Рішення

від 28.03.2017 по справі 920/82/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.03.2017 Справа № 920/82/17

За позовом:           Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», м. Львів

до відповідача:          Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові технології-2000», с. Межиріч Лебединського району Сумської області

про стягнення 12 185 грн. 74 коп.

Суддя Джепа Ю.А.

Представники сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача – не прибув

За участю секретаря судового засідання – Галашан І.В.

Суть спору: позивач відповідно до вимог поданої позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13185 грн. 14 коп. штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань з поставки товару за договором № 637-ЗЭ-БуТЭС від 10.03.2016, а також 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції не подав, у судове засідання повноважного представника не направив. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: Сумська область, Лебединський район, с. Межиріч, вул. Набережна, 18; за цією ж адресою судом направлялись відповідачеві копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду, які були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 43 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень створені сторонам усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання № 119/549 від 20.03.2017 про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Також у поданому клопотанні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що умовами договору передбачена можливість стягнення штрафних санкцій понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2016 між Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Західенерго» (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові Технології-2000» (постачальником, відповідачем у справі) був укладений договір № 637-ЗЭ-БуТЭС про закупівлю товару.

Згідно з умовами п. 1.1 цього договору відповідач як постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, а позивач як покупець зобов'язався прийняти та оплатити такий товар, код 016-2010:28.25.3 Частини холодильного та морозильного устаткування, теплових помп (код ДК 021-2015:42510000-4 Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої) (далі-Товар), 2016 року виготовлення, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно із Специфікацією – всього на загальну суму 46 104,00 грн. з ПДВ.

За умовами пункту 6.3.1 договору про закупівлю товару постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару у строки, встановлені цим договором; відповідно до умов пункту 5.1 договору строк поставки товару – впродовж 30 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем.

Судом встановлено, що письмова заявка на поставку товару № 110/441 від 30.03.2016 направлялась позивачем на адресу відповідача, що підтверджується відміткою від 30.03.2016 на заявці про відправлення технічним засобом зв'язку – факсом, а також рекомендованим повідомленням УДППЗ «Укрпошта» про вручення поштового відправлення відповідачу.

Таким чином, передбачений договором строк поставки товару закінчився 29.04.2016.

Як зазначав позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання з поставки товару належним чином не виконав, поставивши позивачеві лише частину товару, обумовленого договором № 637-ЗЭ-БуТЭС.

Умовами договору передбачено, що у випадку прострочення поставки товару у межах десяти календарних днів, постачальник на письмову вимогу покупця сплачує йому штраф у розмірі 5% від суми цього договору (п. 7.2.1 Договору), а у випадку прострочення поставки товару понад десять календарних днів, постачальник, на письмову вимогу покупця, починаючи з одинадцятого календарного дня сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від суми цього договору (п. 7.2.2 договору).

У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки товару, позивачем на його адресу була направлена претензія № 119/1666 від 28.10.2016 з вимогою в десятиденний строк сплатити неустойку шляхом перерахування коштів на рахунок позивача, однак дана претензія залишена відповідачем без належного реагування, що призвело до порушення прав позивача та змусило останнього звернутись до суду з даним позовом для їх відновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 вищезазначеного Кодексу передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договором про закупівлю товару в частині поставки товару вчасно не виконав, що призвело до порушення прав позивача.

Згідно розрахунку позивача, відповідачу нарахований штраф за прострочення поставки товару в межах десяти календарних днів у розмірі 2 305,20 грн. відповідно до п. 7.2.1 договору (46104,00 грн.*5%:100), а також неустойку за прострочення поставки товару понад десять календарних днів за період з 10.05.2016 по 31.12.2016 (за 236 днів) у розмірі 10 880,54 грн. відповідно до п. 7.2.2 договору (46104,00 грн.*0,1%:100*236 днів).

При цьому строк нарахування неустойки згідно п. 7.2.2 договору понад строк, встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане), позивач обґрунтовує умовами п. 7.10 договору № 637-ЗЭ-БуТЭС, згідно якого строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за договором не обмежується шістьма місяцями з моменту невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань за договором, у зв'язку з чим штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов'язання.

Однак, суд вважає неправильним розрахунок позивача, виходячи з наступного.

Згідно умов укладеного договору сторонами обумовлена сплата постачальником на користь покупця штрафу у розмірі 5% від суми договору за прострочення поставки товару у межах 10 календарних днів, а також неустойка у розмірі 0,1 % від суми договору за прострочення поставки товару у понад 10 календарних днів.

Поняття штрафних санкцій міститься у ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, згідно якої штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, виходячи із змісту умов договору про закупівлю товару, сторони визначили порядок нарахування штрафу та неустойки - у відсотковому відношенні від суми договору без посилання на умову такого нарахування за кожний день прострочення, що унеможливлює нарахування неустойки згідно п. 7.2.2 договору у вигляді пені, оскільки це не відповідає поняттю пені, наведеному у ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України. Відтак, суд зазначає, що неустойка, передбачена пунктом 7.2.2 договору № 637-ЗЭ-БуТЭС, за своєю правовою природою є штрафом та повинна бути розрахована відповідно до умов даного пункту, тобто без нарахування неустойки за кожний день прострочення, а лише у відповідному відсотковому відношенні до суми договору.

За таких обставин, суд вважає, що вірним є нарахування відповідачу штрафу у розмірі 5% від суми договору згідно умов п. 7.2.1 цього договору у розмірі 2 305,20 грн. та неустойки у вигляді штрафу у розмірі 0,1% від суми договору відповідно до його п. 7.2.2 у розмірі 46,10 грн.

Таким чином, на підставі встановлених фактів та досліджених у судовому засіданні доказів, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача сум штрафних санкцій, застосованих відповідно до умов укладеного договору правомірними, обґрунтованими, однак не погоджується з порядком нарахування цих штрафних санкцій, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 2 351,30 грн. в іншій частині позову суд відмовляє за необґрунтованістю.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові технології-2000» (42230, Сумська область, Лебединський район, с. Межиріч, вул. Набережна, 18; код ЄДРПОУ 34221687) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 2326955) 2351 грн. 30 коп. штрафу за неналежне виконання умов договору № 637-ЗЭ-БуТЭС від 10.03.2016; 35 грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.          В іншій частині позову – відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2017.

Суддя           Ю.А.Джепа