Постанова

від 28.03.2017 по справі 922/3269/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 922/3269/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі№ 922/3269/16 Господарського судуХарківської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" прозобов'язання вчинити певні дії та виселення

за участю представників: позивачаІжаківський А.О. - предст., дов. від 09.03.2017 відповідачаМіщенко Д.О. - предст., дов. від 01.11.2016

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" про виселення відповідача з нежитлових приміщень, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№ 5,6,8,9,10,18- кабінети - 93,70 кв.м) та (к. № 12 - кафе - 49,30 кв.м) та допоміжних площею - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№ 45,47,48,53,59,61,65-1408,50 кв., та допоміжних площею - 179,70 кв.м, на 2 поверсі, (к. №№ 67,68,70,73,75 та допоміжних площею - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А; зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" повернути орендоване майно (нежитлові приміщення, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№ 5,6,8,9,10,18 - кабінети - 93,70 кв.м) та (к. № 12 - кафе - 49,30 кв.м) та допоміжні площі - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№ 45,47,48,53,59,61,65 - 1408,50 кв., та допоміжні площі - 179,70 кв.м на 2 поверсі, (к. №№ 67,68,70,73,75 та допоміжні площі - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А) Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області за актом приймання-передачі. Позовні вимоги мотивовано тим, що договір оренди нежитлового приміщення є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений, орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати орендні відносини та про необхідність звільнення орендованого приміщення, однак станом на час подання позову приміщення відповідач не звільнив. Позов обґрунтовано положеннями статей 525, 529, 759, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, статей 193, 291 Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" про наслідки закінчення договору оренди.

Відповідач заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що договір оренди нежитлового приміщення є продовженим в силу приписів статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", позаяк належних доказів надсилання заяв про припинення договору позивач не надав, а відповідач фактично продовжує користуватись спірним приміщенням.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2016 (суддя Шарко Л.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 (судді: Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І., Слободін М.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій невірно застосували положення статті 34 Господарського процесуального кодексу України та визнали встановленими обставини справи про припинення договору оренди за відсутності належних доказів надходження відповідачу пропозицій позивача щодо припинення договору оренди, а надані позивачем поштові повідомлення про вручення поштових відправлень не є належними доказами надсилання таких повідомлень, оскільки за відсутності опису вкладення не є можливим встановити, що саме було надіслано відповідачу; суди не мотивували, чому не взяли до уваги та не надали оцінки доводам відповідача про те, що направлені відповідачу листи підписані не уповноваженою особою в розумінні статті 57 Господарського кодексу України, статей 244, 245 Цивільного кодексу України, порушивши вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України; суди безпідставно відхилили клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаного спору у справі № 922/3366/16 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди майна № 2814-Н.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просив судові рішення залишити без змін, зазначаючи при цьому, що договір оренди є припиненим у зв'язку з закінчення терміну дії та відмови орендодавця від продовження його дії; доводи відповідача, зокрема і щодо відсутності у заступника начальника регіонального відділення повноважень на підписання листів є неспроможними.

В судових засіданнях представник заявника доводи, викладені у касаційній скарзі підтримав та просив касаційну скаргу задовольнити; представники позивача підтримали доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 04.08.2006 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб "Кондиціонер" (орендар) уклали договір оренди № 2814-Н, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначне майно - нежитлові приміщення, які розташовані в 3-поверховій будівлі (к. №№ 5,6,8,9,10,18 - кабінети - 93,70кв.м) та (к. № 12 - кафе - 49,30кв.м) та допоміжні площі - 1400,60 кв.м на першому поверсі, (к. №№ 45,47,48,53,59,61,65 - 1408,50 кв., та допоміжні площі - 179,70 кв.м на 2 поверсі, (к. №№ 67,68,70,73,75 та допоміжні площі - 238,60 кв.м), загальною площею 4049,10 кв.м., за адресою: м. Харків, вул. Немишлянська, 56-А, що знаходяться на балансі ТОВ Спортивний клуб "Кондиціонер", вартість якого не увійшла до статутного фонду ВАТ "Кондиціонер" при приватизації. Майно передано в оренду з метою організації та проведення спортивних занять професіоналів та любителів спорту серед дітей, дошкільного і шкільного віку, студентів, інвалідів з різними видами порушень та іншими верствами населення та розміщення кафе (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.5 договору, у разі припинення договору, майно повертається орендарем орендодавцю. Орендар повертає майно орендодавцю аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі.

У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (пункт 5.7 договору)

Пунктом 10.1. договору сторони погодили, що договір оренди укладений строком на 10 років з 04 серпня 2006 року до 04 серпня 2016 року.

04.08.2006 майно передано орендарю за актом приймання - передачі.

Суди встановили, що листами від 17.02.2016 № 17/02 та від 31.05.2016 № 01/31 відповідач звертався до позивача з проханням продовжити термін дії договору оренди у порядку статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

В свою чергу листом від 22.04.2016 № 43-2142 позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди з вимогою повернути орендоване майно після закінчення дії договору за актом приймання-передавання, посилаючись на те, що згідно з частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору. Листом від 13.06.2016 № 43-3067 позивач вдруге повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати термін дії договору оренди з вимогою повернути орендоване майно після закінчення дії договору за актом приймання - передачі.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд зазначав, що, враховуючи відсутність у позивача наміру продовжувати термін дії договору оренди, а також зважаючи на те, що про відсутність такого наміру було неодноразово повідомлено орендаря, договір оренди є припиненим, а, відтак, майно перебуває в користуванні відповідача без належних правових підстав.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що обізнаність відповідача про відмову у продовженні дії договору оренди підтверджена матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 Кодексу).

За приписами частини другої статті 16 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Водночас, згідно з частиною другою статті 17 цього Закону у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, за змістом вказаних норм, юридичним фактом, що спричиняє поновлення договору на новий строк, є продовження використання майна наймачем після спливу встановленого договором строку використання майна на умовах найму за відсутності заперечень наймодавця.

Враховуючи достовірно встановлену обставину щодо наявності заперечень наймодавця проти використання майна наймачем, неодноразове повідомлення орендаря про відсутність наміру продовжувати орендні відносини та необхідність звільнення орендованого приміщення, господарські суди попередніх інстанцій вірно вказали, що договір оренди, що є правовою підставою для користування спірним приміщенням, є припиненим.

Однак, як встановили суди попередніх інстанцій та сторонами не заперечується, орендоване приміщення відповідачем у встановленому договором порядку не повернуто та не звільнено.

Правові наслідки припинення або розірвання договору оренди унормовано статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини першої якої, у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини. Аналогічні приписи містить стаття 785 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими доказами.

На підтвердження своїх доводів позивач надав докази надіслання відповідачу повідомлень про відмову від продовження орендних правовідносин відповідно до встановленого порядку здійснення поштових відправлень; натомість відповідач, не заперечуючи надходження від позивача поштової кореспонденції, не надав жодних доказів на підтвердження своїх доводів про неналежність змісту отриманих ним поштових відправлень, фіксації такого змісту певним чином під час отримання, чим порушив свої обов'язки, встановлені частиною третьою статті 22, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України.

Також зі змісту постанови апеляційної інстанції вбачається, що апеляційний господарський суд дослідив порядок здійснення позивачем повідомлення відповідача про припинення договору оренди та констатував, що відповідач не спростував належність такого повідомлення.

В свою чергу суд першої інстанції розглянув та мотивовано відхилив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі за відсутності ознаки неможливості встановлення усіх істотних обставин в межах та під час розгляду цієї справи, що відповідає положенням статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій на підставі належних доказів повно та достовірно встановили істотні обставини справи, вірно розподілили обов'язок доказування між сторонами врахувавши зазначені норми законодавства дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4 2 , 4 3 , 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами, та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Кондиціонер" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 у справі № 922/3269/16 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т.Дроботова