Ухвала

від 27.03.2017 по справі 910/19095/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"27" березня 2017 р. Справа №910/19095/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Доманської М.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у

Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві

на постанову Господарського суду м. Києва від 28.11.2016

у справі № 910/19095/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Роял Кава та Чай

Україна"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/19095/16 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю (далі за текстом - ТОВ) "Роял Кава та Чай Україна"; відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором голову ліквідаційної комісії Джумурата В.М., інше.

Не погоджуючись із зазначеною постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі за текстом - ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 1 від 28.11.2016 у справі № 910/19095/16 та припинити провадження по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 1 від 28.11.2016 у справі № 910/19095/16 з доданими до неї документами на підставі п. 4 ст 97 Господарського процесуального кодексу (далі за текстом - ГПК) України, було повернуто скаржнику без розгляду.

Скаржник повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду, заявивши клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, обґрунтоване тим, що органу фіскальної служби стало відомо про прийняття оскарженої постанови "лише наприкінці року в ході проведення інвентаризації судових справ".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 відмовлено в задоволенні клопотання ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві про поновлення строків апеляційного оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/19095/16; апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернути скаржнику; матеріали даної справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Згідно відтиску штампу поштового відділення, 17.03.2017 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві втретє звернулося до Київського апеляційного господарського суду із зазначеною вище апеляційною скаргою. В змісті апеляційної скарги також було викладено клопотання про відновлення пропущених строків апеляційного оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) від 24.03.2017 у даній справі, визначено головуючого суддю - Верховеця А.А.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 24.03.2017, для розгляду даної апеляційної скарги сформовано склад колегії суддів: Верховець А.А. - головуючий судя, судді: Остапенко О.М., Доманська М.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві та додані до неї документи, апеляційний суд встановив, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику без розгляду враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 2 вищенаведеної статті визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Для вирішення господарським судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК (п.1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році").

Як уже зазначалося вище, у змісті апеляційної скарги викладено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, як такого, що вчинений з поважних причин. При зверненні із зазначеною апеляційною скаргою втретє, апелянт обгрунтовуючи причини пропуску процесуального строку посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався: "з інтернет ресурсу - Єдиний державний реєстр судових рішень".

Однак, як вбачається з п.7 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство від 26.10.2016 судом було постановлено копію даної ухвали для відома та з метою запобігання фіктивного банкрутства підприємства направити в Державну фіскальну службу України. Матеріалами справи підтверджується, отримання податковим органом проміжного ліквідаційного балансу боржника станом на 18.10.2016, який відповідно до відтиску штампу апелянта, отримано та зареєстровано за № 1600077804 (т. 1, а.с. 155). Після прийняття оскаржуваної постанови Господарського суду міста Києва від 26.11.2016 було ухвалено про її прийняття для відома направити Державній фіскальній службі України, що відображено в п. 12 резолютивної частини зазначеної постанови.

Про належне виконання судом обов'язку передбаченого ст. 87 ГПК України свідчить відмітка канцелярії суду на зворотньому боці ухвали Господарського суду міста Києва про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство від 26.10.2016 (т.1, а.с. 2) та відмітка канцелярії суду на зворотньому боці постанови Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 (т.1, а.с. 198) про направлення вище зазначених процесуальних документів.

Жодних доказів неотримання вище зазначених процесуальних документів (зокрема, довідки поштового відділення про ненадходження кореспонденції аресату) матеріали справи не містять. Отже в матеріалах справи № 910/19095/16 містяться докази належного повідомлення апелянта про прийняття ухвали Господарського суду міста Києва про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство від 26.10.2016 та постанови Господарського суду міста Києва від 26.11.2016.

Крім того, колегія суду звертає увагу, що статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" № 2939-VI від 13.01.2011 передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Законом України "Про доступ до судових рішень" від 22.12.2005, № 3262-IV визначено порядок доступу до судових рішень (далі- Закон № 3262-IV).

Зокрема, Законом № 3262-IV регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ст. 1).

Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ч.1 ст. 3 Закону № 3262-IV).

Частиною 2 статті 3 Закону № 3262-IV передбачено, що Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 2939-VI Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 4 Закону № 3262-IV судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Частиною 2 статті 2 Закону № 3262-IV передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Таким чином, господарським судом першої інстанції було вчинено всі необхідні процесуальні дії відповідно до вимог чинного законодавства спрямовані на забезпечення реалізації прав сторін та зокрема права апеляційного оскарження судового рішення.

Будь-яких доказів щодо наявності причин пропуску процесуального строку з обґрунтуванням їх поважності, які б позбавляли ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві можливості подати апеляційну скаргу у встановлений ч. 1 ст. 93 ГПК України строк, що могло б бути підставою для відновлення пропущеного процесуального строку відповідно до ст. 53 ГПК України, апеляційна скарга не містить.

Вперше, з апеляційною скаргою ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 звернулось, згідно штампу на конверті (а також, як зазначено в самій апеляційній скарзі), лише 04.01.2016

Слід зазначити, що лише факт подання апелянтом клопотання про відновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки таке клопотання з огляду на приписи ч.1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України в постанові від 02.10.2012 у справі № 25/230.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 і ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнано однією з основних засад судочинства.

Обов'язковість судових рішень гарантована, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі Устименко проти України .

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі Пономарьов проти України (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача поважних причин для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Враховуючи все вище викладене, апеляційна скарга ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 28.11.2016 у справі № 910/19095/16 судом не приймається до розгляду і підлягає поверненню.

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Подання клопотання про відновлення строків не має своїм наслідком автоматичне поновлення пропущених строків.

Аналогічної правової позиції дотримався і Вищий господарський суд України в постанові від 08.11.2016 у справі № 61/301-10.

Обґрунтувань причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, прийнятої ще 28.11.2016, а тим більше доказів на підтвердження поважності такого пропуску, починаючи з 29.11.2016 і до 08.12.2016 (майже місяць після спливу встановлених ГПК України 10 днів на оскарження) - коли було подано апеляційну скаргу, які б позбавляли можливості подати апеляційну скаргу у встановлений строк, апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст. 86, 91, 93, 94, 95, п. 2 ст. 97, ст. 106 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві про поновлення строків апеляційного оскарження постанови Господарського суду міста Києва від 1 від 28.11.2016 у справі № 910/19095/16 відмовити.

2. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 1 від 28.11.2016 у справі № 910/19095/16 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

3. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

М.Л. Доманська