Рішення

від 22.03.2017 по справі 910/2887/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2017Справа №910/2887/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Танора" простягнення 25786,11 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаРибченко Н.М. - представник від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танора" 27903,45 грн. заборгованості за договором №202-П про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів від 19.10.2016, 642,16 грн. пені, 3% річних у розмірі 837,01 грн. та 306,94 грн. інфляційних втрат. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 6000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання умов укладеного між сторонами договору у відповідача перед позивачем виникла заборгованість з оплати наданих позивачем послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/2887/17, розгляд якої призначено на 22.03.2017.

Представник позивача в судове засідання 22.03.2017 з'явився, подав суду заяву, в якій повідомив про часткову оплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до Господарського суду міста Києва, у зв'язку з чим просив суд стягнути з відповідача 24000,00 грн. основного боргу, 642,16 грн. пені, 3% річних у розмірі 837,01 грн. та 306,94 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява позивача прийнята судом до розгляду як заява про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Відповідачем вимог ухвал суду не виконано, відзив на позов не подано. Про дату та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі - перевізник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Танора" (далі - експедитор, відповідач) укладено договір №202-П про надання транспортно - експедиторських послуг з перевезення вантажів (далі - договір), експедитор, діючи в інтересах і за рахунок коштів третьої сторони (замовника), залучає перевізника для перевезення вантажів у міських, міжміських та міжнародних сполученнях, який здійснює перевезення автомобільним транспортом, доставляючи заявлені експедитором вантажі в пункт призначення, а експедитор сплачує послуга перевізника з коштів, що надійшли від замовника, в умовах, що узгоджені нижче, та тих, що вказані в договорі - заявці (п.1), конкретні умови по кожному замовленню обумовлюються в договорі - заявці, яка є невід'ємною частиною договору та являється додатком до договору. Допускається отримання заявки по факсимільному зв'язку або електронною поштою (e-mail) (п.2.3), експедитор зобов'язується своєчасно, у строки, обумовлені в кожному окремому випадку, проводити розрахунки з перевізником (п.3.2.4), порядок і терміни оплати 15 днів з надання експедитору оригіналів документів, зазначених у заявці. Заявка є невід'ємною частиною договору (п.4.4), оплата послуг перевізника проводиться експедитором на розрахунковий рахунок перевізника на підставі належним чином оформлених оригіналу CMR/ТТН з оригінальними печатками про отримання вантажу та оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, наявності договору та договору - заявки на перевезення вантажу, а також ксерокопії установчих документів, завірених печаткою та підписом уповноваженої особи (п.4.5), у разі прострочення платежу винна у простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню у розміні подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.6.3).

Відповідно до договору - заявки на разове перевезення вантажу, яку підписано між сторонами, погоджено маршрут перевезення: с.Вовковинці (Хмельницька обл.) - Чехія, дату завантаження - 14.11.2016, дату та пункт розвантаження - 17-21.11.2016, вартість перевезення та умови оплати - 1000 євро б/г по курсу НБУ на момент завантаження по оригіналам документів, 1-3 б.д. (оплата проводиться в четвер).

Відповідно до CMR від 28.11.2016, копія якої знаходяться в матеріалах справи і оглянута судом в судовому засіданні, позивачем було фактично здійснено перевезення за маршрутом с.Вовковинці (Хмельницька обл.) - Чехія та надано вантаж на розвантаження 05.12.2016.

Оригінали документів, рахунок для оплати послуг №2211 від 30.11.2016 на загальну суму 37903,45 грн., акт виконаних робіт (наданих робіт) №2211 від 30.11.2016 були надіслані позивачем на адресу відповідача та отримані останнім 15.12.2016.

Згідно платіжних доручень №21 від 18.01.2017 на суму 10000,00 грн., №833 від 20.03.2017 на суму 1000,00 грн., №801 від 21.02.2017 на суму 2903,45 грн. відповідачем було оплачено послуги позивача на загальну суму 13903,45 грн.

Отже, оскільки відповідач за надані позивачем послуги оплатив частково, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем було замовлено, а позивачем належним чином надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 37903,45 грн., що підтверджується відповідним договором та заявкою, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін і CMR, однак відповідач, в порушення умов, які викладені в заявці та договорі, вартість наданих позивачем послуг оплатив частково на суму 13903,45 грн.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов, які викладені в заявках, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем послуг, станом на момент розгляду справи настав.

Як свідчать матеріали справи, у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 24000,00 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 24000,00 грн. підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 642,16 грн. пені, 3% річних у розмірі 837,01 грн. та 306,94 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений заявкою строк свого обов'язку по перерахуванню коштів за надані послуги не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування по відношенню до відповідача встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 укладеного між сторонами договору встановлено, що у разі прострочення платежу винна у простроченні сторона оплачує іншій стороні пеню у розміні подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем на підставі укладеного між сторонами договору та заявки послуг, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.

При цьому, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, який перевірено судом за період, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, а отже належний до стягнення з відповідача розмір пені становить 642,16 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

При цьому, за розрахунком суду, сума 3% річних за період, який самостійно визначений позивачем у розрахунку до позовної заяви та з яким суд погоджується, складає 71,10 грн., а сума інфляційних втрат - 251,13 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 6000,00 грн. господарський суд зазначає таке.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

На підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: посвідчення №5222 від 14.01.2013, договір №1/01-2017 про надання юридичних послуг від 20.01.2017, акт приймання - передавання наданих послуг від 20.02.2017 на суму 6000,00 грн. та платіжне доручення №6495 від 17.02.2017 на суму 6000,00 грн.

За змістом п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на розумну співрозмірність вартості послуг адвоката у даній справі відносно обсягу наданих ним послуг та ціни позову, суд дійшов висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на послуги адвоката підлягає задоволенню у розмірі, що складає 2000,00 грн.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у розмірі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Танора" (02660, м.Київ, вул. Магнітогорська, будинок 1, ідентифікаційний код 39932832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (08113, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петрушки, вул. Лісна, будинок 1, ідентифікаційний код 30367782) 24000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 642 (шістсот сорок дві) грн. 16 коп. пені, 3% річних у розмірі 71 (сімдесят одна) грн. 10 коп., 251 (двісті п'ятдесят одна) грн. 13 грн. інфляційних втрат, 1549 (одна тисяча п'ятсот сорок дев'ять) грн. 01 коп. судового збору та 2000 (дві тисячі) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В інший частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.03.2017

Суддя Ю.М. Смирнова