Рішення

від 27.03.2017 по справі 906/61/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" березня 2017 р. Справа № 906/61/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Гребенніковій Н.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №1 від 03.01.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 керівник згідно витягу

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (м. Малин)

до ОСОБА_4 підприємства "Малинська меблева фабрика" ( м. Малин)

про стягнення 42736,74 грн.

Позивач ТОВ "Малин Енергоінвест" (м. Малин) пред'явив позов до відповідача ПП "Малинська меблева фабрика" (м. Малин) про стягнення 42736, 74 грн., з яких: 28854, 15 грн. основного боргу за надані послуги по централізованого водопостачання та водовідведення, 7285, 59 грн. пені, 5299, 12 грн. - інфляційних, 1297, 88 грн. 3% річних.

В обґрунтування підстав заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо сплати коштів згідно умов, порядку і у строки, визначених у Договорі №241 від 30.08.2013р.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 11, 14, 509, 512, 525, 526, 530, 625 ЦК України.

Ухвалою від 12 січня 2017р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, передбачені ст.64-65 ГПК України.

До розгляду справи по суті позивачем не подано заяву про зміну підстави та предмету позову, позивачем не подано зустрічного позову, відповідно.

Представник позивача в засіданні суду 27.03.2017р. подала суду заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 15 631, 12 грн. у зв'язку з тим, що відповідач після порушення провадження у справі здійснив часткову оплату боргу, на підтвердження зазначеному надала суду платіжне доручення №967 від 06.03.2017р. на суму 15 631, 12 грн., просить суд стягнути з відповідача на його користь 13 223, 03 грн. основного боргу за надані послуги, 7285, 59 грн. пені, 5299, 12 грн. інфляційних втрат, 1997, 88 грн. 3% річних.

Представник відповідача підтвердив часткову сплату позивачу суми основного боргу на суму 15 631, 12 грн., натомість у відзиві на позов обґрунтовує підстави несплати заборгованості позивачу, зокрема, доводить, що позивачем в період з серпня 2015р. по грудень 2016р., а також на дату розгляду справи не було складено та зареєстровано жодної податкової накладної, в результаті чого була втрачена можливість нарахування та отримання сум податку, що відносяться до податкового кредиту в зв'язку з чим понесені збитки на суму ненарахованого та неотриманого податкового кредиту на суму 13223, 03 грн.

Оскільки, відповідно до ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, в засіданні суду 27.03.2017р. сторонам спору оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду про часткове задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для 2-ї групи споживачів (юридичних осіб) затверджені рішеннями виконкому Малинської міської ради за №135 від 15.07.2015р., №254 від 29.12.2015р. та №94 від 16.05.2016р. (а.с. 70-73).

30.08.2013р. між позивачем ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (як виконавець) та відповідачем ОСОБА_4 підприємством "Малинська меблева фабрика" (як абонент) був укладений Договір №241 про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, згідно умов якого позивач зобов'язався надати абоненту за адресою м. Малин, вул. Грушевського, 43 відповідної якості послуги з централізованого водопостачання і водовідведення в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 20400 м3/рік, 1700 м3/міс, з 0-00 до 24-00 год., а абонент зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим Договором (надалі за текстом - Договір №241) (а.с. 9-10).

Крім того, сторони погодили засоби обліку води - лічильники заводський номер яких: №1007667 (свердловина), №7755, №00056.

Облік послуг водопостачання та водовідведення, порядок нарахування послуг сторони визначили у розділах 2-3 Договору №241.

Зокрема, у п. 3.3. Договору №241 сторони домовились, що абонент самостійно отримує рахунок на оплату наданих послуг водопостачання та водовідведення при поданні довідки або складанні акту зняття показів засобу обліку.

У п. 4.2. Договору №241 сторони погодили, що розрахунки за надані послуги здійснюються абонентом за тарифами, затвердженими в установленому порядку виконавчим органом місцевого самоврядування.

На день укладення договору тариф становить з урахуванням ПДВ: - водопостачання 12, 26 грн. /м3, - водовідведення 18, 85 грн./м3.

За умовами п. 4.3. Договору №241, абонент проводить оплату наданих послуг протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця, але в будь-якому разі не пізніше 5-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Права та обов'язки сторін сторони визначили у розділі 5 Договору №241.

Відповідальність сторін визначено у розділі 6 Договору №241, згідно п. 6.2. якого передбачено, що абонент несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Строк дії Договору, згідно п. 8.1. якого, з 01.09.2013р. по 31.12.2015р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по даному Договору.

Пунктом 8.2. Договору №241 сторони погодили можливість продовження строку дії даного договору.

За період з серпня 2016р. по грудень 2016р. позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму 76682, 09 грн., що підтверджується наступними доказами:

- актом надання послуг №1978 від 31.08.2015р. (а.с. 19);

- актом перевірки вузла обліку від 30.09.2015р. (а.с. 20);

- рахунком на оплату №2212 від 30.09.2015р. (а.с. 21);

- рахунком на оплату №2213 від 30.09.2015р. (а.с. 22);

- актом перевірки вузла обліку від 30 жовтня 2015р. (а.с. 23);

- рахунком на оплату №2462 від 30.10.2015р. (а.с. 24);

- рахунком на оплату №2463 від 30.10.2015р. (а.с. 25);

- актом перевірки вузла обліку від 30.11.2015р. (а.с. 26);

- рахунком на оплату №2739 від 30.11.2015р. (а.с. 27);

- рахунком на оплату №2740 від 30.11.2015р. (а.с. 28);

- актом перевірки вузла обліку від 29.12.2015р. (а.с. 29);

- рахунком на оплату №3040 від 29.12.2015р. (а.с. 30);

- рахунком на оплату №3041 від 29.12.2015р. (а.с. 31);

- актом перевірки вузла обліку від 27.01.2016р. (а.с. 32);

- рахунком на оплату №195 від 29.01.2016р. (а.с. 33);

- рахунком на оплату №196 від 29.01.2016р. (а.с. 34);

- актом перевірки вузла обліку від 29.02.2016р. (а.с. 35);

- рахунком на оплату №465 від 29.02.2016р. (а.с. 36);

- рахунком на оплату №466 від 29.02.2016р. (а.с. 37);

- актом перевірки вузла обліку від 31.03.2016р. (а.с. 38);

- рахунком на оплату №734 від 31.03.2016р. (а.с. 39);

- рахунком на оплату №735 від 31.03.2016р. (а.с. 40);

- актом перевірки вузла обліку від 29.04.2016р. (а.с. 41);

- рахунком на оплату №1027 від 29.04.2016р. (а.с. 42);

- рахунком на оплату №1028 від 29.04.2016р. (а.с. 43);

- актом перевірки вузла обліку від 31.05.2016р. (а.с. 44);

- рахунок на оплату №1206 від 30.05.2016р. (а.с. 45);

- рахунок на оплату №1207 від 30.05.2016р. (а.с. 46);

- актом перевірки вузла обліку від 30.06.2016р. (а.с. 47);

- рахунком на оплату №1493 ід 30.06.2016р. (а.с. 48);

- рахунком на оплату №1494 від 30.06.2016р. (а.с. 49);

- актом перевірки вузла обліку від 29.07.2016р. (а.с. 50);

- рахунком на оплату №1765 від 29.07.2016р. (а.с. 51);

- рахунком на оплату №1766 від 29.07.2016р. (а.с. 52);

- актом перевірки вузла обліку від 31.08.2016р. (а.с. 53);

- рахунком на оплату №1927 від 31.08.2016р. (а.с. 54);

- рахунком на оплату №1928 від 31.08.2016р. (а.с. 55);

- актом перевірки вузла обліку від 30.09.2016р. (а.с. 56);

- рахунком на оплату №2169 від 30.09.2016р. (а.с. 57);

- рахунком на оплату №2170 від 30.09.2016р. (а.с. 58);

- актом перевірки вузла обліку від 31.10.2016р. (а.с. 59);

- рахунком на оплату №2388 від 31.10.2016р. (а.с. 60);

- рахунком на оплату №2389 від 31.10.2016р. (а.с. 61);

- актом перевірки вузла обліку від 30.11.2016р. (а.с. 62);

- рахунком на оплату №2682 від 30.11.2016р. (а.с. 63);

- рахунком на оплату №2683 від 30.11.2016р. (а.с. 64);

- звітом про використану воду та скинуті стоки за грудень 2016р. (а.с. 65);

- рахунком на оплату №2985 від 28.12.2016р. (а.с. 66);

- рахунком на оплату №2984 від 28.12.2016р. (а.с. 67).

Відповідач свої зобов'язання по сплаті коштів за надані позивачем послуги виконав частково, заборгованість за період квітня 2016р. по грудень 2016р. становить 28 854, 15 грн.

Позивач доводить факт несплати відповідачем грошового зобов'язання, що є підставою для стягнення пені в сумі 7285, 59 грн., а також суми інфляційних втрат в розмірі 5299, 12 грн., 3% річних на суму 1297, 88 грн. в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач в ході судового розгляду спору здійснив часткову сплату суми основного боргу в розмірі 15 631, 12 грн., залишок заборгованості становить 13 223, 03 грн.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши їх правову оцінку у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Умови Договору №241 про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення від 30.08.2013р. свідчить про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором послуг, правове регулювання якого передбачено главою 63 ЦК України.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №241 позивач передав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з вересня 2015р. по грудень 2016р. на загальну суму 76682, 09 грн. за які відповідач розрахувався частково на суму 28854, 15 грн.

В ході вирішення спору відповідач частково сплатив основний борг в розмірі 15631,12 грн., тому провадження у цій частині позову необхідно припинити згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

З урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 13 223,03 грн. є доведеною, відтак, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Як зазначалося раніше, у п. 6.2. Договору №241 передбачено, що абонент несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення 7285, 59 грн. пені.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується (п.1.12 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, ст. 253, ч.5 ст. 254 , ст. 255 ЦК України, оскільки інше не передбачено Договором №241.

При цьому, виходячи із змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, судом прийнято до уваги, що період нарахуванням пені у календарних днях не повинен перевищувати 183 дні.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. №14 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Окрім того, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Господарський суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні (абз. 12 п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254).

З огляду на викладене, враховуючи вихідні дані з розрахунку позивача, судом здійснено власний розрахунок пені за несвоєчасно проведені розрахунки за надані послуги та встановлено, що обґрунтованою до стягнення є 7249, 54 грн., тому у стягненні 36, 05 грн. слід відмовити.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п.6.2 Постанови № 14).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 Постанови ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова ВГСУ № 14).

Господарським судом перевірено розрахунок позивача щодо 3% річних, та здійснено власний розрахунок, зокрема.

За вересень 2015р.:

1)станом на 05.10.2015р. існувала сума заборгованості в розмірі 2197, 52 грн., період прострочення з 06.10.2015 по 30.06.2016р., що становить 269 днів прострочення, отже сума 3% річних становить 48, 45 грн.;

За жовтень 2015р.:

1) станом на 05.11.2015р. існувала сума заборгованості в розмірі 5110, 40 грн., період прострочення з 06.11.2015р. по 30.06.2016р., що становить 238 днів прострочення, отже сума 3% річних становить 99, 69 грн.;

За листопад 2015р.:

1) станом на 05.12.15р. існувала сума заборгованості в розмірі 7827, 20 грн., який припадає на вихідний день, отже період прострочення буде з 07.12.2015р. по 30.06.2016р., що становить 206 днів прострочення, сума 3% річних становить 132, 21 грн., у стягненні 1,24 грн. суд відмовляє;

За грудень 2015р.:

1) станом на 05. 01.2016р. існувала сума боргу 7027, 60 грн., період прострочення з 06.01.2016р. по 30.06.2016р., що становить 177 днів прострочення, сума 3% річних становить 101, 96 грн.;

За січень 2016р.:

1) станом на 05.02.2016р. існувала сума боргу 9228, 16 грн., період прострочення з 06.02.2016р. по грудень 2016р., що становить 327 днів прострочення, сума 3% річних становить 247, 34 грн.;

За лютий 2016р.:

1) станом на 05.03.2016р. існувала сума боргу 8297, 74 грн., який припадає на вихідний день, отже період прострочення буде з 07.03.2016р. по 28.12.2016р., що становить 296 днів, сума 3% річних становить 201, 32 грн., у стягненні 1, 36 грн. слід відмовити;

За березень 2016р.:

1) станом на 05.04.2016р. існувала сума боргу 8065, 36 грн., період прострочення з 06.04.2016р. по 28.12.2016р., що становить 267 днів прострочення, сума 3% річних становить 176, 51 грн.;

За квітень 2016р.:

1) станом на 05.05.2016р. існувала суму боргу 5090, 82 грн., період прострочення з 06.05.2016р. по 28.12.2016р., що становить 237 днів прострочення, сума 3% річних становить 98, 90 грн.;

За травень 2016р.:

1) станом на 05.06.2016р. існувала сума боргу 3043, 56 грн., який припадає на вихідний день, отже період прострочення буде з 07.06.2016р. по 28.12.2016р., що становить 205 днів прострочення, сума 3% річних становить 51,14 грн., у стягненні 0, 25 грн. слід відмовити;

За червень 2016р.:

1) станом на 05.07.2016р. існувала сума боргу 2510, 21 грн., період прострочення з 06.07.2016р. по 28.12.2016р., що становить 176 днів прострочення, сума 3% річних становить 36,21 грн.;

За липень 2016р.:

1) станом на 05.08.2016р. існувала сума боргу 2627, 49 грн., період прострочення з 06.08.2016р. по 28.12.2016р., що становить 145 днів прострочення, сума 3% річних становить 32,23 грн.;

За серпень 2016р.:

1) станом на 05.09.2016р. існувала сума боргу 3096, 73 грн., період прострочення з 06.09.2016р. по 28.12.2016р., що становить 114 днів прострочення, сума 3% річних становить 28, 94 грн.;

За вересень 2016р.:

1) станом на 05.10.2016р. існувала сума боргу 2572, 64 грн., період прострочення з 06.10.2016р. по 28.12.2016р., що становить 84 дні прострочення, сума 3% річних становить 17, 71 грн.;

За жовтень 2016р.:

1) станом на 05.11.2016р. існувала сума боргу 4150, 58 грн., що припадає на вихідний день, отже період прострочення буде з 07.11.2016р. по 28.12.2016р., що становить 51 день прострочення, сума 3% річних становить 17.,35 грн., у стягненні 0,68 грн. слід відмовити;

За листопад 2016р.:

1) станом на 05.12.2016р. існувала сума боргу 2782, 67 грн., період прострочення з 06.12.2016р. по 28.12.2016р., що становить 23 дні, сума 3% річних становить 5, 70 грн., у стягненні 0,69 грн. слід відмовити.

Отже, обґрунтованою до стягнення сума 3% річних є 1 293, 66 грн., у стягненні 4,22 грн. слід відмовити.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (п.3.1 Постанови ВГСУ № 14).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (абз. 3 п. 3.2. Постанови ВГСУ №14).

Господарським судом перевірено розрахунок позивача щодо інфляційних втрат та здійснено власний розрахунок, зокрема.

За вересень 2015р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 2197, 52 грн. за індексом інфляції листопада 2015-червня 2016р., що становить 176, 08 грн., однак суд погоджується із сумою, визначеною позивачем 175, 80 грн.;

За жовтень 2015р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 5110, 40 грн. за індексом інфляції грудня 2015р. - червня 2016р., що становить 301, 26 грн.;

За листопад 2015:

1) інфляційні втрати із загальної суми 7827, 20 грн. за індексом інфляції січня 2016р. - червня 2016р., що становить 403, 80 грн.;

За грудень 2015р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 7027, 60 грн. із індексом інфляції лютого 2016р. - червня 2016р., що становить 296, 63 грн.;

За січень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 9228, 16 грн. із індексом інфляції березня 2016р. - листопада 2016р., що становить 997, 48 грн.;

За лютий 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 8297, 74 грн. із індексом інфляції квітня 2016р. - листопада 2016р., що становить 805, 88 грн. проти заявленого позивачем 896, 99 грн., тому у стягненні 91,11 грн. слід відмовити;

За березень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 8065, 36 грн. із індексом інфляції травня 2016р. - листопада 2016р., що становить 484, 08 грн.;

За квітень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 5090, 82 грн. із індексом інфляції червня 2016р. - листопада 2016р., що становить 300, 15 грн.;

За травень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 3043, 56 грн. із індексом інфляції липня 2016р. - листопада 2016р., що становить 185, 66 грн.;

За червень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 2510, 21 грн. із індексом інфляції серпня 2016- листопада 2016р., що становить 155, 99 грн., однак суд погоджується із сумою, визначеною позивачем 153, 12 грн.;

За липень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 2627, 49 грн. із індексом інфляції вересня 2016р. - листопада 2016р., що становить 171, 68 грн., однак суд погоджується із сумою, визначеною позивачем 171, 58 грн.;

За серпень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 3096, 73 грн. із індексом інфляції жовтня 2016р. - листопада 2016р., що становить 144, 01 грн.;

За вересень 2016р.:

1) інфляційні втрати із загальної суми 2572, 64 грн. із індексом інфляції листопада 2016р. на суму 46, 30 грн.

За жовтень 2016р.:

1) індекс інфляції 4150, 58 грн. за грудень 2016р. не застосовується.

Загалом обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат в розмірі 4 465, 75 грн., тому у стягненні 833, 37 грн. слід відмовити.

Щодо розподілу судового збору.

Витрати щодо судового збору покладаються на відповідача, згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_4 підприємства "Малинська меблева фабрика" (Житомирська область, м. Малин, вул. Грушевського, 43, код ЄДРПОУ 05516277) на користь ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Малин Енергоінвест" (Житомирська область, м. Малин, вул. Українських повстанців, 25 А, код ЄДРПОУ 37555721): 13 223, 03 грн основного боргу; 7 249, 54 грн пені; 4 465, 75 грн інфляційних втрат; 1 293, 66 грн 3% річних; 1 567, 29 грн судового збору. Видати наказ.

3. Припинити провадження в частині стягнення основного боргу на суму 15631, 12 грн.

4. Відмовити у стягненні 36, 05 грн пені, 833, 37 грн інфляційних втрат, 4, 22 грн 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 30.03.17р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу (простою)