Рішення

від 16.03.2017 по справі 910/24069/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017Справа №910/24069/16

За позовом Приватного акціонерного товариства ЖЛК-Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю Цибуля

про стягнення 245000 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Михайлюк Н.О. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство ЖЛК-Україна звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Цибуля про стягнення збитків за Договором безоплатного тимчасового користування обладнанням №136 від 09.04.2012 в розмірі 245000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на виконання умов зазначеного договору, передав відповідачеві в тимчасове безоплатне користування обладнання (морозильні камери), однак відповідач на вимогу позивача не повернув останньому передане за договором обладнання у зв'язку з чим спричинив позивачеві збитки в розмірі 245000 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 245000 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2012 між Приватним акціонерним товариством ЖЛК-Україна (далі - позивач, власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Цибуля (далі - відповідач, користувач) укладено Договір безоплатного тимчасового користування обладнанням №136, відповідно до умов якого власник передає, а користувач приймає в тимчасове безоплатне користування морозильні камери (обладнання). Які будуть ним використовуватись виключно для зберігання і реалізації продукції ПАТ ЖЛК-Україна згідно Договору №000293 від 30.03.2012 (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.2 Договору, марка морозильних камер, заводський номер, кількість та вартість зазначається в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що обладнання, що передається в тимчасове користування, залишається приватною власністю власника і користувач не має право без попереднього письмового погодження передавати будь-які права та обов'язки третім особам, надавати в користування, відчужувати, передавати під заставу та ін.

Згідно з п.1.4 Договору, строк користування обладнанням встановлюється з моменту підписання договору сторонами і діє до моменту пред'явлення вимоги власником про повернення.

У відповідності до п.2.3.1 Договору, користувач зобов'язаний використовувати обладнання тільки для зберігання і реалізації товарів ПАТ ЖЛК-Україна з дотриманням технічних правил експлуатації обладнання і технічної профілактики.

Пунктом 2.3.6 Договору визначено, що користувач зобов'язаний нести ризик випадкової загибелі або псування обладнання з моменту його отримання.

Розділом 4 Договору визначено порядок передачі обладнання, передача обладнання в тимчасове безоплатне користування здійснюється за участю представників сторін з підписанням двохстороннього акту приймання-передачі (п.4.1 Договору).

Повернення обладнання здійснюється в присутності представників сторін з підписанням двостороннього акту здачі-приймання (п.4.2 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до моменту коли жодна із сторін не заявить вимоги про його розірвання.

Згідно з п.6.1 Договору, за порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі втрачену вигоду, у порядку передбаченому чинним законодавством.

У випадку знищення, втрати, крадіжки або повного (часткового) виходу з ладу обладнання з вини користувача останній сплачує власникові повну (часткову) вартість обладнання (п.6.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначеного договору передав відповідачеві у тимчасове безоплатне користування обладнання - морозильні камери у кількості 55 одиниць, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами прийому-передачі обладнання (специфікаціями) №1 від 09.04.2014, №2 від 09.04.2012, від 16.05.2012, від 06.06.2012, від 02.07.2012, від 17.07.2012, від 17.04.2013, від 13.05.2013 та від 18.05.2016 загальною вартістю 347000 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до відповідача із Вимогами №849 від 05.12.2014 та №327 від 09.07.2015 про повернення переданого у користування обладнання, докази направлення зазначених вимог наявні в матеріалах справи.

Проте, відповідач повернув на вимогу позивача передані морозильні камери у кількості 15 одиниць прийняті за Актом приймання-передачі обладнання від 18.05.2016 на загальною вартістю 102000 грн., разом з тим, жодних дій щодо повернення обладнання, у кількості 40 одиниць, переданого у відповідності до Актів прийому-передачі обладнання №1 від 09.04.2014, №2 від 09.04.2012, від 16.05.2012, від 06.06.2012, від 02.07.2012, від 17.07.2012, від 17.04.2013 та від 13.05.2013 відповідач не вжив, в наслідок чого у останнього виник обов'язок з відшкодування вартості переданого позивачем обладнання в розмірі 245000 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст.509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.827 Цивільного кодексу України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Згідно з п.3 ч.2 ст.833 Цивільного кодексу України користувач зобов'язаний повернути річ після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її передання.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частинами 1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Відповідно до положень ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, щодо своєчасного та повного повернення переданого у користування обладнання, та понесення збитків позивачем належним чином підтверджений наявними в матеріалах справи документами.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 245000 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема доказів повернення переданого у користування обладнання.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Цибуля (02121, м. Київ, вул. Вербицького, буд. 16, оф.1; ідентифікаційний код 37560736) на користь Приватного акціонерного товариства ЖЛК-Україна (09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 176; ідентифікаційний код 00445794) збитки в розмірі 245000 (двісті сорок п'ять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3675 (три тисячi шістсот сімдесят п'ять) грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписаний 28.03.2017

Суддя Я.В. Маринченко