Рішення

від 29.03.2017 по справі 920/149/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.03.2017 Справа № 920/149/17 Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/149/17

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» , м. Суми,

до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю АС-ПИВО , м. Суми,

про стягнення 5771,61 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 156 від 30.12.2016 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: відповідно до поданого позову, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 1141ОМR78FАРО16 від 01.01.2016 року, укладеним між сторонами у справі, на загальну суму 5771,51 грн. основного боргу за поставлений природний газ, а також відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав, про причини нез'явлення свого представника в судове засідання не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Копія ухвали від 06.03.2017 року про призначення справи № 920/149/17 до розгляду, надіслана судом відповідачеві за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві та відповідачем у договорі на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №1141ОМR78FАРО16 від 01.01.2016 року, а також за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , про що свідчить повернуте відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області рекомендоване повідомлення про її вручення 09.03.2017 представнику відповідача .

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені ним позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2016 року між сторонами укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №1141ОМR78FАРО16 (далі - договір), відповідно до якого (пункт 1.1 договору), позивач (постачальник) зобов'язався передати у власність відповідачу (споживачу) у 2016 році природний газ , а відповідач (споживач) зобов'язувався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

За вересень - грудень 2016 року позивачем відповідачеві поставлено природного газу на загальну суму 6233,38 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема, актами приймання-передачі природного газу № СМЗ00010050 від 30.09.2016 року, № СМЗ00012637 від 30.11.2016 року, № СМЗ00010985 від 31.10.2016 року та № СМ300014705 від 31.12.2016 року, які підписано сторонами та скріплено їх печатками (а.с. 20-22).

Відповідно до умов пункту 4.2.3 договору,остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу ( п.3.6 договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання.

Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання положень вищевказаного договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №, 1141ОМR78FАРО16 від 01.01.2016 року позивач за вересень - грудень 2016 року передав, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 6233,38 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № СМЗ00010050 від 30.09.2016 року, № СМЗ00012637 від 30.11.2016 року, № СМЗ00010985 від 31.10.2016 року та № СМ300014705 від 31.12.2016 року, але відповідач порушив терміни розрахунків за отриманий природний газ, передбачені умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку з чим, у відповідача станом на 21.02.2016 року виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ в розмірі 5771,51 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Факт отримання відповідачем природного газу за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №1141ОМR78FАРО16 від 01.01.2016 року повністю підтверджується матеріалами справи, зокрема актами приймання-передачі природного газу № СМЗ00010050 від 30.09.2016 року, № СМЗ00012637 від 30.11.2016 року, № СМЗ00010985 від 31.10.2016 року та № СМ300014705 від 31.12.2016 року, які підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що фактично на момент розгляду справи зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем не виконано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ в сумі 5771,51грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АС-ПИВО (40022, м. Суми, вул. Псільська, 26, код ЄДРПОУ 22979303) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СУМИГАЗ ЗБУТ» (40000, м. Суми, вул. Береста, буд. 21, код ЄДРПОУ 39586236) основний борг в сумі 5771,51 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 30.03.2017.

Суддя ОСОБА_2