Рішення

від 20.03.2017 по справі 916/17/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2017 р.Справа № 916/17/17

Позивач: публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК"

Відповідач: приватне підприємство "РЕТРО"

про стягнення 80 012,63 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з приватне підприємство "РЕТРО" 80 012,63 грн. збитків.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.01.2017р. позовну заяву (вх.№17/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/17/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про продовження строку розгляду справи судом задоволено, у зв'язку з чим, строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, подав до суду відзив на позов (вх.№16192/16 від 30.06.2016р.), відповідно до якого заявлені позовні вимоги позивача визнає в повному обсязі в порядку ст.78 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

За клопотанням позивача, судові засідання проводились в режимі відеоконференцзв'язку.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

12 лютого 2015р. постановою Національного банку України №96 публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" було віднесено до категорії неплатоспроможних.

12 лютого 2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення "Про початок процедури виведення публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 13.02.2015р. по 12.05.2015р." №29.

11 червня 2015р. постановою Національного банку України №370 було вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК".

12 червня 2015р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" №115.

30 червня 2015р. між публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОБАНК" (Поклажодавець) та приватним підприємством "РЕТРО" (Зберігач) було укладено договір відповідального зберігання, згідно умов п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору рухоме майно, зазначене в переліку майна, що передається на зберігання, що є Додатком 1 до цього Договору, (далі за текстом - "Майно").

Відповідно до п.1.3. Договору приймання майна на відповідальне зберігання здійснюється сторонами за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору. Часткове повернення майна з відповідального зберігання здійснюється сторонами за Договором про внесення змін до цього Договору та актами приймання-передачі, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктом 1.5. Договору визначено, що зберігання за цим Договором є безоплатним з 01.07.2015р. по 31.07.2015р.

Зі змісту п.1.6. Договору вбачається, що зберігання за цим Договором є оплатним з 01.08.2015р. по 31.12.2015р. та складає 13 715,00 (тринадцять тисяч сімсот п'ятнадцять гривень 00 копійок) грн. та підлягає оплаті до 3 числа кожного місяця, у якому планується зберігання майна на підставі виставленого Зберігачем рахунку.

Пунктом 2.1.3. Договору встановлено, що зберігач зобов'язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, його комплектність у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавця.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.6.1. Договору).

Додатком №1 до вищенаведеного Договору, погодили перелік майна, що передається на зберігання.

За актом приймання-передачі від 30.06.2015р. позивач відповідачу передав на відповідальне зберігання майно, визначене в додатку №1 до договору.

05.02.2016р. позивач звернувся до відповідача з листом №319/5, яким просив повернути майно з відповідального зберігання.

Відповідь на зазначений лист від відповідача на адресу позивача не надходила.

21.04.2016р. позивач вдруге звернувся до відповідача з листом №1053/5, яким просив повернути майно з відповідального зберігання.

Відповідь на зазначений лист від відповідача на адресу позивача не надходила.

11.05.2016р. позивач втретє звернувся до відповідача з листом №1187/5, яким просив повернути майно з відповідального зберігання.

Відповідь на зазначений лист від відповідача на адресу позивача не надходила.

26.05.2016р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації "ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та делегування повноважень ліквідатора" №842

09.06.2016р. позивач вчетверте звернувся до відповідача з листом №1370/5, яким просив повернути майно з відповідального зберігання.

21.06.2016р. з метою повернення та організації перевезення до м. Києва майна банку, що було передано на відповідальне зберігання ПП "Ретро", наказом позивача №35 було направлено співробітників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до відповідача.

22.06.2016р. співробітниками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було складено акт про відмову ПП "Ретро" від повернення майна, що належить позивачу.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що з підстав того, що відповідач не повертає з відповідального зберігання майно позивача, внаслідок завдав останньому збитки в сумі 80 012,63 грн.

На підтвердження розрахунку розміру збитків в сумі 80 012,63 грн. позивачем подано до матеріалів справи балансову довідку №2935/11 від 14.11.2016р., в якій визначено, що вартість основних засобів та малоцінних необоротних матеріальних активів в кількості 212 одиниць, які знаходяться на відповідальному зберіганні ПП "Ретро" складає 80 012,63 грн. з ПДВ.

З врахуванням наведеного, з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів позивач був змушений звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У відповідності до ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Зі змісту ст.938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Відповідно до ст.946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання.

Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Умовами ст.947 Цивільного кодексу України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.

Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ст.948 ЦК України встановлено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Стаття 949 ЦК України передбачає, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Зберігач зобов'язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Тотожність речі, яка була прийнята на зберігання, і речі, яка була повернута поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченням свідків.

Стаття 950 ЦК України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності його умислу або грубої необережності.

Згідно ст.951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За змістом ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з розрахунку збитків приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім договірні зобов'язання в частині повернення майна позивача з відповідального зберігання не виконані, чим було завдано позивачу збитків в розмірі 80 012,63 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума збитків, встановлена судом в розмірі 80 012,63 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з приватного підприємства "РЕТРО" підлягає 80 012,63 грн. збитків.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "РЕТРО" (65049, м. Одеса, вул. Суднобудівна, буд. №11-А, код ЄДРЮОФОПГФ 32145793) на користь публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 56, код ЄДРЮОФОПГФ 19357762) збитки в розмірі 80 012 (вісімдесят тисяч дванадцять) грн. 63 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 27 березня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський