Рішення

від 28.03.2017 по справі 147/95/17

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/95/17

Провадження № 2/147/272/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тростянець, Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи його тим, що 31.03.2006 року помер її батько ОСОБА_3, після смерті якого залишилася спадщина, що складалася з житлового будинку по вул.Першотравнева,89, с.Демидівка, Тростянецького району Вінницької області та земельного паю, що знаходиться на землях ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району. Мати позивача, ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги по закону прийняла спадщину, так як все життя проживала разом з батьком. 29.06.2013 року померла мати позивача, ОСОБА_4. Після її смерті відкрилася спадщина. Спадкова маса складалась з земельних паїв та з житлового будинку по вул.Першотравнева, 89, с.Демидівка.

ОСОБА_1 являється спадкоємцем матері по заповіту. Вона прийняла спадщину від покійної матері, так як вчасно звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане майно у Тростянецькій державній нотаріальній конторі позивачу було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на даний будинок. У зв'язку з цим позивач звернулася до суду та просила визнати за нею право власності на житловий будинок після смерті ОСОБА_4

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Представник позивача ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його, як представника, заявлені позовні вимоги підтримали, за обставин, викладених в позові, просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої позов визнав та просив справу розглянути без його участі.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.2 ст.158 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали спадкової справи №281/2013 р., оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серія І-АМ №037952 від 03.04.2006 року, ОСОБА_3 помер 31.03.2006 року (а.с.16).

З дня смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.

За життя померлий заповіт на все своє належне майно не залишив.

Дружина покійного ОСОБА_4, як спадкоємець першої черги по закону, прийняла спадщину, так як все життя проживала разом з чоловіком.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-АМ №260104 від 01.07.2013 року, ОСОБА_4 померла 29.06.2013 року (а.с.15).

З дня смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне їй майно. Спадкова маса складалася з земельних паїв, що знаходяться на землях ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району та з житлового будинку по вул. Першотравнева, 89, с. Демидівка, Тростянецького району Вінницької області.

При житті, 16.05.2006 року, ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право заповіла своїй дочці ОСОБА_1 Даний заповіт на день смерті ОСОБА_4 не змінений і не скасований.

З матеріалів оглянутої спадкової справи №281/2013 р. до майна померлої 29.06.2013 року ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті матері, подавши у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини. Отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, зокрема: на земельну ділянку площею 1,8171 га в межах, згідно з планом, розташованої на території ОСОБА_2 сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки - 0524181700:01:003:0026, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на землю серії ВН №5-21-100638; частку майна пайового фонду КСП імені Могильчака, с. Демидівка, Тростянецького району; грошові вклади, які зберігаються в ТВБВ №10001/0109 с. Тростянчик.

Таким чином, спадкоємець після смерті ОСОБА_4І, який успадкував спірний житловий будинок була дочка померлої позивач по справі ОСОБА_1, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що в с. Демидівка, не отримала.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у Тростянецькій державній нотаріальній конторі відмовлено, так як відсутні правовстановлюючі документи на вищевказаний будинок (а.с.18).

Покійна мати позивача за життя належним чином не оформили своє право власності на вищевказаний житловий будинок.

Відповідно до довідки № 56 від 16.01.2017 року, виданої виконкомом ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району, Вінницької області, житловий будинок №89 по вулиці Першотравнева, згідно погосподарської книги №6, особовий рахунок №251, відносився до суспільної групи колгоспників та станом на 15.04.1991 року до його складу входили: голова двору - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дружина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно ст.120 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Відповідно до п.п. а п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до вимог законодавства, яке регулювало правовідносини щодо майна колгоспного двору, була наділена правом власності на майно колгоспного двору, а саме житловим будинком з господарськими спорудами, який розташований с.Демидівка, Тростянецького району Вінницької області. Вона володіла, користувалася, розпоряджалася майном колгоспного двору, однак свідоцтво про право власності на житловий будинок не отримала.

Таким чином, даний житловий будинок є об'єктом нерухомого майна, речове право на яке, підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За приписами ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Згідно зі ст.5 ЦК України, до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема Цивільний кодекс України PCP (в редакції 1963 року), Закон України PCP Про власність (в редакції 1991 року).

Право власності на житловий будинок презумпується в силу положень ч. 4 ст. 3, ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" відповідно до яких, права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними .

Факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 житлового будинку 1954 року побудови, з господарськими спорудами, що розташований за адресою вул. Першотравнева, 89, с.Демидівка Тростянецького району Вінницької області, загальною площею 51,2 м.кв, житловою площею 19,1 м.кв., допоміжною площею 32,1 м.кв, та складається з: житлового будинку А , веранди а , сараю Б , погребу Бп , літньої кухні В , огорожі 1-3 , підтверджується технічним паспортом на дане будинковолодіння (а.с. 6-10).

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року , яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005року у справі Смірнова проти України ).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Встановленим судом фактичним обставинам відповідають спадкові правовідносини, що регулюються Книгою шостою Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Таким чином, за викладених обставин, враховуючи, що ОСОБА_4 була власником житлового будинку № 89 по вулиці Першотравнева, що в с. Демидівка, Тростянецького району Вінницької області, позивач ОСОБА_1, являється спадкоємцем за заповітом до майна померлої матері, своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно після її смерті, інші спадкоємці до майна померлої відсутні, що не порушує прав та інтересів інших осіб , суд приходить до висновку, що позивач має право на спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4, а тому її вимоги про визнання за нею права власності на спірний житловий будинок підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 328, 1216, 1217, 1220, 1222,1223, 1233-1235, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 158 ,174, 197, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_1, в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташований в с.Демидівка, вул.Першотравнева, 89, Тростянецького району Вінницької області, що належав ОСОБА_4, померлій 29.06.2013 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя