1 статті 111 3 ГПК України.

При цьому, виходячи з положень частини 3 статті 111 3 ГПК України, скаржник вправі повторно звернутися до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою після усунення обставин, що стали підставою для її повернення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 111, пунктом 4 частини 1 статті 111 3 , статтею 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

У Х В А Л И В :

1. Відмовити ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/6550/15.

2. Касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 року та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.11.2016 року у справі №904/6550/15 повернути скаржнику.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді С.В. Куровський

Н.Г. Ткаченко