Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/1439/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/1439/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МХ та ГУСТАВ ГЕЕСС УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст"

про стягнення заборгованості 16 998,00 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Скакун О.М. - за довіреністю № 07/11-2016 від 07.11.2016 р.;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МХ та ГУСТАВ ГЕЕСС УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" про стягнення 16 998,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 255 від 25.09.2014 в частині своєчасної та повної оплати поставленої за договором продукції, в зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 16 998,00 грн. суми заборгованості за вказаним Договором поставки та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.02.2017 року.

28.02.2017 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява б/н від 28.02.2017 р. по справі.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань до суду не надходило.

В судове засідання 28.02.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103040862360.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання суд не повідомлено.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - постанова № 18) за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Провадження у справі порушено ухвалою від 02.02.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

З огляду на вищевикладене, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.02.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 28.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МХ та ГУСТАВ ГЕЕСС УКРАЇНА" (далі по тексту - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНЕСАНС ТРАСТ" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено Договір поставки № 255 (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1 Розділу 1 Договору) постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, сировину для харчової промисловості (далі - продукція), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2 розділу 1 Договору умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс (в редакції 2000 року), які застосовуються зі урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Умови поставки щодо кількості та асортименту продукції визначені сторонами в розділі 2 Договору. Так, згідно п. 2.1 вказаного розділу найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються сторонами згідно до видаткових накладних в межах строку дії даного Договору.

Загальна кількість продукції, що поставляється за цим Договором, визначається як підсумок всіх фактично переданих постачальником покупцеві партій продукції (п.2.3 розділу 3 Договору).

Згідно п.2.2 розділу 2 Договору кількість та асортимент кожної конкретної партії продукції визначається згідно складених в письмовій формі заявок покупця, які покупець передає постачальнику за допомогою факсу, телетайпу, мережі Інтернет тощо.

За умовами п.3.3 розділу 3 Договору продукція постачається покупцеві на адресу: місто Житомир, вул. Щорса, 67.

Відповідно до п.4.2 розділу 4 Договору ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін. Погоджується сторонами на певний період чи на окрему партію та відображається у рахунках - фактурах і вказується з ПДВ.

Як встановлено судом, в матеріалах справи наявний виставлений постачальником на виконання умов Договору поставки № 255 від 25.09.2014 р. рахунок по замовленню № 2566 від 16.12.2015 року на оплату поставки продукції - гліцерин 99% РН EUR Партія В200100 кількістю 500 кг на суму 16998,00 грн., в т.ч. ПДВ 2833,00 грн.

Загальна вартість продукції за цим Договором складається із вартості всіх партій продукції, поставлених за цим Договором (п.4.1 розділу 4 Договору).

Як визначено п.4.3 розділу 4 Договору, розрахунки за фактичну кількість поставленої продукції покупець здійснює з постачальником у безготівковій формі в гривнях протягом 30-календарних днів після набуття покупцем права власності на продукцію. Днем оплати вважається день списання банком коштів з поточного рахунку покупця.

При цьому згідно п.3.6 розділу 3 Договору продукція вважається переданою покупцеві з моменту її фактичної передачі йому разом з необхідними супровідними документами та підписання покупцем відповідного документу про прийняття цієї продукції. З цього моменту покупець набуває право власності на продукцію.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного Договору позивачем на підставі замовлення покупця № 2566 від 16.12.2015 р. поставлено та передано у власність відповідача, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 16998,00 грн., що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною № 2529 від 23 грудня 2015 року, копія якої міститься в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено, що факт отримання продукції відповідачем підтверджується підписом уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю Ренесанс Траст Згривець І.А. на зазначеній видатковій накладній, повноваження якого на отримання продукції за рахунком - фактурою № 2566 від 16.12.2015 р. підтверджуються відповідною довіреністю ТОВ Ренесанс Траст № 000838 від 23.12.15 р. строком дії до 01.01.2016 р.

Заперечень щодо факту поставки продукції за вказаною видатковою накладною відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки продукції у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій або актів розбіжностей щодо поставленої продукції від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "МХ та ГУСТАВ ГЕЕСС УКРАЇНА" умов Договору з боку відповідача відсутні.

Згідно з п. 1 Інформаційного листа ВГСУ Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України .

Окрім того, позивачем надано копію відповідної податкової накладної № 3249 від 23.12.2015 року, наявність якої додатково підтверджує отримання відповідачем продукції від позивача та належне його оприбуткування і відображення у власному бухгалтерському обліку позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "МХ та ГУСТАВ ГЕЕСС УКРАЇНА".

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманої продукції відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 16998,00 грн., яку позивач і просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).

Зокрема, обов'язок з оплати поставленої продукції передбачений умовами розділу 4 Договору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідача продукцію за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не сплатив на користь позивача вартість отриманої продукції, та має перед позивачем заборгованість з оплати останньої в розмірі 16998,00 грн.

В свою чергу у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати поставленої продукції та з метою досудового врегулювання спору позивач звертався на адресу відповідача з претензією № 27 від 03.11.2016 р. щодо сплати заборгованості за поставлену за Договором продукцію в сумі 16998,00 грн., факт надсилання якої та отримання ТОВ Ренесанс Траст 07.11.2016 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0814000348365.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В свою чергу Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки №255 від 25.09.2014 року або його окремих положень суду не надано.

Зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 16998,00 грн. (суми заборгованості за Договором поставки № 255 від 25 вересня 2014 року), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс Траст" (01014, м. Київ, пров. Мічуріна, 3/2, літ. А, офіс 21; код ЄДРПОУ 34415593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МХ та ГУСТАВ ГЕЕСС УКРАЇНА" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 414; код ЄДРПОУ 33154065) 16 998 (шістнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 00 коп. - суми заборгованості за Договором поставки № 255 від 25 вересня 2014 року, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 24.03.2017 року.