Рішення

від 28.03.2017 по справі 757/7997/17-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/7997/17-ц

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

28 березня 2017 року Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Литвинової І.В.,

при секретарі - Бажан О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень , третя особа Державна служба статистики України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в розмірі 6609 грн. 65 коп., посилаючись на те, що при звільненні з посади відповідачем їй не було виплачено зазначених сум, лише видано довідку про існуючу заборгованість, а також у зв'язку із затримкою виплати належних їй сум, просила суд стягнути також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 71757 грн. 39 коп.

Позивач у судовому засіданні підтримала позов та просила задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, заперечень або пояснень суду не подав.

Представник третьої особи також у судове засідання не з'явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст.224 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, заслухавши обґрунтування позивача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Позивач перебувала з 01.06.2000 по 31.12.2015 у трудових відносинах з Державним підприємством Науково-технічний комплекс статистичних досліджень : 01.06.2000 була прийнята на посаду економіста за сумісництвом відділу досліджень з аграрної та екологічної статистики Науково-дослідного інституту статистики Міністерства статистики України, відповідно до наказу № 148 від 02.06.2000.

01.07.2000 позивач була переведена на посаду молодшого наукового співробітника відділу досліджень з аграрної та економічної статистики Науково-дослідного інституту статистики Міністерства статистики України, відповідно до наказу № 305 від 03.07.2000.

31.12.2001 була звільнена з посади за власним бажанням у зв'язку з переведенням на навчання до аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням, відповідно до наказу № 3к від 02.01.2002р.

02.01.2002р. позивач була переведена з аспірантури без відриву від виробництва на умовах контракту до аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням, відповідно до наказу № 3-а від 02.01.2002р.

02.01.2002р. позивач була прийнята на посаду молодшого наукового співробітника за сумісництвом відділу досліджень з аграрної та економічної статистики, відповідно до наказу №3к від 02.01.2002р.

01.08.2002 позивач була переведена на посаду молодшого наукового співробітника за сумісництвом відділу методології статистики підприємств, відповідно до наказу №157/1к від 01.08.2002р.

Відповідно до наказу Держкомстату №373 від 03.11.2003р. Науково-дослідний інститут статистики Міністерства статистики України був реорганізований в Державне підприємство Науково-технічний комплекс статистичних досліджень .

31.01.2004р. позивач була звільнена з роботи за сумісництвом у зв'язку із закінченням строку трудового договору наказом №11к від 16.01.2004р. та відрахована із аспірантури з відривом від виробництва за державним замовленням у зв'язку з закінченням терміну навчання.

01.10.2004р. позивач була прийнята на посаду ученого секретаря державного підприємства Науково-технічний комплекс статистичних досліджень , відповідно до наказу №131 від 05.10.2004р.

Відповідно до наказу №4 від 24.09.2014р. державне підприємство Науково-технічний комплекс статистичних досліджень було перейменоване на державне підприємство Науково-дослідний інститут статистичних досліджень .

30.12.2015р. позивача було звільнено з роботи у зв'язку з ліквідацією підприємства на підставі наказу №62-к.

Відповідно до вищевказаного наказу ДП Науково-дослідний інститут статистичних досліджень прийнято рішення виплатити позивачу вихідну допомогу в розмірі середнього місячного заробітку та грошову компенсацію за 8 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, чого фактично здійснено не було.

29.01.2016 позивач отримала довідку № 24-01/153 про заборгованість із заробітної плати, згідно з якою заборгованість станом на день звільнення становила 6609 грн. 65 коп., яка складається з вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку 5290,03 грн., компенсації за невикористані дні щорічної відпустки1319,62 грн. /а. с. 14/.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як визначено частиною 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Позивач наголосила, що у день звільнення, в порушення ч. 1 ст. 116 КЗпП України, з нею не здійснено остаточного розрахунку по виплаті заробітної плати, як і станом на день розгляду справи.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 6-64цс13, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

У відповідності до ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки. За приписами частини 1 ст. 116, ст. 117 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оплату праці , зарплата включає: доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Положеннями пп. 14.1.148 ст.14 Податкового кодексу України також встановлено, що заробітна плата - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

За таких обставин, грошова компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку, входить до складу заробітної плати, і підлягає виплаті у сороки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 № 4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст. 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за ст. 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст. 116 Кодексу а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати при звільненні та розрахунок вихідної допомоги працівника при звільненні здійснюється відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

В довідці, виданій відповідачем про заборгованість із заробітної плати № 24-01/153 від 29.01.2016, зазначено, що вихідна допомога в розмірі середнього місячного заробітку складає 5290,03 грн., середньоденна заробітна плата складає 298,70 грн.

З урахуванням того, що відповідачем не проведено з позивачем повного розрахунку у день звільнення, то, відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, з відповідача підлягає стягненню на її користь середній заробіток за період з 01.01.2016 по 10.02.2017, що становить суму у розмірі 71757 грн. 39 коп.

Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП Науково-дослідний інститут статистичних досліджень з 25.08.2015 перебуває в стані припинення /а. с. 16-25/.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі №1-13/2013 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню сума компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 1319,62 грн., сума вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку 5290,03 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 71757,39 грн.

Оскільки позивач булла звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , з відповідача підлягає стягненню в дохід держави сума судового збору, яку належало сплатити при поданні позовної заяви майнового характеру, а саме 1600 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 47, 83, 95, 115-117 КЗпП України, ст. ст. 1-16, 28-32, 38-44, 57-63, 66, 79, 80, 88, 157-196, 28, 209, 212-215, 218,224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень , третя особа Державна служба статистики України про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень (ідентифікаційний код 02341372) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в розмірі 6609 грн. 65 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 71757 грн. 39 коп., а всього стягнути 78367 грн. 04 коп.

Стягнути з Державного підприємства Науково-дослідний інститут статистичних досліджень (ідентифікаційний код 02341372) в дохід держави судовий збір в розмірі 1600 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В. Литвинова