Рішення

від 27.03.2017 по справі 916/399/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2017 р.Справа № 916/399/17

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю „Максима Метал»

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1»

Про стягнення 367971,66 грн.

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Максима Метал» звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1» , у якій просить суд стягнути з відповідача 367971,66 грн., з яких основний борг 280548,85 грн., 3% річних за період з 02.04.2016р. по 02.07.2017р. в розмірі 7194,36 грн., інфляційні витрати за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 30951,55 грн. та пеню за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р. в розмірі 48976,91 грн.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1» відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на адресу реєстрації, однак надіслана кореспонденція суду повернулась без вручення, з відміткою, про закінчення терміну зберігання, про що вбачається з відповідної відмітки поштової організації на поштових відправленнях, які повернулись до суду.

З огляду на те, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, те, що адреса, на яку направлялось поштове відправлення, є адресою місцезнаходження юридичної особи відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

02 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Максима Метал» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1» (Покупець) було укладено Договір поставки №020715, відповідно до п. 2.1. якого на умовах та в порядку, визначених цим договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати Покупцеві товар, визначений підписаними сторонами специфікаціями до договору, а Покупець зобов'язується прийняти належним чином поставлений товар і оплатити його.

Положеннями п. 3.1. Договору визначено, що ціна договору дорівнює сумі загальної вартості товару, поставки якого відбулись протягом строку дії договору згідно підписаними сторонами товарно-транспортним та товарним (видатковим) накладним.

Відповідно до п. 5.1. Договору, розрахунок за поставку товару здійснюється у безготівковій формі, у національній валюті України, шляхом попередньої оплати (передоплати) вартості товару, визначеної підписаною Сторонами специфікацією та зазначеної у виставленому Постачальнику рахунку, у розмірі 100% (сто відсотків) такої вартості не пізніше 10 (десяти) банківських днів з дати отримання Покупцем відповідного рахунку Постачальника, якщо умовами підписаної Специфікації не передбачено інше.

На виконання умов укладеного Договору поставки №020715 від 02 липня 2015 року, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ОСОБА_2 адресу відповідача було здійснено поставку товару, а відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1» прийнято такий товар.

Факт поставки товару та відповідне отримання товару на суму 280548,85 грн. за Договором поставки №020715 від 02 липня 2015 року підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладної №ММ000000639 від 18 березня 2016р. на суму 280548,85 грн., яка підписана та скріплена печаткою з обох сторін, товарно-транспортною накладною №23335 від 18.03.2016р. та довіреністю №134/1 від 18.03.2016р. (а.с. 17-20).

Відповідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність згідно умов договору та чинного законодавства України.

Згідно до п. 8.3 Договору, у разі порушення строків розрахунків за поставлений товар (партію товару) Покупець сплачує на користь Постачальника за вимогою останнього пеню в розмірі подвійної обліковою ставки НБУ від суми простроченого розрахунку за кожен день прострочення.

Положеннями п. 10.1. Договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторонами і діє до 31.12.2017р., а в частині розрахунків та поставки товару (партії товару), щодо яких сторонами було підписано специфікацію до Договору - до повного виконання сторонами зобов'язань щодо поставки такого товару.

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1» прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №020715 від 02 липня 2015 року щодо сплати грошових коштів за отриманий товар у розмірі 280548,85 грн., позивачем було здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Позовні вимоги позивача обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору та направлено на стягнення суми боргу у розмірі 280548,85 грн., пені за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р. у розмірі 48976,91 грн., 3% за період з 02.04.2016р. по 07.02.2017р. у розмірі 7194,35 грн. та інфляційних втрат за період з квітня 2016р. по грудень 2016р. у розмірі 30951,55 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між ними 02 липня 2016р. Договору поставки №020715.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1 прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору поставки №020715 від 02 липня 2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладної №ММ000000639 від 18 березня 2016р. на суму 280548,85 грн., яка підписана та скріплена печаткою з обох сторін, товарно-транспортною накладною №23335 від 18.03.2016р. та довіреністю №134/1 від 18.03.2016р. (а.с. 17-20), у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача за Договором поставки №020715 від 02 липня 2015 року 280548,85 грн. боргу за поставлений товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені, розрахунок проведено за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р., відповідно та кого розрахунку за відповідачем рахується борг зі сплати пені у розмірі 48976,91 грн.

Судом при перевірці правильності здійснення нарахування пені на суму боргу за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р. виявлено, що позивачем при здійснення відповідного розрахунку було допущено помилку.

Судом було самостійно зроблено перерахунок пені на суму боргу 280548,85грн. за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 280548.85 02.04.2016 - 21.04.2016 20 22.0000 % 0.120 %* 6745.44 280548.85 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 10194.81 280548.85 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 7726.59 280548.85 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 8853.39 280548.85 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 11643.54 280548.85 16.09.2016 - 01.10.2016 16 15.0000 % 0.082 %* 3679.33

Так, відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується заборгованість зі сплати пені у розмірі 48843,09 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено у п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних проведено за період з 02.04.2016р. по 07.02.2017р., відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 7194,35 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих 3% річних, вважає такий розрахунок частково не вірним, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем було допущено арифметичну помилку.

Судом було зроблено перерахунок 3% річних на суму боргу за період з 02.04.2016р. по 07.02.2017р.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 280548.85 02.04.2016 - 07.02.2017 312 3 % 7177.09

Так, відповідно до такого розрахунку за відповідачем рахується заборгованість зі сплати 3% річних у розмірі 7177,09 грн.

Позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат, розрахунок проведено за період з квітня 2016 р. по грудень 2016р., відповідно та кого розрахунку за відповідачем рахується борг зі сплати інфляційних втрат у розмірі 30951,55 грн.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення нарахованих інфляційних втрат, вважає такий розрахунок частково не вірним, оскільки при здійсненні відповідного розрахунку позивачем було допущено арифметичну помилку.

Судом було зроблено перерахунок інфляційних втрат на суму боргу за період з квітня 2016 р. по грудень 2016р.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції? 01.04.2016 - 31.12.2016 280548.85 1.107 30017.18 310566.03

Так, відповідно до розрахунку за відповідачем рахується заборгованість зі сплати інфляційних втрат у розмірі 30017,18 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Максима Метал» зі стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1» за Договором поставки №020715 від 02 липня 2015 року основного боргу в розмірі 280548 грн., пені у розмірі 48843,09 грн., 3% річних у розмірі 7177,09 грн. та інфляційних втрат у розмірі 30017,18 грн.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 5494,34 грн. покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мегалайн ОСОБА_1» 65012, м. Одеса, вул. Мала Арнаутська, 9; код 38572882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Максима Метал» (49000, АДРЕСА_1; код 39708443) 366586 (триста шістдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят шість) грн. 21 коп., з яких: основний боргу у розмірі 280548 (двісті вісімдесят тисяч п'ятсот сорок вісім) грн. 85 коп., 3% річних за період з 02.04.2016р. по 02.07.2017р. в розмірі 7177 (сім тисяч сто сімдесят сім) грн. 09 коп., інфляційні витрати за період з квітня 2016 року по грудень 2016 року в розмірі 30017 (тридцять тисяч сімнадцять) грн. 18 коп., пеня за період з 02.04.2016р. по 01.10.2016р. в розмірі 48843 (сорок вісім тисяч вісімсот сорок три) грн. 09 коп., та витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 5494 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири) грн. 34 коп.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення складено 29 березня 2017 р.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д'яченко