Ухвала

від 29.03.2017 по справі 2-2431/03

НОВОГРАД-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2431/03

провадження № 6/0285/43/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Помогаєва А.В.

при секретарі - Сарган О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання старшого державного виконавця Новоград-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ Житомирської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України, -

ВСТАНОВИВ:

29.03.2017 року державний виконавець звернувся до суду з поданням, з якого вбачається, що на виконанні у Новоград-Волинському міськрайонному ВДВС знаходиться виконавчий лист № 2-2431 від 07.03.2003 року, виданий Новоград-Волинським міським судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно. Боржник ОСОБА_2 ухиляється від виконання рішення суду, що є підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України. Посилаючись на положення ст. 18 Закону України Про виконавче провадження , п. 5 ч. 1, ч. 4 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України державний виконавець просить встановити для ОСОБА_2 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Державний виконавець у судове засідання не з'явилась, але від неї надійшла заява про розгляд подання без її участі.

Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

26.12.2007 р. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому листу.

Відповідно до п. 18 ч. 3. ст. 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження , як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 10 Закону України Про виконавче провадження передбачені заходи примусового виконання рішень, якими є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Порядок звернення стягнення на майно боржника визначено Розділом VII Закону України Про виконавче провадження

Згідно ч. 8 ст. 48 зазначеного закону виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012р. за № 489/20802 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція).

Відповідно до норми п. 1 розділу ХІІІ Інструкції у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець може звернутися з поданням до суду за місцезнаходженням органу ДВС щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.

Подання повинно містити, зокрема, обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.

Разом з тим, частиною 1 статті 18 Закону України Про виконавче провадження встановлений обов'язок державного зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 58. ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Державним виконавцем не надано доказів ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України, таке подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Проте, воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не доведено факт ухилення боржника від виконання рішення руду.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 209 , 210 , 377-1 ЦПК України , суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на оскарження, а у випадку подання апеляційної скарги - за результатами апеляційного розгляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А.В. Помогаєв