Рішення

від 24.03.2017 по справі 910/22494/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2017Справа №910/22494/16

За позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування

житлового фонду Шевченківського району м. Києва

До Приватного підприємства Олімп

Про стягнення 1 199 119,99 грн,

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кривошей В.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Олімп про стягнення 1 199 119,99 грн.

Ухвалою суду від 09.12.2016 порушено провадження у справі №910/22494/16, розгляд справи призначено на 23.12.2016.

Представники позивача в судове засідання 23.12.2016 не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.2016 не з'явився, проте, 22.12.2016 через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 23.12.2016 розгляд справи відкладено на 23.01.2017.

23.01.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача: за договором №27/1 від 26.11.2012 пеню в сумі 12 940,01 грн, 3% річних в сумі 207,03 грн, за договором №28/1 основний борг - 14 696,83 грн, пеню - 52 799,27 грн, 3% річних - 1 676,28 грн, за договором №230/1 від 27.04.2014 основний борг - 506 077,97 грн, пеню - 573 252,50 грн, 3% річних - 18 186,29 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Зазначена заява позивача прийнята судом до розгляду, як заява про зменшення позовних вимог.

Крім того, представником позивача частково виконані вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі щодо надання додаткових доказів у справі.

В судовому засіданні 23.01.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.01.2017 подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №910/13795/15 було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №230/1 від 27.02.2014 за період з лютого 2014 року по лютий 2015 року, пеню та 3% річних; позивачем не надано розрахунок суми боргу, 3% річних, пені, що, на думку відповідача, є підставою для відмови в позові.

В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 06.02.2017.

03.02.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача: за договором №27/1 від 26.11.2012 пеню в сумі 12 940,01 грн, 3% річних в сумі 207,03 грн, за договором №28/1 основний борг - 7 188,44 грн, пеню - 52 799,27 грн, 3% річних - 1 676,28 грн, за договором №230/1 від 27.04.2014 основний борг - 345 664,40 грн, пеню - 490 823,30 грн, 3% річних - 9 825,00 грн.

Заява позивача про зменшення позовних вимог приймається судом до розгляду, справа розглядається в межах стягнення з відповідача:

за договором №27/1 від 26.11.2012 пеню в сумі 12 940,01 грн, 3% річних в сумі 207,03 грн,

за договором №28/1 основний борг - 7 188,44 грн, пеню - 52 799,27 грн, 3% річних - 1 676,28 грн,

за договором №230/1 від 27.04.2014 основний борг - 345 664,40 грн, пеню - 490 823,30 грн, 3% річних - 9 825,00 грн.

В судовому засіданні 06.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судовому засіданні 06.02.2017 проти задоволення позову заперечував.

Крім того, в судовому засіданні представниками сторін подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі №910/22494/16, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 06.02.2017, в зв'язку з невиконанням позивачем вимог попередніх ухвал суду щодо надання додаткових доказів у справі, зокрема, розрахунків сум заборгованості, пені та 3% річних, господарський ухвалою суду від 06.02.2017 розгляд справи було відкладено на 17.02.2017.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2017 заперечував проти задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання 17.02.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 17.02.2017 розгляд справи відкладено на 27.02.2017, повторно зобов'язано позивача виконати вимоги попередніх ухвал суду.

21.02.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 27.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідача в судовому засіданні 27.02.2017 заперечували проти задоволення позову.

Ухвалою суду від 27.02.2017 розгляд справи відкладено на 13.03.2017.

10.03.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 20.03.2017.

20.03.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого, відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що:

при розрахунку суми пені за договором №27/1 від 26.11.2012, позивачем не враховано положення п. 6 ст. 232 ГК України та нараховано пеню поза межами встановленого законом шестимісячного строку для нарахування такої, згідно наданого відповідачем розрахунку, розмір пені становить 1 538,32 грн, розмір 3% річних - 207,03 грн;

за договором №28/1 від 26.11.2012 станом на день розгляду справи в суді відсутня заборгованість, при розрахунку суми пені, позивачем не враховано положення п. 6 ст. 232 ГК України та нараховано пеню поза межами встановленого законом шестимісячного строку для нарахування такої, а при розрахунку 3% річних позивачем не було враховано часткові сплати відповідачем орендних платежів, згідно наданого відповідачем розрахунку, розмір пені становить 5 353,45 грн, розмір 3% річних - 926,22 грн;

за договором №230/1 від 27.01.2014 сума основного боргу становить 345 664,40 грн, при розрахунку суми пені, позивачем не враховано положення п. 6 ст. 232 ГК України та нараховано пеню поза межами встановленого законом шестимісячного строку для нарахування такої, а при розрахунку 3% річних позивачем не було враховано часткові сплати відповідачем орендних платежів, крім того при нарахуванні пені та 3% річних позивачем не враховано рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №910/13795/15, згідно наданого відповідачем розрахунку, розмір пені становить 9 560,23 грн, розмір 3% річних - 9 825,00 грн.

В судовому засіданні 20.03.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2017, з урахуванням поданого відзиву, заперечував проти задоволення позов.

В судовому засіданні 20.03.2017 оголошено перерву до 24.03.2017.

В судовому засіданні 24.03.2017 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 24.03.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про призначення судової експертизи, про продовження строків вирішення спору та оголошення перерви у судовому засіданні.

Представник позивача проти задоволення вищезазначених клопотань заперечив у повному обсязі.

Умовами ч. 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 23 березня 2012 року N 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що клопотання, подане відповідачем про призначення експертизи, задоволенню не підлягає, оскільки потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування при вирішенні даного спору - у суду відсутня, а отже відсутні і підстави для призначення у справі судової експертизи.

Судом розглянуто та відхилено клопотання відповідача про продовження строків вирішення спору, оскільки ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 по справі № 910/22494/16 вже продовжувався строк вирішення спору на 15 днів. Разом з тим, нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачена можливість продовження строків вирішення спору на 15 днів більше ніж один раз.

Також судом відхилено клопотання відповідача про оголошення перерви у даному судовому засіданні, оскільки нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників позивача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Зазначена правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в якому зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також при вирішенні зазначеного клопотання судом враховується факт значного терміну розгляду справи № 910/22494/16.

В судовому засіданні 24.03.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2012 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством Олімп (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Керуюча компанія Керуюча дирекція Шевченківського району , яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано на Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (позивач, підприємство), укладено договір №27/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1 договору №27/1 орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №729 від 31.10.2012, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол №128 від 03.09.2012, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 88,9 кв.м, а саме підвал з орендованого площею 88,9 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. Ярославів Вал, 28 та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.2 договору №27/1, вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.08.2010 становить 406 884,00 грн (без ПДВ).

Згідно пункту 3.1 договору №27/1, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди без індексу інфляції (без ПДВ) становить 3 9534,81 грн та ПДВ 790,76 грн, всього 4 744,57 грн.

Строк дії договору №27/1 з 26.11.2012 по 24.11.2015 (п. 9.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 9.7).

Факт користування відповідачем об'єктом оренди за договором №27/1 та факт пролонгації договору №27/1 сторонами не оспорюється.

26.11.2012 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством Олімп (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Керуюча компанія Керуюча дирекція Шевченківського району , яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано на Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (позивач, підприємство), укладено договір №28/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1 договору №28/1 орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №729 від 31.10.2012, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол №128 від 03.09.2012, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 45,3 кв.м, а саме 1 поверх з орендованого площею 45/3 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. Рейтарська, 20/24, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення торговельного об'єкту з продажу продовольчих товарів, крім товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.2 договору №28/1, вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.11.2009 становить 262 271,00 грн (без ПДВ).

Згідно пункту 3.1 договору №28/1, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди без індексу інфляції (без ПДВ) становить 3 475,69 грн та ПДВ 695,14 грн, всього 4 170,83 грн.

Строк дії договору №28/1 з 26.11.2012 по 24.11.2015 (п. 9.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 9.7).

Факт користування відповідачем об'єктом оренди за договором №28/1 та факт пролонгації договору №28/1 сторонами не оспорюється.

Крім того, 27.01.2014 між Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Приватним підприємством Олімп (орендар, відповідач) та Комунальним підприємством Керуюча компанія Керуюча дирекція Шевченківського району , яке було відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 №270/270 перейменовано на Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (позивач, підприємство), укладено договір №230/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до п. 1.1 договору №230/1 орендодавець на підставі розпорядження Київської міської ради №132 від 13.11.2013, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол №132 від 22.10.2012, передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) загальною площею 254,1 кв.м, а саме підвал з орендованого площею 254,1 кв.м, згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою вул. В.Житомирська, 38, та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.

Відповідно до п. 2.2 договору №230/1, вартість об'єкту оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 30.04.2012 становить 1 629 932,00 грн (без ПДВ).

Умовами п. 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, яка на дату підписання договору за перший місяць оренди становить 10 768,42 грн.

Строк дії договору №230/1 з 27.01.2014 по 24.01.2017 (п. 9.1); у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 9.7).

Факт користування відповідачем об'єктом оренди за договором №230/1 сторонами не оспорюється.

Згідно з п. 3.2 договорів №27/1, №28/1, №230/1 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.

Умовами п. 3.4 договорів передбачено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України. який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5. договорів, орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління, а саме: на рахунок Комунального підприємства Керуюча дирекція Шевченківського району . Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6 договорів, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

В обґрунтування поданого позову представник позивача пояснив, що відповідач в порушення умов вищезазначених договорів оренди розрахунки за оренду проводив не в повному обсязі та з порушенням визначених договорами строків, в зв'язку з чим його заборгованість з орендної плати станом на 03.02.2017 становить:

за договором №28/1 - 7 188,44 грн (згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість виникла в період з грудня 2014 року по грудень 2016 року);

за договором №230/1 - 345 664,40 грн (згідно наданих позивачем розрахунків заборгованість виникла в період з березня 2015 року по грудень 2016 року);

за договором №27/1 заборгованість з орендної плати станом на 03.02.2017 - відсутня, проте, згідно наданих позивачем розрахунків та виписки банку по рахунку позивача, в період з листопада 2014 року по грудень 2016 року орендна плата сплачувалась відповідачем з порушенням строків оплати.

Відповідача, заперечуючи проти позову в частині стягнення заборгованості з орендної плати, зазначав про те, що за договором №28/1 станом на 03.02.2017 відсутня заборгованість з орендної плати, а за договором №230/1 заборгованість з орендної плати становить 345 664,40 грн.

Згідно з частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за цивільно-правовими ознаками він є договором найму, а тому до нього застосовуються положення законодавства про найм (оренду).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Статтею 286 Господарського кодексу встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

В свою чергу, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік зупиняється на 2016 рік дія норми статті 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна в частині індексації орендної плати.

Зазначена норма Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік є нормою прямої дії і не містить виключень.

З огляду на викладене та, як зазначено в листі Фонду державного майна України від 04.05.2016 №10-16-8324, нарахована орендна плата за грудень 2015 року (з урахуванням індексу за грудень 2015 року) застосовується до договорів оренди державного та комунального майна, з січня по грудень 2016 року.

Як встановлено судом та вбачається з наданих позивачем 21.02.2017 розрахунків орендної плати за весь період дії договорів, враховуючи п. 3.2 договорів, орендна плата за грудень 2015 року за договором №28/1 становила 7 456,19 грн (з урахуванням індексу за грудень 2015 року), за договором №230/1 - 23 078,72 грн (з урахуванням індексу за грудень 2015 року), таким чином, розмір орендної плати у 2016 році за договором №28/1 становить 7 456,19 грн в місяць, за договором №230/1 - 23 078,72 грн в місяць, що не було враховано позивачем при розрахунку заборгованості з орендної плати.

Також судом встановлено, що позивачем при нарахуванні заборгованості з орендної плати за договором №28/1 (остаточний розрахунок заборгованості з орендної плати, поданий позивачем 03.02.2017), не було враховано здійснені відповідачем оплати орендних платежів: 22.06.2015 на суму 2 187,84 грн та 23.07.2015 на суму 5 000,00 грн. Зазначені оплати підтверджуються наданими позивачем бухгалтерськими виписками за договором №28/1.

Враховуючи викладене вище, судом було перевірено розрахунок заборгованості з орендної плати за договором №28/1 та встановлено, що за зазначеним договором відсутня заборгованість з орендних платежів.

Також, судом перевірено розрахунок заборгованості з орендної плати за договором №230/1, з урахуванням пункту 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , та встановлено, що заборгованість з орендної плати за зазначеним договором становить 343 887,35 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають частковому задоволенню в сумі 343 887,35 грн (заборгованість з орендної плати за договором №230/1).

Позивач за прострочення строків оплати орендних платежів, просить суд стягнути з відповідача:

за договором №27/1 - пеню в сумі 12 940,10 грн та 3% річних - 207,03 грн (за період прострочення з лютого 2015 року по лютий 2017 року);

за договором №28/1 - пеню в сумі 52 799,27 грн та 3% річних - 1 676,28 грн (за період прострочення з березня 2015 року по грудень 2016 року);

за договором №230/1 - пеню в сумі 490 823,30 грн та 3% річних - 9 825,00 грн (за період прострочення з квітня 2015 року по грудень 2016 року).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено надані позивачем розрахунки 3 % річних, у відповідності до яких суд прийшов до висновку, що позивачем невірно нараховано 3 відсотки річних, з огляду на викладене нижче:

- за договором №28/1 позивачем при нарахуванні 3% річних не було враховано пункт 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік та здійснені відповідачем оплати орендних платежів: 22.06.2015 на суму 2 187,84 грн та 23.07.2015 на суму 5 000,00 грн;

- за договором №230/1 позивачем при нарахуванні 3% річних не було враховано пункт 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , проте, нарахована позивачем загальна сума 3% річних не перевищує загальну суму 3% річних, розмір якої було перераховано судом з урахуванням пункту 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік ;

- за договором №27/1 судом при розрахунку 3% річних не було враховано пункт 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік .

Як встановлено судом та вбачається з наданого позивачем 21.02.2017 розрахунку орендної плати за весь період дії договору №27/1, враховуючи п. 3.2 договору, орендна плата за грудень 2015 року за договором №27/1 становить 8 481,90 грн (з урахуванням індексу за грудень 2015 року), таким чином, розмір орендної плати у 2016 році за договором №27/1 становить 8 481,90 грн в місяць.

Враховуючи вищезазначене, судом було здійснено власні розрахунки 3% річних з урахуванням пункту 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , сум прострочення та те, що борг виникав наростаючим підсумком збільшуючись кожний місяць, а прострочення по кожному місяцю окремо розпочиналось лише 21 числа наступного за розрахунковим місяцем, у відповідності до яких: за договором №27/1 сума 3% річних 110,41 грн; за договором №28/1 сума 3% річних 765,22 грн; за договором №230/1 сума 3% річних 9 825,00 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 10 700,63 грн (за договором №27/1 сума 3% річних 110,41 грн; за договором №28/1 сума 3% річних 765,22 грн; за договором №230/1 сума 3% річних 9 825,00 грн).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення грошових зобов'язань за зазначеними договорами оренди, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Пунктами 6.2 договорів оренди встановлено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожен день пророчення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Судом було перевірено надані позивачем розрахунки пені, у відповідності до яких суд прийшов до висновку, що позивачем невірно нарахована пеня, з огляду на викладене нижче:

- за договором №28/1 позивачем при нарахуванні пені не було враховано пункт 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , здійснені відповідачем оплати орендних платежів: 22.06.2015 на суму 2 187,84 грн та 23.07.2015 на суму 5 000,00 грн та законодавчо встановлене обов'язкове обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ;

- за договором №230/1 позивачем при нарахуванні пені не було враховано пункт 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік та та законодавчо встановлене обов'язкове обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ;

- за договором №27/1 судом при нарахуванні пені не було враховано пункт 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік та та законодавчо встановлене обов'язкове обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ.

Враховуючи вищезазначене, судом було здійснено власні розрахунки пені з урахуванням пункту 9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік , сум прострочення та те, що борг виникав наростаючим підсумком збільшуючись кожний місяць, а прострочення по кожному місяцю окремо розпочиналось лише 21 числа наступного за розрахунковим місяцем, а також з урахуванням законодавчо встановленого обов'язкового обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ, у відповідності до яких: за договором №27/1 сума пені 1 639,46 грн; за договором №28/1 сума пені 4 409,94 грн; за договором №230/1 сума пені 50 270,94 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 56 320,34 грн (за договором №27/1 сума пені 1 639,46 грн; за договором №28/1 сума пені 4 409,94 грн; за договором №230/1 сума пені 50 270,94 грн).

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Олімп (місцезнаходження : 01034, м. Київ, вул. Рейтарська, 2, кв. 18, код ЄДРПОУ 31409477) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254) 343 887 (триста сорок три тисячі вісімсот вісімдесят сім) грн 35 коп. - основного боргу, 56 320 (п'ятдесят шість тисяч триста двадцять) грн 34 коп. - пені, 10 700 (десять тисяч сімсот) грн 63 коп. - 3% річних та 6 163 (шість тисяч сто шістдесят три) грн 62 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

29.03.2017

Суддя Спичак О.М.