Постанова

від 24.03.2017 по справі 638/673/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження: 33/790/395/17 Головуючий І інстанції -

Справа № 638/673/17 ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст. 172-7 КУпАП Доповідач - Міненкова Н.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2, перевіривши апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року,-

в с т а н о в и в :

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року провадження по справі відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з постановою суду керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 повторно подала апеляційну скаргу в якій просить, поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року скасувати, ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою прокурора, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 287 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.

Спеціальною нормою, якою встановлений такий порядок, а саме ч. 2 ст. 294 КУпАП (зі змінами, внесеними Законом від 14.10.2014 року № 1697-VІІ) визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Наведений у зазначеній вище статті перелік осіб, яким надано право на оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, є вичерпним, а тому розширювальному тлумаченню не підлягає.

Саме з цих підстав, а саме через те, що прокурор за чинним на даний час законодавством не наділений правом оскаржувати рішення судді в справі про адміністративне правопорушення, постановою судді Апеляційного суду Харківської області від 20 лютого 2017 було повернуто аналогічну апеляційну скаргу особі, яка її подала (а.с. 150-152).

Подаючи повторно апеляційну скаргу прокурор посилається на вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 55 Конституції України, ст. 250 КУпАП та позицію ВССУ, викладену в листах від 30.04.2015, № 9-749/0/4-15, та від 12.05.2017, № 9-1301/0/4-16.

Разом з тим, зазначені доводи не можуть бути визнані підставами, які підтверджують повноваження прокурора на оскарження постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, в тому числі пов'язані з корупцією, з огляду на таке.

Відповідно до Закону України Про прокуратуру від 14.10.2014 року та зміною функцій прокуратури, які визначені ст. 2 вказаного Закону, були внесені зміни до ст. 7 КУпАП, яку було доповнено частиною п'ятою такого змісту: Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян .

Крім того, прокурора, як суб'єкта оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, було виключено з відповідного переліку, передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП, саме на підставі Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VІІ.

Враховуючи вищенаведене, а також висновок наведений в ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року № 49-у/2015 (справа № 2-43/2015) про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення у взаємозв'язку з положеннями частини п'ятої статті 7, частини першої статті 287, частини другої статті 294 цього Кодексу про те, що аналіз вказаних положень Кодексу дає підстави для висновку, що має місце неузгодженість положень частини п'ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор взагалі та прокурор, який брав участь у розгляді справи у відповідності до положень закону, а саме ч. 2 ст. 294 КУпАП, не наділені правом оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, оскільки, як прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України, питання, з яким звернувся автор клопотання, може бути вирішене лише у законодавчому порядку. Усунення неузгодженостей у законах не належить до повноважень Конституційного Суду України.

З огляду на це, посилання в апеляційній скарзі на листи ВССУ від 30.04.2015, № 9-749/0/4-15, та від 12.05.2017, № 9-1301/0/4-16, не може служити законною підставою, яка надає прокурору право, як учаснику у справах про адміністративні корупційні правопорушення, на подання скарги на постанову судді, оскільки цей лист має лише рекомендаційний характер, а тому не є обов'язковим для виконання.

Що ж стосується посилань на вимоги ст. 6 Конвенції та ст. 55 Конституції України, то вони стосуються прав людини і громадянина, а не державних органів та їх посадових осіб, які, у відповідності до вимог ч 2 ст. 19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, зазначена апеляційна скарга керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року,підлягає поверненню, оскільки прокурор не є суб'єктом, які, відповідно до вимог закону, наділений правом на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, в тому числі пов'язані з корупцією.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_3 на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 січня 2017 року, якою справу про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення ? повернути особі, яка її подала через суд першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_2