Ухвала

від 16.03.2017 по справі 638/2141/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційне провадження № 11сс/790/434/17 Слідчий суддя: ОСОБА_1

Справа № 638/2141/17-к Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст.173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участюсекретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника власника майна - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електронтехсервіс» ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2017 року, якою клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12015220480003956 задоволено та накладено арешт на майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою слідчого судді клопотання слідчого у кримінальному провадженні №12015220480003956 було задоволено та накладено арешт на майно, що було виявлене 08.12.2016 року під час проведення обшуку в приміщеннях, що розташовані за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Стовби, 5 та Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 22 за місцем діяльності ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс». Слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого, враховуючи, що вилучені предмети є доказом у кримінальному провадженні та наявний ризик їх зникнення чи знищення. Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор підприємства подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 20 лютого 2017 року та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі. Апелянт посилається на те, що з клопотанням про арешт майна слідчий звернувся після спливу 48 годин, передбачених ч. 5 ст. 171 КПК України, воно не містить відомостей про те, що повторно направлено до суду після усунення недоліків, вказаних ухвалою апеляційного суду від 23.01.2017 року, а від так є новим та поданим з порушенням строків. Крім того, якщо вважати, що клопотання слідчого подано після усунення недоліків, то слідчим суддею не було з`ясовано, чи порушено 72-годинний строк для усунення вказаних в ухвалі апеляційного суду недоліків, і зазначає, що недоліки, вказані в цій ухвалі не були усунуті. В клопотанні про арешт майна від 10.02.2017 року відсутні відомості, викладені в ухвалі слідчого судді, тому слідчий суддя зазначив їх незаконно. Апелянт зазначає, що оскаржувана ним ухвала слідчого судді фактично скопійована з раніше ухваленої з цього приводу ухвали від 28.12.2016 року, тому фактично клопотання про арешт майна не розглядалось. Слідчим суддею не перевірені повноваження слідчого та прокурора, як на це звертає увагу апеляційний суд в ухвалі від 23.01.2017 року. До матеріалів клопотання додано постанову про визнання майна речовим доказом, однак така постанова КПК України не передбачена. Посилається на те, що, в судовому засіданні апеляційного суду прокурор повідомив, що майно не має значення для кримінального провадження, однак, воно повернуто не було. Апелянт ставить під сумнів повноваження прокурора ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні. Вказує, що слідчий не навів переліку майна, що належить арештувати, а перерахував папки, не вказавши які документи в них знаходяться, не надано доказів, які б свідчили про відношення вилученого майна до кримінального провадження. Дозвіл на проведення обшуку ухвалою від 15.11.2016 року було надано слідчому ОСОБА_10 та прокурору ОСОБА_6 , тоді як обшук було проведено за дорученням слідчим ОСОБА_11 . Накладення арешту на майно повністю заблокувало діяльність підприємства. Апелянт вважає, що слідчим не дотримано вимог ч. 4 ст. 132 КПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який посилався на обгрунтованість ухвали слідчого судді, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до наданих до суду матеріалів, 21.08.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015220480003956 були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про те, що травні 2015 року КЗОЗ "ЦМЕД та МК" проведено відкриті конкурсні торги стосовно закупівлі 12 найменувань гумових шин та камер для автомобілів швидкої медичної допомоги. Згідно протоколу розкриття пропозиції конкурсних торгів №2 від 07.05.2015 року у закупівлях приймали участь ТОВ «Сотін Груп" з пропозицією 917,2 тис, грн. та ТОВ "ВКФ "Електронтехсервіс ЛТД" з пропозицією 191,5 тис. грн. За результатами оцінки вищевказаних пропозицій, зловживаючи службовим становищем, посадовими особами КЗОЗ "ЦЕМД та МК" переможцем було визнано ТОВ "ВКФ Електронтехсервіс ЛТД" не зважаючи на те, що запропонована товариством продукція була завищена на суму 300 тис. грн. Також встановлено, що на території Харківської області діють ряд суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які реалізують продукцію в галузі охорони здоров`я (лікарські засоби) за готівкові кошти, порушуючи вимоги чинного законодавства у сфері оподаткування. 15.11.2016 року за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Стовби, 5 та Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, 22 за місцем діяльності ТОВ «ВКФ «Електронтехсервіс» були проведені обшуки, в ході яких були вилучені предмети та документи, перелік яких вказано у клопотанні слідчого. Сторона обвинувачення, звертаючись повторно з клопотанням про арешт вказаного майна, посилалася на те, що відомості які містяться в вилучених документах та на електронних носіях, можуть містити інформацію, необхідну для досудового розслідування. Так, як вбачається зі змісту клопотання слідчого КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та катастроф» на рахунки ТОВ «ВКФ Електронтехсервіс ЛТД» перерахувало бюджетні грошові кошти на загальну суму 891,5 тисяч гривень, хоча відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи № 8629 від 04.09.2015 року загальна вартість майна, що було реалізовано ТОВ «ВКФ Електронтехсервіс ЛТД», а саме шин автомобільних складала 686269 гривень. Експертом 06.04.2016 року в обсязі наданих на дослідження документів експертом встановлено, що закупівля гумових шин та камер автомобілів швидкої медичної допомоги здійснювалося за завищеними цінами. Вказані обставини, викладені у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ТОВ «ВКФ Електронтехсервіс ЛТД» причетне до протиправної діяльності, а вилучені предмети та документи можуть містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення. Крім того, відповідно до постанови слідчого від 12.12.2016 року у кримінальному провадженні було призначено комп`ютерно-технічну експертизу. Колегія суддів, погоджується з посиланнями слідчого та прокурора про необхідність збереження вилученого майна з метою недопущення його знищення, оскільки у кримінальному провадженні планується проведення експертних досліджень із вказаним майном. Посилання апелянта щодо відсутності повноважень у прокурора ОСОБА_6 спростовуються змістом постанови від 17.05.2016 року, відповідно до якої ОСОБА_6 входить до групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні. Твердження про порушення строків звернення з клопотанням після надання часу для усунення недоліків є необгрунтованими, оскільки 72-годинний строк для усунення недоліків, передбачений ст. 172 КПК України, встановлений ухвалою апеляційного суду від 23.01.2017 року, розпочинається з моменту отримання прокурором копії цієї ухвали, проте, дата отримання копії ухвали апеляційного суду від 23.01.2017 року прокурором ОСОБА_6 не встановлена, а посилання прокурора у судовому засіданні, що зміст ухвали апеляційного суду від 23.01.2017 року було виявлено в електронному реєстрі судових рішень 09.02.2017 року не спростовано, тому апеляційний суд в даному випадку не вбачає підстав стверджувати про порушення строків звернення з клопотанням. Даних, які б підтверджували порушення 72-годинного строку, не надано. Таким чином, сукупність встановлених під час досудового розслідувань обставин, свідчить про необхідність накладення арешту на вилучене майно. Пунктом 1 ч. 2 ст. 171 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, а у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу. Колегія суддів не вбачає підстав вважати такий висновок слідчого судді не обгрунтованим. Враховуючи, що вилучені предмети та документи можуть містити необхідну для розслідування інформацію, яка може бути виявлена в ході проведення оглядів та відповідних експертних досліджень, колегія суддів не вбачає підстав для скасування прийнятого слідчим суддею рішення. Посилання апелянта, як на підставу для скасування ухвали слідчого, на відображення у її тексті обставин обшуку автомобіля Мерседес-Віто (а.с.167) колегією суддів відхиляється, оскільки воно не впливає в цілому на правильність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Електронтехсервіс» ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2017 року, якою клопотання слідчого у кримінальному провадженні № 12015220480003956 задоволено та накладено арешт на майно залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді