Постанова

від 29.03.2017 по справі 826/3314/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2017 року № 826/3314/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак Олени Олександрівни, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1) з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак Олени Олександрівни (надалі - відповідач-1 або державний реєстратор Рисак О.О.) та Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області (надалі - відповідач-2 або Управління державної реєстрації ГТУ юстиції у Київській області), в якому (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просить: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.01.2016 за №№ 27772600, 27772875, 27772823, 27772780 і № 27772725, прийняті державним реєстратором Рисак О.О.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.01.2016, прийнятих державним реєстратором Рисак О.О. за результатами розгляду заяв представника ОСОБА_1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права) - права оренди земельної ділянки.

Позивач стверджує, що він відповідно до вимог, встановлених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 17.10.2013 № 868, подав щодо кожної земельної ділянки, право на яку підлягало реєстрації, належним чином оформлені пакети документів, в обсязі необхідному для проведення державної реєстрації відповідного речового права.

У відповідному судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені в тексті його письмових заперечень. Представник Управління державної реєстрації ГТУ юстиції у Київській області стверджував про законність і обґрунтованість рішень державного реєстратора від 06.01.2016. Дані рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень були прийняті відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п. 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868. Підставою для відмови у проведені реєстрації стало наступне: під час розгляду заяв позивача та документів, поданих для проведення державної реєстрації, державним реєстратором встановлено, що наданий договір оренди землі від 14.11.2015 № 4/11/2015 не відповідає вимогам, визначеним у постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 Про затвердження типового договору оренди землі .

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача-1 у судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем-2 документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Між ОСОБА_1 (як орендарем) і товариством з обмеженою відповідальністю Протей Груп , код ЄДРПОУ 37403858, (як орендодавцем) 14.11.2015 укладений договір оренди землі №4/11/15 у простій письмовій формі.

За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у платне строкове користування земельні ділянки, всього загальною площею 2,25 га, з наступними кадастровими номерами: НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10), що розташовані за адресою: Київська область, Макарівський район, Ясногородська сільська рада (далі по тексту - земельні ділянки). Ці земельні ділянки належать орендодавцю на праві приватної власності, що посвідчується відповідними свідоцтвами про право власності на нерухоме майно (реквізити яких перелічені в п. 2 цього договору, а копії додані до матеріалів позову).

Згідно п. 14 зазначеного договору об'єкт оренди вважається переланим від орендодавця до орендаря з моменту державної реєстрації права оренди. Після державної реєстрації права оренди сторонри підсписують акт приймання-передачі земельних ділянок.

З метою державної реєстрації права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_2, НОМЕР_3, яке виникло на підставі договору оренди землі від 14.11.2015 №4/11/15, уповноваженим представником позивача ОСОБА_3 15.12.2015 до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області щодо кожного об'єкту нерухомого майна (земельної ділянки) поштою направлено п'ять пакетів документів (цінним листом № 0100117567731).

Згідно з доданою до позову копією опису у цінний лист №0100117567731 кожен з пакетів документів складався із заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), оригіналу договору оренди землі від 14.11.2015 №4/11/15, нотаріально засвідчених копій паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_1, нотаріально засвідченої довіреності на представництво інтересів ОСОБА_1, виданої ОСОБА_3, нотаріально засвідчених копій паспорту та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру ОСОБА_3, оригінали квитанцій про сплату адміністративного збору та щодо надання інформації у формі витягу, - та формувався окремо по кожній земельній ділянці.

Заяви позивача були отримані працівником Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області ОСОБА_4 та зареєстровані 29.12.2015 у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційними номерами 15178357, 15178913, 15178709, 15178560 і 15178806 (що засвідчується даними наданих представником відповідача-2 роздруківок карток прийому заяви №№ 27641839, 27642810, 27642462, 27642204 і № 27642630).

За результатами розгляду цих заяв позивача з доданими до них пакетами документів 06.01.2016 державний реєстратор на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак О.О. прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №№ 27772875, 27772600, 27772780, 27772823 і №27772725, з посиланням на ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та п.п. 20 і 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868.

В якості обґрунтування для відмови у проведенні реєстрації права в усіх випадках зазначено наступне: Поданий заявником договір оренди не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004 року Про затвердження типового договору оренди землі , оскільки не містить умов щодо розірвання договору оренди, прикінцевих положень, реквізитів сторін. Разом з тим поданий договір не відповідає вимогам щодо оформлення документів наказу Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 р. № 55 Про затвердження Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, в якому зазначено, що в разі, якщо документ виготовлений на кількох аркушах, має бути прошитий, пронумерований та скріплений печаткою. .

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Статями 125 і 126 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-IV (далі по тексту - Закон № 1952-IV).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав підлягають, серед іншого: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; інші речові права відповідно до закону. Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону (п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 4 Закону № 1952-IV).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 1952-IV визначено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційнийномер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

В силу вимог ч. 2 цієї статті Закону, орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме на момент звернення позивача із заяви про державну реєстрацію, - постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, що діяла до 1 січня 2016 року, затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі по тексту - Порядок № 868).

Пунктами 8 - 11, 13 цього Порядку, ст. 16 Закону передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст. Заява подається окремо щодо кожного об'єкта нерухомого майна.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку (а саме: посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг та нотаріуси), приймає заяви в порядку черговості їх надходження шляхом реєстрації у базі даних про реєстрацію заяв і запитів з автоматичним присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати та часу реєстрації.

Заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, документ, що посвідчує його особу. У разі подання такої заяви уповноваженою особою, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження, та подається його копія, засвідчена в установленому порядку.

Під час подання заяви шляхом надсилання поштою справжність підпису заявника засвідчується відповідно до Закону України "Про нотаріат".

Заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх оригінали та копії, засвідчені у встановленому порядку, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Також п.п. 36, 37 Порядку № 868 визначено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Таким документом, зокрема, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Дані положення Порядку кореспондуються зі ст. 19 Закону № 1952-IV, за змістом якої державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, договорів, укладених у порядку, встановленому законом, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Статтею 6 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі по тексту - Закон № 161-XIV) визначено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі та іншими законами України і договором оренди землі.

Так, ч. 4 ст. 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Тобто, для реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки) документом, що підтверджує виникнення такого права, є договір оренди земельної ділянки.

Загальні вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, встановлені в ст. 17 Закону № 1952-IV. А саме за змістом ч. 1 - 3 цієї статті Закону текст документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, повинен бути написаний розбірливо. Прізвище, ім'я, по батькові фізичних осіб та їх місце проживання, а також найменування юридичних осіб та їх місцезнаходження повинні бути написані повністю.

Не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст.

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 16 Порядку № 868 подання заявником документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, не в повному обсязі не є підставою для відмови у прийнятті заяви.

У разі подання документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав, не в повному обсязі державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус у день прийняття рішення про зупинення розгляду заяви видає таке рішення особисто або надсилає поштою заявникові з повідомленням про вручення.

У разі коли документи подані особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, така особа виготовляє за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав рішення про зупинення розгляду заяви у паперовому вигляді з проставленням напису "Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" у двох примірниках, один з яких видається заявникові, а другий передається органу державної реєстрації прав за місцезнаходженням нерухомого майна. Напис скріплюється підписом особи, яка виготовила рішення, із зазначенням її прізвища та ініціалів і засвідчується в установленому порядку її печаткою.

Заявник має усунути обставини, що були підставою для прийняття державним реєстратором рішення про зупинення розгляду заяви, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів з моменту отримання відповідного рішення або відправлення його на електронну пошту заявника.

У разі подання додаткових документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, до раніше прийнятої заяви, розгляд якої зупинено, заявник пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1-1 цього Порядку, документ, що посвідчує його особу, та у разі видачі йому картки прийому заяви подає таку картку. Після прийняття додаткових документів орган державної реєстрації прав, нотаріус, особа, зазначена у пункті 1-1 цього Порядку, у разі подання зазначеної картки заявником повертає йому таку картку із внесеними відомостями про прийняті документи.

Державний реєстратор з моменту усунення обставин, що були підставою для прийняття ним рішення про зупинення розгляду заяви, приймає рішення про відновлення її розгляду. Перебіг строку державної реєстрації продовжується з урахуванням часу, що минув до прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

Якщо протягом п'яти робочих днів після отримання заявником рішення про зупинення розгляду заяви до органу державної реєстрації прав, нотаріуса не надійшли документи, які підтверджують усунення в повному обсязі обставин, що були підставою для прийняття такого рішення, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З контексту наведених положень ст. 17 Закону № 1952-IV, п.п. 16 і 17 Порядку № 868 слідує, що у випадку отримання державним реєстратором та/або адміністратором центрів надання адміністративних послуг заяви заявника з доданим до нього документацією в неповному обсязі та/або з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити зміст того чи іншого документу за встановленим алгоритмом дій державний реєстратор (адміністратор) повинен зупинити розгляд заяви особи з наданням їй часу на усунення відповідних недоліків.

Відповідно до п. 15 Порядку № 868, під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

За результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації (п. 20 цього Порядку).

Зокрема, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення. (п. 28 Порядку № 868).

В свою чергу, ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З правового аналізу наведених норм вбачається, що приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державний реєстратор зобов'язаний ретельно перевірити документи, які подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, а також встановити факт відсутності підстав для відмови у такій реєстрації.

З текстів оспорюваних рішень про відмову державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.01.2016 суд встановив, що підставами для прийняття цих спірних рішень були обставини невідповідності документу, що підтверджує виникнення іншого речового права, - договору оренди землі від 14.11.2015 № 4/11/15 формі типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, та вимогам наказу Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 Про затвердження Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003. На думку державного реєстратора, наданий для проведення державної реєстрації договір оренди землі не містив умов щодо розірвання договору оренди, прикінцевих положень, реквізитів сторін. Також документ виготовлений на кількох аркушах мав бути прошитий, пронумерований та скріплений печаткою.

Як пояснив представник відповідача-2 у своїх заперечення проти позову, відповідно до наказу Міністерства юстиції України Про запровадження у Київській області пілотного проекту щодо розподілу функціональних обов'язків між особами, які приймають заяви у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, та особами, які приймають рішення за результатами розгляду таких заяв від 23.02.2015 № 240/5 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.02.2015 за № 207/26652 та дія до 30.04.20106) заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (в тому числі заяви позивача) з відповідним пакетом документів, що передбачений Порядком № 868, подаються до реєстраційних служб територіальних управлінь юстиції у Київській області. У день прийняття заяв, зазначених у п. 2 цього Наказу, орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів цих документів та копій документів, що подаються для державної реєстрації прав, засвідчених в установленому порядку, та їх розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У день прийняття заяв, зазначених у пункті 2 цього Наказу, орган державної реєстрації прав забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів цих документів та копій документів, що подаються для державної реєстрації прав, засвідчених в установленому порядку, та їх розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Після чого, орган державної реєстрації прав за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає права на обробку такої заяви до Головного територіального управління юстиції у Київській області, для подальшого прийняття рішення.

Таким чином, спірні рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.01.2016 приймалися державним реєстраторами прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації ГТУ юстиції у Київській області Рисак О.О. на підставі електронних копій документів, що були наявні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а паперові заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з доданими до них пакетами документів, зберігаються у реєстраційних службах територіальних управлінь юстиції, за місцем знаходження об'єкта нерухомого майна.

В даному випадку під час розгляду електронних копій заяв та документів позивача, виготовлених працівником органу державної реєстрації, державний реєстратор Рисак О.О. встановила, що поданий договір оренди землі від 14.11.2015 № 4/11/15 складається лише з однієї сторінки та не відповідає вимогам типового договору, оскільки не містить умов щодо розірвання договору оренди, прикінцевих положень та реквізитів сторін.

Крім того, в своїх запереченнях проти позову представник відповідача-2 зауважив, що до договору оренди землі від 14.11.2015 № 4/11/15 мали бути додані план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об'єкта оренди, проект відведення земельної ділянки, - як невід'ємних частин такого договору в силу вимог Типового договору оренди землі.

За наведених обставин державний реєстратор дійшов висновку про невідповідність поданих представником позивача пакетів документів (а саме договору оренди землі) вимогам законодавства.

З правомірністю такої підстави для відмови у проведенні державної реєстрації прав за результатами розгляду заяв позивача суд не погоджується з наступних мотивів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 628, 638 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону № 161-XIV).

Статтею 14 цього Закону встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України, а саме постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220.

Статтею 15 Закону № 161-XIV визначені наступні істотні умови договору оренди землі: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Крім цього, за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом (ст. 17 цього Закону).

З контексту наведених норм Кодексу та Закону № 161-XIV слідує, що договір оренди землі вважається укладеним, якщо сторони в його тексті узгодили всі істотні умови, перелічені в ч. 1 ст. 15 цього Закону, а також інші умови на їх вільний розсуд. Водночас в ч. 2 ст. 15 Закону законодавцем запропоновано сторонам використовувати типову форму договору оренди землі, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, яка, при цьому, не має імперативного характеру.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача про те, що обставина укладення договору оренди землі не у повній відповідності типовій формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220, за умови дотримання при цьому вимог ч. 1 ст. 15 Закону № 161-XIV та ст. 628, 638 ЦК України, не вказує на його невідповідність вимогам законодавства в цілому.

Дослідивши та проаналізувавши надану позивачем копію договору оренди землі від 14.11.2015 № 4/11/15 суд встановив, що цей договір оформлений сторонами на одному аркуші та складається з двох сторінок, підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ Протей Груп . В договорі від 14.11.2015 № 4/11/15 передбачені всі істотні умови, згідно зі ст. 15 Закону № 161-XIV (тобто, об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату), а також додатково - умови розірвання договору оренди (п. 30, 31 цього договору), прикінцеві положення (п. 35, 36 цього договору), а також реквізити сторін.

Зокрема, п. 35 договору оренди землі передбачено його укладання в кількості одинадцяти примірників, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони, та інші дев'ять примірників - для подачі в Державну реєстраційну службу України для проведення державної реєстрації права оренди земельних ділянок, згідно ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, суд вважає, що цей договір оренди землі відповідає вимогам законодавства та оформлений з урахуванням вимог наказу Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55 Про затвердження Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003.

Зі змісту опису про вкладення у цінний лист № 0100117567731 з відміткою штемпелю відділення поштового зв'язку від 15.12.2015 та карток прийому заяви вбачається подання представником позивача для проведення державної реєстрації іншого речового права оригіналів договору оренди землі від 14.11.2015 № 4/11/15. Рішення про зупинення розгляду заяв позивача в порядку п. 16 Порядку № 868 працівником органу державної реєстрації, відповідальним за прийняття цих заяв з пакетами доданих до них документів (ОСОБА_4), не приймалося, що свідчить про надання договору оренди землі у повному обсязі. Дані обставини відповідачами в ході розгляду справи спростовані не були.

Порівнявши копію договору від 14.11.2015 №4/11/15, додану позивачем до адміністративного позову, з роздруківкою електронної копії цього ж договору, наявної у базі даних про реєстрацію заяв і запитів, суд приходить до висновку про некоректне виготовлення працівником органу державної реєстрації ОСОБА_4 сканкопії з оригіналу такого договору під час прийняття та реєстрації заяв представника позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), що надійшли поштою 29.12.2015 до Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Суд вважає, що оскільки зі змісту електронної копії договору оренди землі від 14.11.2015 № 4/11/15, виготовленої лише з першої сторінки такого договору, неможливо було однозначно трактувати зміст цього документу, то державний реєстратор Рисак О.О. для прийняття правильного рішення мала перевірити факт відповідності електронної копії договору його оригіналу за місцем знаходження відповідних реєстраційних заяв з доданими до них документами.

Таким чином, з огляду на вказане суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06.01.2016 №№ 27772600, 27772875, 27772823, 27772780 і № 27772725, винесених державним реєстратором Рисак О.О., як таких, що були винесені передчасно.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 86 КАС України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи факт задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, заявлених безпосередньо до відповідача-1, то стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 в порядку ч. 1 ст. 94 КАС України підлягає сума судового збору в розмірі 551,21 грн.

Одночасно суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6, ст. 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-V у разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Так, плачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Таким чином, питання щодо повернення ОСОБА_1 переплаченої суми судового збору в розмірі 1102,42 грн. у зв'язку зі зменшенням ним розміру позовних вимог, може бути вирішено судом додатково за результатами розгляду відповідного поданого позивачем (його уповноваженим представником) клопотання.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №№ 27772600, 27772875, 27772823, 27772780 і № 27772725 від 06.01.2016, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак Оленою Олександрівною.

Присудити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесені ним судові витрати в розмірі 551,21 грн. за рахунок бюджетних асигнувань державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління держаної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рисак Олени Олександрівни.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов