Рішення

від 23.03.2017 по справі 908/212/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/25/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017 Справа № 908/212/17

За позовом: Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» (79000 м. Львів, аеропорт ЦА)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Контратос» (69095 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 160, оф. 200)

про стягнення 8 333 грн. 00 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача : не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» , м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контратос» , м. Запоріжжя про стягнення 6 300 грн. 00 коп. основного боргу, 630 грн. 00 коп. штрафу, 1 403 грн. 00 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2017р. справу № 908/212/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/212/17, присвоєно справі номер провадження 27/25/17 та призначено судове засідання на 01.03.2017р.

Розгляд справи по суті розпочато 01.03.2017р.

Ухвалою суду від 01.03.2017р. розгляд справи відкладався на 23.03.2017р., відповідно до ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноваженого представника відповідача.

23.03.2017р. продовжено розгляд справи № 908/212/17.

У судове засідання 23.03.2017р. позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. У судовому засіданні 01.03.2017р. позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, надав суду витребувані ухвалою суду документи.

14.03.2017р. позивач надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи без участі свого представника, за наявними у справі матеріалами.

Клопотання позивача про розгляд справи без його участі прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 01.03.2017р. та 23.03.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав , про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 69095 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 160, оф. 200.

В матеріалах справи міститься оригінал повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 01.03.2017р., відповідно до якого та довідки Укрпошти, копія ухвали про порушення провадження у справі № 908/212/17 та призначення судового засідання на 01.03.2017р. повернулася на адресу суду, у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Отже, відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 01.03.2017р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 23.03.2017р. надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. «Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Суд зазначає, що господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Контратос» , м. Запоріжжя, згідно статті 28 ГПК України.

В п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 11.04.2016р. між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені ОСОБА_1» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контратос» (продавець) укладено договір поставки № ОД/2016/04/11/1.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується поставити покупцю товар згідно із Специфікацією, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар, на умовах, передбачених цим договором.

Додатком № 1 до договору визначено, що відповідач зобов'язується поставити позивачу супниця електрична SКZ-12 ZАRО Німеччина (2 шт.) та термос харчовий (4 шт.) на загальну вартість 9 000 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 2.1 договору загальна вартість договору становить 9 000 грн. 00 коп., в тому числі 1 500 грн. 00 коп. ПДВ.

Відповідно до п. 2.6 договору покупець сплачує вартість товару після підписання договору в наступному порядку:

- передоплата 70% вартості товару на підставі виставленого продавцем рахунку;

- остаточний розрахунок по даному договору покупець здійснює з продавцем протягом 15 календарних днів після підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.

На виконання умов договору, 20.05.2016р. ДП МА Львів ім. Данила Галицького платіжним дорученням № 1139 перерахувало на поточний рахунок ТОВ Контратос передоплату за товар у розмірі 6 300 грн. 00 коп., згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000036 від 25.04.2016р.

Згідно п. 3.1 договору продавець зобов'язаний поставити товар на умовах - DDP, відповідно до офіційних правил тлумачення термінів Інкотермс 2010 протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання заявки на товар та повідомити продавця про місце поставки, дату поставки та кількість товару по телефонам, зазначеним у договорі. Доставка товару у м. Львів здійснюється силами та за кошти продавця.

25.04.2016р. відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000036 на суму 9 000 грн.00 коп. у тому числі ПДВ.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, здійснивши передоплату у розмірі 6 300 грн. 00 коп., що документально підтверджено.

Відповідач свої зобов'язання за договором в частині поставки товару не виконав, суму передоплати у розмірі 6 300 грн. 00 коп. не повернув.

У зв'язку з тим, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання та з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 1156 від 16.06.2016р. про здійснення поставки товару або повернення суми перерахованої передоплати у розмірі 6 300 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ.

Претензія позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, на підставі ч. 1 статті 628 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою для виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Підсумовуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобов'язання виконав належним чином та перерахував на поточний рахунок ТОВ Контратос передоплату за товар у розмірі 6 300 грн. 00 коп., згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000036 від 25.04.2016р., що підтверджується платіжним дорученням № 1139 від 20.05.2016р.

Відповідач не виконав умови договору № ОД/2016/04/11/1 від 11.04.2016р. в частині поставки товару або повернення передоплати у розмірі 6 300 грн. 00 коп., факт виконання зобов'язань за договором відповідач належним чином не довів.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Контратос 6 300 грн. 00 коп. основного боргу (передоплати).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 630 грн. 00 коп. штрафу, 1 403 грн. 00 коп. пені.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6.1 договору в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань згідно даного договору сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.2 договору в разі порушення строку поставки товару, зазначеного в п. 3.1 договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% ціни товару, строк виконання яких порушено, за кожен день прострочення. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором включаючи: день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки товару понад 30-ть календарних днів, додатково сплачується штраф у розмірі 7% ціни договору.

Згідно п. 6.3 договору у разі, якщо прострочення строку поставки товару, зазначеного в п. 3.1 договору перевищить 30 календарних днів, покупець мас право розірвати договір в односторонньому порядку, про що письмово повідомляє продавця. При цьому продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф у розмірі 7% від ціни договору.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахованої суми пені в розмірі 1 403 грн. 00 коп. та суми штрафу у розмірі 630 грн. 00 коп. з використанням способу, обраного позивачем, арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Суд дійшов висновку, що позивачем доведений суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за договором.

За таких обставин, господарський суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контратос» , м. Запоріжжя 630 грн. 00 коп. штрафу та 1 403 грн. 00 коп. пені.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов суду не надав. Укладення договору від 11.04.2016р. № ОД/2016/04/11/1 відповідач не заперечив, отримання коштів у розмірі 6 300 грн. 00 коп., які покладені в підставу позову, не спростував, доказів повного виконання зобов'язання за договором суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 23.03.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Позов задовольняється повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 1 600 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» , м. Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контратос» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контратос» (69095 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 160, оф. 200, код ЄДРПОУ 39536506) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» ім. Данила Галицького» (79000 м. Львів, аеропорт ЦА, код ЄДРПОУ 33073442) 6 300 (шість тисяч триста) грн. 00 коп. основного боргу, 630 (шістсот тридцять) грн. 00 коп. штрафу, 1 403 (одна тисяча чотириста три) грн. 00 коп. пені, 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 30.03.2017р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.