Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/1817/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/1817/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес і Право"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Солеус Сістемс"

про розірвання договору №47 від 10.02.2016 року та стягнення збитків 15 890,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Васильченко Л.І. - представник за довіреністю № б/н від 01.12.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги адвокатського об'єднання "Адвокатська фірма "Бізнес і Право" до товариства з обмеженою відповідальністю "Солеус Сістемс" про розірвання договору №47 від 10.02.2016 року та стягнення збитків 15 890,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.02.2016 року між ним та відповідачем укладено договір №47 про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення.

На виконання умов договору позивач сплатив на користь відповідача 11 925,00 грн.

Проте, відповідачем прострочено термін виконання взятих на себе зобов'язань за договором та не передано позивачу по акту приймання-передачі обумовлений обсяг робіт в узгоджений договором строк, у зв'язку з чим програмне забезпечення не розроблене та веб-сайт не працює.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся в суд з вимогами розірвати договір №47 про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення від 10.02.2016 року та стягнути з відповідача 11 926,00 грн. збитків (витрати позивача, які були здійсненій у вигляді передоплати по договору), 2 241,00 грн. - пені, 316,00 грн. - 3% річних, 1 407,92 грн. індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.02.2017 р.

В судове засідання 27.02.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 07.02.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2017 року розгляд справи відкладено на 20.03.2017 року.

В судове засідання 20.03.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 07.02.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Як вбачається з витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень 0103039222144 з направлення ухвали про порушення провадження у справі від 07.02.2017 року, то конверт повернутий у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

У відповідності до ст. 87 ГПК України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04128, м. Київ, вул.. Стеценка, буд. 9А, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.02.2017 у є місцезнаходженням відповідача.

Стаття 64 ГПК України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Представник позивача підтримав свої позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

10.02.2016 року між адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Бізнес і Право" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Солеус Сістемс" (виконавець) укладено договір №47 про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення.

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов'язується за завданням замовника здійснювати:

- проектування та дизайн: дизайн користувацьких інтерфейсів, Інтернет-сайтів, дизайн-макетів для всіх видів реклами, брендингу, розробку маркетингової концепції, маркетингове планування рекламної кампанії в Інтернет-мережі.

- розробку: Інтернет-орієнтованого програмного забезпечення

- розміщення: хостинг, реєстрацію доменних імен.

- просування: Інтернет-сайтів у пошукових системах, таких як Google та Yandex.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з п.1.2 договору, конкретний перелік послуг згідно предмету договору, вимоги до послуг, спосіб їх надання, строки їх надання та вартість, встановлюються у відповідних додатках до цього договору, які після підписання уповноваженими на те представниками сторін та скріплення печатками сторін становитимуть його невід'ємні частини.

Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується: виконати роботи відповідно до переліку, що визначений сторонами у додатках.

Вартість робіт, що виконуються виконавцем, є договірною та визначена сторонами у додатках до даного договору (п.3.1 договору).

Відповідно до ч. 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з п.3.2 договору, оплата за виконання робіт здійснюється замовником поетапно. Сума та спосіб оплати визначена у кошторисному розрахунку (додаток до даного договору).

В матеріалах справи наявний додаток №1 до договору №47 від 10.02.2016 року (кошторис), який підписаний та скріплений печатками сторін, в якому зазначено: перелік послуг, включених в розробку: розробка програмного забезпечення (веб-сайту компанії), термін виготовлення (робочі дні) 25 , загальна кошторисна вартість - 23 850,00 грн.

Відповідно до п.5.1 договору, термін виконання робіт визначений у додатках до даного договору та починається із дати надання виконавцю матеріалів для роботи та проведення авансового платежу згідно п.3.2 даної угоди.

Як зазначено позивачем, ним в повному обсязі виконано свої зобов'язання по договору: передано усю необхідну інформацію для виконання робіт та здійснено авансовий платіж у розмірі 50 % вартості виконання робіт.

Так, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №1551 від 15.02.2016 року на суму 11 925,00 грн. з призначенням платежу: платіж за розробку програмного забезпечення (веб-сайта компанії) згідно додатку №1 до договору №47 від 10.02.2016.

З вищезазначеного платіжного доручення вбачається, що воно одержане та проведене банком 16.02.2016 року.

Відповідно до п.2.1.3, 2.1.4 договору виконавець зобов'язується:

- виконати роботи у терміни, передбачені умовами цього договору та його додатками;

- після завершення робіт передати їх замовнику по акту приймання-передачі відповідно до умов розділу 4 цього договору.

Оскільки, термін виконання робіт - 25 робочих днів, а позивачем здійснено оплату фактично 16.02.2016 року, то останнім днем виконання робіт є 23.03.2016 року, а першим днем прострочення - 24.03.2016 року.

Проте, як зазначено позивачем, відповідачем прострочено термін виконання взятих на себе зобов'язань за договором та не передано позивачу по акту приймання-передачі обумовлений обсяг робіт в узгоджений договором строк, у зв'язку з чим програмне забезпечення не розроблене та веб-сайт не працює.

08.12.2016 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу вих.. №112 від 08.12.2016 року, в якій зазначено, що відповідачем не виконані роботи, а тому вимагав в останнього у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги сплатити на рахунок позивача заборгованість у розмірі 11 925,00 грн.

Дана вимога направлена позивача 08.12.2016 року рекомендованим повідомленням №01019 06936330, яке не вручене відповідачу у зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Таким чином, з 24.03.2017 року по 15.12.2016 року прострочення відповідача є не грошовим (виконання робіт), а з 16.12.2016 року - грошовим (повернення коштів).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно договору в розмірі 11 925,00 грн., а відповідачем не виконано роботи, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів в розмірі 11 925,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача договірну пеню (п.7.1) в розмірі 2 241,00 грн. за період з 18.03.2016 року по 17.09.2016 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що за порушення термінів виконання робіт виконавець сплачує замовнику неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ, що діє під час прострочення, від суми цього договору за кожний день прострочення, якщо не доведе, що таке прострочення сталося не з його вини.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов'язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Оскільки, укладеним між сторонами договором передбачено відповідальність за невиконання не грошового зобов'язання (порушення терміну виконання робіт), тому, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволення, проте в розмірі перерахованому судом.

Розрахунок пені за перерахунком суду (в межах періоду визначеного позивачем):

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 11925.00 24.03.2016 - 21.04.2016 29 22.0000 % 0.120 % 415.75 11925.00 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 % 433.34 11925.00 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 % 328.43 11925.00 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 % 376.32 11925.00 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 % 494.92 11925.00 16.09.2016 - 17.09.2016 2 15.0000 % 0.082 % 19.55

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково в розмірі 2 068,31 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 172,69 грн. відмовити.

Також, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 316,00 грн. за період з 17.03.2016 року по 02.02.2017 року та індекс інфляції в розмірі 13 333,00 грн. за період з 17.03.2016 року по 31.12.2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як встановлено судом раніше грошове зобов'язання у відповідача виникло 16.12.2016 року, тому дані вимоги також підлягаю перерахуванню.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 11925.00 16.12.2016 - 02.02.2017 49 3 % 48.03 Вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 48,03 грн.

В частині стягнення 3% річних в розмірі 267,97 грн. відмовити.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 16.12.2016 - 31.12.2016 11925.00 1.000 0.00 11925.00 Вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1 407,92 грн. не підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлена вимога щодо розірвання договору №47 про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення від 10.02.2016 року.

Відповідно до п.9.1 договору, даний договір набуває законної сили з моменту його підписання та затвердження сторонами додатків і діє до виконання зобов'язання згідно із додатком до цього договору. Якщо за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін письмово не повідомить про його розірвання, договір вважається продовженим на діючих умовах на кожний наступний рік.

Згідно з ч.2 статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Пунктом 9.7 договору передбачено, що договір може бути розірваний за взаємною згодою сторін.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, оскільки відповідач всупереч приписів закону та положень укладеного між сторонами договору, не виконав своїх зобов'язань щодо виконання робіт, а також враховуючи те, що з моменту укладання зазначеного договору пройшло достатньо часу, та те, що позивачем здійснена попередня оплата в сумі 11 925,00 грн. на виконання умов договору, яку останній просив повернути, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про розірвання договору №47 про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення від 10.02.2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір №47 про розробку та впровадження інтернет-орієнтованого програмного забезпечення від 10.02.2016 року, укладений між адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Бізнес і Право" та товариством з обмеженою відповідальністю "Солеус Сістемс".

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Солеус Сістемс" (04128, м. Київ, вул.. Стеценка, будинок 9 А, ідентифікаційний код: 39217832) на користь адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Бізнес і Право" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 61/11, квартира 43; ідентифікаційний код: 25882478) основний борг у розмірі 11 925 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 2 068 (дві тисячі шістдесят вісім) грн. 31 коп., три проценти річних в розмірі 48 (сорок вісім) грн. 03 коп., та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 013 (три тисячі тринадцять) грн. 92 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 30.03.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий