Рішення

від 29.03.2017 по справі 916/233/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2017 р.Справа № 916/233/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергорежим»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація ДПЛ»

про стягнення 11505,15грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 23.01.2017р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 29.03.2017р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Корпорація ДПЛ» на користь ТОВ „Енергорежим» 10000грн. заборгованості, 1257,35грн. втрат від інфляції за період з 09.04.2016р. по 23.01.2017р., 247,80грн. три проценти річних за період з 09.04.2016р. по 23.01.2017р.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в їх обґрунтування зазначає, що 05.02.2016р. між ТОВ „Енергорежим» та ТОВ „Корпорація ДПЛ» укладено договір підряду №136, відповідно до умов якого позивач виконав на користь відповідача роботи, а відповідач оплатив їх частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано суму втрат від інфляції, три проценти річних.

24.03.2017р. за вх.6957/17 позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

05.02.2016р. між ТОВ „Енергорежим» (підрядник) та ТОВ „Корпорація ДПЛ» (замовник) було укладено договір підряду №136, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати на власний ризик власними та залученими силами та засобами електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання ТП, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,4, а замовник зобов'язується оплатити роботу підрядника на підставі акту виконаних робіт (п.п.1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору підряду №136 від 05.02.2016р. загальна вартість обладнання та робіт по договору складає 64476,86грн., у т.ч. ПДВ 10746,14грн. Загальна вартість визначена на підставі договірної ціни, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1). Передоплата здійснюється замовником на підставі виставленого рахунка, в розмірі 48426,86грн., у т.ч. ПДВ 8071,14грн. Кінцевий розрахунок здійснюється замовником протягом 5-ти банківських днів з дня підписання сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт.

До договору підряду №136 від 05.02.2016р. сторонами підписано додаток №1 „Комерційну пропозицію» на суму 64476,86грн.

Згідно платіжного доручення №387 від 23.02.2016р. відповідач здійснив передоплату за договором підряду №136 від 05.02.2016р. на суму 48426,86грн. Також, 28.04.2016р. відповідачем оплачено 6050грн. за виконані роботи, підтвердженням чого слугує довідка АБ „Південний» №236-362БТ від 23.01.2017р.

Позивач виконав роботи, обумовлені договором підряду №136 від 05.02.2016р., про що сторонами складено, підписано та скріплено печатками акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000068 від 01.04.2016р.

Надіслана позивачем відповідачу претензія №319 від 30.11.2016р. повернута поштовим відділенням відправнику з підстав сплину строків зберігання.

Проаналізувавши обставини справи, правову позицію позивача, подані ним документи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Пунктом 1 ст.857 Цивільного кодексу України визначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначних змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.617 ЦК України).

Таким чином, надані позивачем договір підряду №136 від 05.02.2016р., акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000068 від 01.04.2016р., платіжне доручення №387 від 23.02.2016р., довідка АБ „Південний» №236-362БТ від 23.01.2017р. свідчать про виникнення у відповідача заборгованості за виконані позивачем за договором підряду роботи в сумі 10 000грн., у зв'язку з чим позовна вимога про її стягнення підлягає судом задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1257,35грн. втрат від інфляції за період з 09.04.2016р. по 23.01.2017р., 247,80грн. три проценти річних за період з 09.04.2016р. по 23.01.2017р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок індексу інфляції, суд встановив, що його зроблено невірно внаслідок невірного застосування позивачем сукупного коефіцієнту інфляції за частину періоду. За розрахунком суду сума інфляції складає 1375грн., однак, з врахуванням того, що позивачем заявлено до стягнення 1257,35грн. втрат від інфляції за період з 09.04.2016р. по 23.01.2017р. вона підлягає судом стягненню з відповідача.

За результатами перевірки розрахунку позивача трьох процентів, суд встановив, що під час проведення розрахунку загалом за період позивач не врахував, що період охоплює частини 2016 та 2017 років, тому отримав невірні розрахунки. За розрахунком суду сума трьох процентів річних складає 247,18грн., у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення трьох процентів річних підлягає частковому задоволенню в сумі 247,18грн.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача, у зв'язку з чим підлягає стягненню з ТОВ „Корпорація ДПЛ» 10 000грн. заборгованості, 1257,35грн. втрат від інфляції, 247,18грн. три проценти річних, 1599,91грн. судового збору.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати у сумі 1599,91грн. судового збору.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 29.03.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, та у ОСОБА_1 з ЄДРЮОФОП станом на 16.03.2017р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація ДПЛ» (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 11, код 33080989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергорежим» (65104, м. Одеса, вул. Ільфа та Петрова,27, кв.16, код 36794946) 10 000 (десять тисяч) грн. заборгованості, 1257 (одна тисяча двісті п'ятдесят сім) грн. 35коп. втрат від інфляції, 247 (двісті сорок сім) грн. 18коп. три проценти річних, 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 91 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29 березня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук