Ухвала

від 29.03.2017 по справі 755/13302/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/13302/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.

Провадження № 22-ц/796/4574/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Матросова Олександра Олексійовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю МОН Інвестмент , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МОН Інвестмент , Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони відчуження,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю МОН Інвестмент (далі - ТОВ МОН Інвестмент ), Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Печерського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві) про звільнення майна з-під арешту та зняття заборони відчуження.

Звільнено з-під арешту та скасовано заборону відчуження майна боржника, що накладені відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві ВП №37782146 від 31 січня 2015 року, щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А) загальною площею 306,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ТОВ МОН Інвестмент , реєстраційний номер майна за Реєстром права власності на нерухоме майно 32266956.

В апеляційній скарзі представник ТОВ МОН Інвестмент просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції було ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. ОСОБА_2 не є власником об'єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. Л) загальною площею 306,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1. Згідно ст.54 Закону України Про виконавче провадження не передбачається право іпотекодержателя на звернення з позовом в порядку ст. 60 Закону про визнання права власності та зняття арешту. Цією нормою лише передбачено, що державний виконавець роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна, але це не означає, що таке право ґрунтується на положеннях ст. 60 Закону України Про виконавче провадження . Позивачем не навів, які саме дії та що саме має вчинити відповідач ТОВ МОН Інвестмент , адже останнє не накладало арешт на нерухоме майно та не може його самостійно зняти.

В апеляційній інстанції представник ТОВ МОН Інвестмент підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання представник Печерського РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи за його відсутність.

Вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 та ТОВ МОН Інвестмент було укладено договір комісії. За умовами договору комітент ОСОБА_2 доручив, а комісіонер ТОВ МОН Інвестмент прийняв на себе зобов'язання виконати від свого імені і за рахунок комітента певні юридичні дії - провести перемовини, отримати всі необхідні погодження та рішення, укласти і здійснити договір/договори купівлі-продажу об'єктів нерухомості: нежитлове приміщення площею 249,3 кв.м., за адресою: Київ, вул.Перова, 22; нежиле приміщення площею 241,7 кв.м., за адресою: Київ, вул. Русанівська набережна, 10 самостійно або за допомогою залучених підрядників провести ремонтні роботи на придбаних об'єктах нерухомості та передати по цьому договору відремонтовані об'єкти комітенту (а.с.5-8).

09 березня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ МОН Інвестмент було укладено додаткову угоду до договору комісії від 22 жовтня 2010 року, відповідно до якої всі зобов'язання комісіонера по придбанню, проведенню ремонту в об'єктах нерухомості та передача їх комітенту припиняються, всі зобов'язання комітенту по прийняттю об'єктів нерухомості та оплаті винагороди комісіонеру припиняються, при цьому комісіонер зобов'язується повернути отримані грошові кошти 400 000 доларів США на розрахунковий рахунок комітента до 27 жовтня 2011 року (а. с.9).

В забезпечення виконання ТОВ МОН Інвестмент вказаних зобов'язань, 26 жовтня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ МОН Інвестмент було укладено договір іпотеки, за умовами якого ТОВ МОН Інвестмент надало ОСОБА_2 в іпотеку нерухоме майно: нежитлові приміщення (в літ. А) загальною площею 306,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-13).

ТОВ МОН Інвестмент свої зобов'язання за додатковою угодою до договору комісії не виконало.

29 квітня 2013 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві було відкрито виконавче провадження ВП № 37782146 по виконанню виданої 17 квітня 2013 року ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві постанови № 34156884 про стягнення з ТОВ МОН Інвестмент на користь ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві виконавчого збору у розмірі 5654,30 грн. (а. с. 52).

В рамках даного виконавчого провадження, 31 січня 2015 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, відповідно до якої було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ТОВ МОН Інвестмент у межах суми стягнення (а.с.54).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29 серпня 2016 року, на виконання вказаної постанови державного виконавця накладено арешт на нежилі приміщення (в літ. А) заг. площею 306,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві приватної власності ТОВ Мон Інвестмент (а.с.14-16).

05 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до ВДВС Печерського РУЮ у м.Києві із заявою про зняття арешту з майна боржника (а.с.17-18).

Згідно відповіді Печерського районного відділу державної виконавчої служби м.Київа Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 22 серпня 2016 року ОСОБА_2 було роз'яснено його право звернутися до суду з відповідним позовом (а.с.19).

31 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив звільнити з під арешту та скасувати заборону відчуження майна боржника, що накладені відповідно до постанови державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві ВП №37782146 від 31 січня 2015 року, щодо об'єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А) загальною площею 306,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, які належить на праві власності ТОВ МОН Інвестмент , реєстраційний номер майна за Реєстром права власності на нерухоме майно 32266956. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що наявність накладеного державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві арешту порушує його права як іпотекодержателя.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 33 Закону України Про іпотеку визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Іпотека як правовий інститут виконує забезпечувальну функцію виконання боржником основного зобов'язання, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-іпотекодержателю право на задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна за наявності в боржника заборгованості перед кредитором.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України Про виконавче провадження . Вказаний Закон визначає загальні положення, права учасників виконавчого провадження та чіткий порядок здійснення виконавчих дій, зокрема, і випадки та порядок зняття з майна арешту, накладеного державним виконавцем у процесі здійснення виконавчих дій.

Частиною 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження у редакції на час виникнення спірних правовідносин було визначено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України Про виконавче провадження визначено, що арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна за змістом ч. 4 ст. 54 Закону України Про виконавче провадження у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Установивши, що ОСОБА_2 є заставодержателем об'єкту нерухомого майна - нежитлові приміщення (в літ. А) загальною площею 306,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення його позовних вимог про звільнення з під арешту та скасування заборони на відчуження зазначеного майна, що накладені на підставі постанови державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у місті Києві ВП №37782146 від 31 січня 2015 року.

Посилання апелянта на те, що ст. 54 Закону України Про виконавче провадження не передбачає права іпотекодержателя на звернення з позовом про звільнення предмета іпотеки з-під арешту не відповідає нормам матеріального права.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що ТОВ МОН Інвестмент не є належним відповідачем, оскільки відповідачами в справах про про зняття арешту з майна є боржники та особи, в інтересах яких накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване (п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна ).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Матросова Олександра Олексійовича, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю МОН Інвестмент , відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді