Рішення

від 28.03.2017 по справі 909/172/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 р. Справа № 909/172/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства "Проектно-виробнича будівельна компанія "Моноліт-Спас", вул. Стефаника, 1,м. Снятин ,Івано-Франківська область,78301

до відповідача: Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області вул. Шевченка,4, м. Снятин, Івано-Франківська область,78300

про стягнення заборгованості в сумі 308 584,00 грн.

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1, (довіреність б/н від 31.01.17 )-представник;

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Приватного підприємства "Проектно-виробнича будівельна компанія "Моноліт-Спас" до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про стягнення заборгованості в сумі 308 584,00 грн.

Ухвалою від 06.02.2017 прийнято позовну заяву і порушено провадження у справі, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 28.02.2017. Ухвалою суду від 28.02.2016року у зв'язку з відсутністю представника відповідача, розгляд справи відкладено на 21.03.2017року

В судовому засіданні 21.03.17р. оголошувалась перерва до 28.03.17р.

Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 308584грн. заборгованості, яка складається з 25624грн . 3% річних та 282960 грн. інфляційних. Вказана заборгованість заявлена внаслідок невиконання відповідачем рішення суду від 03 березня 2014року (справа № 909/1482/13), за яким з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість , яка утворилася через неналежне виконання договору на проведення ремонтно-будівельних робіт від 05.05.2010року.

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на ст. 625 ЦК України про нарахування річних та інфляційних за весь час прострочення. Враховуючи ж, що після винесення рішення у справі № 909//1482/13, за яким з відповідача стягнуто основну заборгованість, остання залишається не погашеною, позивач нарахував на вказану заборгованість річні, інфляційні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач направив суду клопотання №1145/02-08/05 від 24.03.2017року ( вх.5393/17 від 27.03.2017року) про заперечення в якому просить суд відмовити в позові, а також надіслав суду заяву ( вх.№ 5392/17 від 27.03.17) про розгляд справи без участі представника відповідача.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.03.2017року року згідно ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №909/172/17.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

05 травня 2010 р., між ПП "Проектно-виробнича будівельна компанія "Моноліт-Спас" (підрядник) та управлінням праці і соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації, правонаступником якого є управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації (замовник), було укладено договір на проведення ремонтно-будівельних робіт.

Відповідно до п. 1.1 цього Договору, замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи по капітальному ремонту стаціонарного відділення для тимчасового або постійного проживання одиноких громадян пенсійного віку в с. Стецева Снятинського району, згідно кошторисної документації.

Згідно з п. 2.1 Договору, вартість робіт, які доручаються виконати підряднику за даним Договором, визначена на підставі кошторисної документації, яка додається та складає 297 227 грн., що також підтверджується даними протоколу погодження договірної ціни.

В грудні 2010р., позивач виконав роботи на узгоджену між сторонами суму, що підтверджується даними акту приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3. Разом з тим, виконані роботи відповідач не оплатив.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.03.2014року у справі № 909/1482/13 позов приватного підприємства "Проектно-виробнича будівельна компанія "Моноліт-Спас" до управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації задоволено та стягнуто 297 227 (двісті дев'яносто сім тисяч двісті двадцять сім) грн. заборгованості за договором підряду та судовий збір у розмірі

5 945грн. На виконання рішення видано наказ № 378 від 18.03.2014року, який 09.10.2014року пред'явлений до виконання. Проте, рішення господарського суду відповідач не виконав та заборгованість підприємству не погасив.

Заявлені до стягнення суми річних та інфляційних нараховані позивачем у зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договору ремонтно-будівельних робіт від 05.05.2010року. Правовідносини сторін за договором підтверджуються рішенням суду від 03 березня 2014року (справа № 909/1482/13). Договір відносяться до господарських, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Наявність договірних зобов'язань між сторонами за договором ремонотно-будівельних робіт від 05.05.2010року, порушення таких зобов'язань відповідачем та виникнення в останнього, у зв'язку з цим, заборгованості підтверджується рішенням суду від 03.03.14року у справі № 909/1482/13.

Так, відповідно до п. 2. 6. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 „Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором ремонтно-будівельних робіт від 05.05.2010року є доведеним фактом, який приймається судом при вирішенні даної справи.

Відповідно до рішення суду у справі № 909/1482/13 заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла через неналежне виконання вищевказаного договору становить 297227грн. основного боргу.

Після прийняття даного рішення 3 березня 2014року відповідач борг не сплатив.

Докази сплати розміру боргу станом на час прийняття рішення у даній справі у суду відсутні.

Наявність заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних та річних, оскільки за ст. 202 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, згідно вищевказаної ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом враховується правова позиція ВГС України, викладена у п. 7.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.13р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де вказано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За таких обставин, наявність ст. 625 ЦК України, несплата заборгованості за договором (в тому числі встановленої за рішенням суду) дає підстави позивачу до нарахування річних та інфляційних, що в свою чергу свідчить про виникнення у відповідача обов'язку (встановленого законом) щодо її погашення.

При цьому, судом відзначається, що заявлені до стягнення річні та інфляційні розраховані позивачем на суму основної заборгованості, яка не погашена - 297227грн. Розмір заявлених до стягнення річних та інфляційних підтверджується перевіреним судом розрахунком, здійсненим позивачем.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, на основі вище викладеного, стягненню в судовому порядку підлягає 3% річних в розмірі 25624грн., інфляційні втрати в розмірі 282 960грн..

Судові витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 173, 175, 193 ГК України, ст.ст. 207, 208, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629, ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного підприємства "Проектно-виробнича будівельна компанія "Моноліт-Спас" до Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації про стягнення 308584грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Снятинської районної державної адміністрації (78300, Івано-Франківська область, м. Снятин, вул. Шевченка, буд. 4; ідентифікаційний код 03193365) на користь приватного підприємства "Проектно-виробнича будівельна компанія "Моноліт-Спас" (78300, Івано-Франківська область, м. Снятин, вул. Стефаника, буд. 1; ідентифікаційний код 33926320)- 308 584грн. ( триста вісім тисяч п'ятсот вісімдесят чотири грн. ) та 4 628,76грн. ( чотири тисячі шістсот двадцять вісім грн. 76коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.03.17

Суддя Шкіндер П.А.