Рішення

від 27.03.2017 по справі 909/119/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 р. Справа № 909/119/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А. , секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ- Віжн",

місцезнаходження: вул. Лєскова, б. 3, м. Київ,01011

адреса для листування: ОСОБА_1 ( проспект ОСОБА_2 , б 21-б, м. Київ)

до відповідача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вул. Глібова, б.4,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 113849,90грн.

представники сторін не з"явилися

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Топ-Віжн" до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в сумі 980333,53 грн., пеня в сумі 15 516, 37 грн. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.01.17 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.02.17року. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017року розгляд справи було відкладено на 21.03.2017року

Позивач у судове засідання не з"явився.

Відповідач повторно до судового засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких клопотань не надіслав, відзив на позов не подав.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі. Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд. Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Топ-Віжн (постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (покупець, відповідач) 05 листопада 2010 року був укладено Договір поставки за № ТВ-05/11/10/34 (Додаток 1) та Додаткову Угоду від 25 грудня 2014 року (Додаток 2).

У відповідності до п. п. 1.1. договору поставки від 05 листопада 2010 року за № ТВ-05/11/10/34 (далі - Договір), постачальник приймає на себе зобов'язання виконати поставку виробів медичного призначення, відповідно до прайс-листків. Покупець зобов'язаний прийняти товар належної якості та оплатити їх вартість згідно умов даного Договору.

Згідно п. 4.2.5. Договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару протягом 10 календарних днів з дня направлення покупцем замовлення постачальнику, а покупець відповідно до п.8.1. Договору на умовах відстрочки платежу на протязі 30 календарних днів з дати поставки зобов'язаний розрахуватись у розмірі повної вартості поставленої партії товару, шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника грошових коштів.

У відповідності до п. 4.3. Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість товару, що постачається. Дата вказана покупцем у видатковій накладній, є датою поставки товару. В момент приймання товару покупець здійснює перевірку відповідності товару в кількості, якості (комплектності) та асортименті.

Доказом виконання позивачем взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару у кількості, належній якості та асортименті являються підписані між позивачем та відповідачем видаткові накладні (Додаток № 3), та Акт звірки, належним чином посвідчений сторонами станом на 22 серпня 2016 року (Додаток № 4).

Відповідач не оплатив отриманий товар в повному обсязі, в порядку та на умовах передбачених п. 8.1. Договору, не сплативши кошти за поставлені товари, починаючи з 27 лютого 2015 року по день звернення з позовом до суду, що потягло за собою не виконання грошового зобов'язання відповідачем, внаслідок чого виник борг в сумі 98 333 грн. 53 коп.,

В разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов"язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення. ( п.9.2 Договору). Відповідно до умов договору позивач провів нарахування пені за поставлений товар починаючи з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2016 року, у розмірі 15 516 грн. 37 коп.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір поставки Договір поставки за № ТВ-05/11/10/34 від 05.11.2010року та Додаткова Угода від 25 грудня 2014 року, укладені між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 98333,53 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 9.2. Договору, встановлено, що при затримці оплати поставленої продукції покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення зобобв"язання.

Позивачем нараховано відповідачу 15516грн. пені, починаючи з 01 травня 2016 року по 01 листопада 2016 року.

Враховуючи вимоги Господарського процесуального законодавства, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Поданий розрахунок позивачем здійснено вірно , отже до стягнення належить 15516,37грн. пені.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на основі вище вказаного, позовні вимоги є обгрунтованими , до стягнення з відповідача на користь позивача належить 98333,53грн. основного боргу та 15516,37грн. пені.

Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 599, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Топ- Віжн", (вул. Лєскова, б. 3, м. Київ,01011) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, вул. Глібова, б.4,м. Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 113849,90грн. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Топ-Віжн , вул. Лєскова, б.3, м. Київ,01011 (код ЄДРПОУ 37242705) заборгованість у розмірі 98 333 (дев'яносто вісім тисяч триста

тридцять три) грн. 53 коп. заборгованості, пеню в розмірі 15 516 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістнадцять) грн. 37 коп. та судового збору розмірі 1707,75 коп. ( одна тисяча сімсот сім грн. 75коп.) . Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.17

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.