Рішення

від 29.03.2017 по справі 910/1822/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2017Справа №910/1822/17

За позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП"

про стягнення 659 941,79 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Музичук К.В. - представник за довіреністю № 320/16 від 22.11.16

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 29.03.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" про стягнення 659 941,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04.03.2015 року між сторонами було укладено договір про поставки лікарських засобів та виробів медичного призначення № 54184 (надалі - Договір), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався сплатити та прийняти товар на умовах, передбачених у договорі. За доводами позивача, останнім здійснено поставку товару на суму 549 951, 49 грн., що підтверджується видатковими накладними. Проте, відповідач неналежно виконав свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 03.01.2017 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 549 951,49 грн. За неналежне виконання договірних зобов'язань, з посиланням на п. 10.4. Договору та ч. 3 ст. 692 ЦК України позивачем нараховано відсотки за користування чужими коштами у розмірі 109 990,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1822/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 01.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України було відкладено на 29.03.2017.

У судове засідання, призначене на 29.03.2017, з'явився представник позивача, який надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти позову заперечував.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК .

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04 квітня 2015 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (надалі- постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" (надалі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 54184, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені у видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною (п.1.1. договору).

Предметом поставки за договором є лікарські засоби та вироби медичного призначення (п.1.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. загальна кількість та асортимент товару, що поставляється за договором, складається з кількості та асортименту товару, погоджених сторонами та вказаних в підписаних видаткових накладних на передачу товару.

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється окремими партіями, відповідно до поданих покупцем та погоджених постачальником замовлень на поставку товару.

Відповідно до п.п. 3.2.1. - 3.4. договору замовлення на поставку відповідної партії товару подається покупцем за допомогою електронних або факсимільних засобів зв'язку, або телефоном. Постачальник в строк, що не перевищує 2 робочих днів від дати отримання замовлення покупця на поставку відповідної партії товару розглядає направлене замовлення та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії товару або відхиляє замовлення. При здійсненні оплати товару з відстроченням платежу, поставка та передача замовленого товару постачальником покупцю здійснюється не пізніше чотирьох робочих днів від дати погодження замовлення покупця постачальником, за умови наявності такого замовленого товару на складі постачальника. При здійсненні оплати товару шляхом попередньої оплати, поставка та передача замовленого товару постачальником покупцю здійснюється протягом двох робочих днів від дати зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Датою поставки товару є дата отримання відповідної партії товару покупцем. Місцем поставки є місце поставки товару, вказане покупцем в замовленні на поставку відповідної партії товару (п. 3.7. договору).

Згідно з п. 5.1. договору ціна за одиницю товару визначається (погоджується) сторонами на підставі прайс-листа постачальника, що діє на момент замовлення товару покупцем, в якому наведено перелік (асортимент) товару, що є предметом поставки відповідно до цього договору, та його ціна. Зміна та/або оновлення такого прайс-листа, а також направлення його покупцям, здійснюється за правилами постачальника.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу. При цьому порядок плати товару за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку. При здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу є необов'язковим.

Пунктом 12.10. договору сторони встановили, що даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє протягом 2 (двох) календарних років, а частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з умовами даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки у травні - червні 2016 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 549 951,49 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними.

Товар було отримано представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" на підставі довіреності № 2/15 від 04.03.2015, відповідно до якої було уповноважено матеріально-відповідальних осіб на приймання та підписання видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних при прийнятті товару (лікарських засобів, медичних виробів, тощо), що буде постачатися СП "Оптіма-Фарм, ЛТД" згідно договору поставки № 54184 від 04.03.2015.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору порушив зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 549 951,49 грн. Крім того, враховуючи прострочення відповідачем строків оплати за поставлений товар, позивачем нараховано відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 109 990,30 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, поставка товару на виконання договору № 54184 від 04.03.2015 була здійснена Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарма ЛТД" на загальну суму 549 951,49 грн., що підтверджується прийнятими та підписаними Товариством з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі виписаних накладних, позивачем у відповідності до п. 6.2. договору були встановлені відповідні строки для оплати відповідачем поставленого товару (оплата з відстроченням платежу).

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що у відповідності до умов договору позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати поставленого товару відповідно до п. 6.2. договору наступив. Таким чином, відповідач в порушення умов договору вчасно та у повному обсязі не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим станом на день вирішення спору у відповідача існує заборгованість перед позивачем у розмірі 549 951,49 грн., на спростування вказаних обставин відповідачем не надано суду будь-яких документів, факт наявності заборгованості не спростовано.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманого товару за договором поставки № 54184 від 04.03.2015 та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 549 951,49 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 109 990,30 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України в разі прострочення оплати товару за вимогою продавця покупець зобов'язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти, зазначені у статті 536 ЦК України , - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України ). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048 , 1054 , 1061 ЦК України ). Вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами.

Суд звертає увагу, що право на нарахування та отримання процентів за користування коштами у разі їх безпідставного одержання передбачено законом. Проте, вказана стаття не встановлює розміру процентів за користування грошовими коштами відсилаючи кредитора та боржника з метою вирішення цього питання до договору або закону. Крім того, проценти у розумінні зазначених правових норм застосовуються тільки у випадках користування чужими, тобто залученими на певний строк, коштами за відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання або при умові про відстрочення чи розстрочення оплати за отриманий товар, виконані роботи чи надані послуги.

Відповідно до статті 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.4. договору сторони передбачили, що за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцять відсотків від простроченої суми оплати.

Суд, перевіривши розрахунок двадцяти відсотків, як плати за користування чужими грошовими коштами, визнає його арифметично вірним та обґрунтованим.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договорами поставки № 54184 від 04.03.2015.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 549 951,49 грн. - основного боргу за договором та 109 990,30 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КТ ГРУП" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 34; ідентифікаційний код 37600300) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18-а; ідентифікаційний код 21642228) основну суму заборгованості у розмірі 549 951 (п'ятсот сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн. 49 коп., відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 109 990 (сто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 30 коп. та судовий збір у розмірі 9 899 (дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 13 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.03.2017

Суддя Пукшин Л.Г.