Рішення

від 28.03.2017 по справі 916/364/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р.Справа № 916/364/17 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИНФОРТ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛАТИН»

про стягнення 228 238,62грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 31.01.2017р.;

від відповідача : не з'явився.

В судовому засіданні 28.03.2017р. приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 31.01.2017р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛАТИН» 105311,24грн. основного боргу, 38 491,69грн. пені за період з 26.05.2016р. по 26.11.2016р., 62 510,81грн. штрафу, 5 171,98грн. 3% річних за період з 26.05.2016р. по 06.02.2017р., 16 752,90грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по грудень 2016р.

Ухвалою від 13.02.2017р. Господарським судом Одеської області порушено провадження у справі №916/364/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИНФОРТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛАТИН» про стягнення 372 970,61грн.

Клопотання позивача від 28.02.2017р. за вх.№5041/17, від 14.03.2017р. за вх.№5981/17, від 14.03.2017р. за вх.№5979/17, від 28.03.2017р. за вх.№7246/17 про нездійснення технічної фіксації судового процесу та про залучення до матеріалів справи додаткових документів були судом задоволені.

Ухвалою суду від 28.03.2017р. припинено провадження у справі №916/364/17 в частині стягнення основного боргу на суму 144 731,99грн.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, подав уточнення до позовної заяви від 28.03.2017р. за вх.№2-1709/17, якими зменшив позовні вимоги.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛАТИН» 250 043,23грн. основного боргу, 38 491,69грн. пені за період з 26.05.2016р. по 26.11.2016р., 62 510,81грн. штрафу, 5 171,98грн. 3% річних за період з 26.05.2016р. по 06.02.2017р., 16 752,90грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по грудень 2016р.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.05.2016р. між ТОВ „ВИНФОРТ» та ТОВ „ПЛАТИН» було укладено договір поставки №462, відповідно до якого позивач постачав відповідачу продукти харчування та алкогольні напої на підставі усних замовлень, які здійснювалися засобами телефонного зв'язку. В свою чергу, відповідач за отриманий товар не розрахувався взагалі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, відсотки річних, інфляційні втрати та штраф. Між тим, в процесі розгляду справи відповідачем було здійснено часткове повернення поставленого товару, що підтверджується накладними на повернення товару від 18.03.2017р. на загальну суму 144 731,99грн. Тому, як зазначає позивач, непогашеною залишається сума основної заборгованості в розмірі 105 311,24грн., а також 38 491,69грн. пені, 62 510,81грн. штрафу, 5 171,98грн. 3% річних, 16 752,90грн. інфляційних втрат, які ТОВ „ВИНФОРТ» просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, про місце та дату судових засідань був повідомлений належним чином, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, витребувані судом документи на недав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст.75 ГПК України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

03.05.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВИНФОРТ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПЛАТИН» (покупець) було укладено договір поставки №462, за умовами якого постачальник зобов'язаний поставляти продукти харчування, в тому числі алкогольні напої, а покупець прийняти товар за товаро-транспортними накладними та оплачувати його на умовах, визначених договором (п.1.1. договору).

Відповідно до умов п.п. 2.1., 2.2., 2.4., 2.5., 2.6. договору постачальник здійснює поставку товару в об'ємі та асортименті, погоджених сторонами, на підставі замовлень покупця на умовах DDP (склад покупця) у відповідності з умовами ІНКОТЕРМС-2010р. Замовлення оформлюються покупцем та приймаються постачальником в будь-якій зручній для сторін формі (в т.ч. письмово, факсом, засобами електронної пошти, телефоном). Представник покупця, пред'явивши належним чином оформлену довіреність або інший документ, що підтверджує повноваження на приймання товару, приймає товар за кількістю одиниць на складі покупця та підписує товаросупровідну документацію. Покупець може також здійснити приймання товару за наявності повідомлення за підписом директора або головного бухгалтера про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, яка здійснює приймання товару, завіряє на товаросупровідній документації свій підпис про отримання товару. Право власності на товар та всі пов'язані з цим ризики та обов'язки переходять до покупця під час приймання товару та підписання ним товаросупровідної документації.

Згідно п.п. 3.1., 3.3., 3.4. договору поставки №462 від 03.05.2016р. ціна за одиницю товару встановлюється постачальником та фіксується в товаросупровідній документації. Покупець сплачує повну вартість поставленого товару на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару. Оплата за поставлений товар здійснюється в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

За умовами пунктів 4.1., 4.2., 4.5. договору від 03.05.2016р. сторони вказали, що у випадку прострочення покупцем оплати товару у відповідності з п. 3.3. даного договору покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого в термін товару за кожен день прострочення. У випадку прострочення покупцем оплати товару понад тридцяти календарних днів у відповідності з п. 3.3. даного договору, покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 25% від суми несплаченого в термін товару. Даний договір укладений терміном до 31.01.2017р. та набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Якщо не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про розірвання даного договору, договір вважається пролонгованим на невизначений термін на попередніх умовах.

Пункт 5.3. договору передбачає, що сторони погодили, що всі поставки товару, здійснені постачальником на адресу покупця, а також всі оплати за поставлений товар, здійснені покупцем, на протязі дії договору вважаються здійсненими в рамках дії даного договору поставки, якщо сторонами письмово не погоджено інше.

На виконання умов договору поставки №462 від 03.05.2016р. постачальником поставлено покупцю товар за видатковими накладними №РК1-003916 від 11.05.2016р. на суму 47 454,41грн., №РК1-003956 від 11.05.2016р. на суму 61 065,79грн., №РК93-00076 від 12.05.2016р. на суму 13 045,00грн., №РК93-00077 від 12.05.2016р. на суму 10 501,99грн., №РК1-004215 від 20.05.2016р. на суму 103 763,05грн., №РК93-00087 від 20.05.2016р. на суму 14 212,99грн. та товарно-транспортними накладними від 11.05.2016р. на суму 47 454,41грн., від 11.05.2016р. на суму 61 065,79грн., від 12.05.2016р. на суму 13 045,00грн., від 12.05.2016р. на суму 10 501,99грн., від 20.05.2016р. на суму 103 763,05грн., від 20.05.2016р. на суму 14 212,99грн. на загальну суму 250 043,23грн. Вказані видаткові та товарно-транспортні накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

Між тим, в процесі розгляду справи відповідачем було повернуто частину поставленого позивачем товару, що підтверджується накладними на повернення товару від 18.03.2017р. №ВоПА-00184 на суму 5623,00грн, №ВоПА-00185 на суму 46921,33грн, №ВоПА-00186 на суму 35623,87грн, №ВоПА-00187 на суму 16555,00грн, №ВоПА-00193 на суму 2543,00грн, №ВоПА-00194 на суму 27646,69грн, №ВоПА-00195 на суму 7063,00грн, №ВоПА-00196 на суму 2756,10грн. на загальну суму 144 731,99грн., з огляду на що судом 28.03.2017р. було винесено ухвалу про припинення провадження у справі №916/364/17 в частині стягнення основного боргу на суму 144 731,99грн. Непогашеною залишається сума основної заборгованості в розмірі 105 311,24грн.

Крім того, наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 105311,24грн. підтверджує підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки розрахунків станом на 23.03.2017р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені ним правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ „ВИНФОРТ» позовні вимоги про стягнення з ТОВ „ПЛАТИН» 105 311,24грн. основного боргу, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).

Згідно до ч.ч.1, 5 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Також, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 38 491,69грн. пені, розрахованої за період з 26.05.2016р. по 26.11.2016р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина 6 статті 223 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, встановив, що він є помилковим. За розрахунком суду пеня за період з 26.05.2016р. по 26.11.2016р. становить 38 685,68 грн., але з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення пені у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення пені у розмірі 38 491,69грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5171,98грн. трьох процентів річних за період з 26.05.2016р. по 06.02.2017р. та інфляційних втрат у розмірі 16 752,90грн. за період з червня 2016р. по грудень 2016р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Суд, перевіривши розрахунок процентів річних, зроблений позивачем, встановив, що він є помилковим. За розрахунком суду три проценти річних за період з 26.05.2016р. по 06.02.2017р. становить 5180,43грн., але з огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення 3% річних у розмірі 5171,68грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, здійснений позивачем, суд встановив, що він є помилковим, тому, судом була самостійно розраховано інфляційні втрати, які становлять 17 125,81грн. Оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційних втрат у меншому розмірі, суд задовольняє повністю позовну вимогу позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 16 752,90грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 62 510,81грн.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Суд, перевіривши зроблений позивачем розрахунок штрафу, встановив, що його зроблено вірно, з огляду на що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 62 510,81грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги ТОВ „ВИНФОРТ» є доведеними та обґрунтованими, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 105 311,24грн. основного боргу, 38 491,69грн. пені за період з 26.05.2016р. по 26.11.2016р., 62 510,81грн. штрафу, 16 752,90 інфляційних втрат за період з червня 2016р. по грудень 2016р., 5171,98 грн. 3% річних за період з 26.05.2016р. по 06.02.2017р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за розгляд позовної заяви в розмірі 5594,56грн. судового збору.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 28.03.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою, зазначеною у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 13.02.2017р., яка збігається із адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИНФОРТ» повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЛАТИН» (65009, м. Одеса, пляж Аркадія, 23, код ЄДРПОУ 37422341) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВИНФОРТ» (65012, м. Одеса, вул. Катаєва, 3, код ЄДРПОУ 30704028) 105 311 (сто п'ять тисяч триста одинадцять) грн. 24коп. заборгованості, 38 491 (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто одну) грн. 69коп. пені, 62 510 (шістдесят дві тисячі п'ятсот десять) грн. 81 коп. штрафу, 16 752 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 5171 (п'ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 98коп. три проценти річних, 5594 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 56коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28.03.2017р.

Суддя С.Г. Власова