Рішення

від 28.03.2017 по справі 369/11197/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11197/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я. Провадження № 22-ц/780/1433/17 Доповідач у 2 інстанції Сліпченко О. І. Категорія 18 28.03.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Гуля В.В., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аквадельф на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лівадійський дельфінарій , Товариства з обмеженою відповідальністю Аквадельф про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась з зазначеним позовом посилаючись на те, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Лівадійський дельфінарій (надалі ТОВ "Ливадійський дельфінарій"), - 20 вересня 2009 року та 19 грудня 2011 року було укладено Договори купівлі-продажу морських тварин, відповідно до яких позивачем набуто право власності на 7 дельфінів афаліна та 3 південноамериканських морських котики та 5 північних морських котиків. Вказані морські тварини були надані ОСОБА_2 ТОВ "Ливадійський дельфінарій" в оренду відповідно до Договору оренди від 26 грудня 2011 року.

ОСОБА_2 09 вересня 2016 року та 17 жовтня 2016 року повідомила ТОВ "Ливадійський дельфінарій", що з 26 вересня 2016 року Договори оренди морських тварин є припиненими, а морські тварини, що були передані орендарю, та їх приплід підлягають поверненню.

22 листопада 2016 року Відповідачем було повідомлено, що за час дії Договору оренди тварини, надані в оренду, дали приплід у вигляді 8 дельфінів афаліна, а також, що усі вищевказані морські тварини передані у користування (суборенду)Товариству з обмеженою відповідальністю Аквадельф (надалі ТОВ "Аквадельф") та використовуються останнім у мережі дельфінаріїв "Оскар". Також ТОВ "Ливадійський дельфінарій" було повідомлено, що він не може виконати вимогу ОСОБА_2 про повернення наданих в оренду морських тварин та їх приплоду, оскільки внаслідок значних витрат на утримання тварин він набув право власності на морських тварин.

Просила визнати за нею право власності на морських тварин, які були об'єктом Договору оренди від 26 вересня 2009 року та Договору оренди від 26 грудня 2011 року, а також приплоду від даних тварин, та витребувати вказаних морських тварин із чужого незаконного володіння ТОВ "Ливадійський дельфінарій" та ТОВ "Аквадельф".

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ "Аквадельф", через свого представника Шуляка О.В., подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Також ТОВ "Аквадельф", через свого представника Абакарова М.М. подало апеляційну скаргу , в якій посилаючись на те, що рішення частково ухвалене з грубим порушенням норм матеріального і процесуального права, в певній частині є незаконним та таким, що підлягає частковому скасуванню, - просить скасувати рішення в частині витребування від ТОВ "Аквадельф" на користь ОСОБА_2 дресированих морських тварин та відмовити в задоволенні позову в цій частині.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції порушив права ТОВ "Аквадельф", оскільки не взяв до уваги їх пояснення, що ТОВ "Аквадельф" не заперечувало проти задоволення позовних вимог у частині визнання права власності, оскільки товариству нічого не відомо про відносини, що виникли між позивачем та ТОВ "Ливадійський дельфінарій" та обставини набуття нею права власності на морських тварин. Водночас вони заперечують проти витребування морських тварин з його нібито незаконного володіння, оскільки ці тварини необхідні для подальшої цільової діяльності товариства та між ТОВ "Аквадельф" та ТОВ "Ливадійський дельфінарій" існують домовленості щодо подальшого використання вказаних морських тварин.

Апеляційні скарги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право власності ОСОБА_2 на морських тварин було належним чином набуте нею відповідно до договорів купівлі-продажу від 20 вересня 2009 року та 19 грудня 2011 року, але оскільки не визнається відповідачем - ТОВ "Ливадійський дельфінарій" прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про захист її права власності на морські тварини, шляхом його визнання, підлягають задоволенню.

Колегія суддів не може погодитись із вказаними висновками суду першої інстанції, з тих підстав, що останні не відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 уклала з відповідачем - ТОВ "Ливадійський дельфінарій"договір купівлі-продажу морських тварин від 20 вересня 2009 року.

Згідно акту прийому-передачі від 20 вересня 2009 року до Договору купівлі-продажу морських тварин Відповідач передав, а Позивач прийняв усіх вищеперерахованих морських тварин.

ОСОБА_2 додатково уклала з відповідачем - ТОВ "Ливадійський дельфінарій", у письмовій формі договір купівлі-продажу морських тварин від 19 грудня 2011 року.

Згідно акту прийому-передачі від 19 грудня 2011 року до Договору купівлі-продажу морських тварин від 19 грудня 2011 року Відповідач передав, а Позивач прийняв усіх вищеперерахованих морських тварин.

Як вбачається із письмової відповіді ТОВ "Ливадійський дельфінарій" від 22 листопада 2016 року, заперечень ТОВ "Ливадійський дельфінарій" на позов ОСОБА_2 та пояснень представника ТОВ "Ливадійський дельфінарій", Відповідачем визнається факт укладення договорів купівлі-продажу морських тварин між ОСОБА_2 та ТОВ "Ливадійський дельфінарій" від 20 вересня 2009 року та 19 грудня 2011 року, а також прийняття ОСОБА_2 у власність морських тварин за зазначеними Договорами.

Окрім того, пунктом 1.8. договору оренди морських тварин від 26 вересня 2009 року передбачено, що у разі приплоду у тварин, зазначених в п.1.2 цього Договору, такий приплід є власністю Орендаря.

З матеріалів справи та із письмової відповіді ТОВ "Ливадійський дельфінарій" від 22 листопада 2016 року, заперечень ТОВ "Ливадійський дельфінарій" на позов ОСОБА_2, а також актів народження морських тварин вбачається, що за час дії договору оренди морських тварин від 26 вересня 2009 року морські тварини, надані в оренду, дали приплід.

Таким чином, суд вважає необхідним дослідження доказів належності спірного майна позивачеві.

Так, позивачем надано на підтвердження позовних вимог такі докази - договір купівлі-продажу морських тварин від 20 вересня 2009 року (копія);акт прийому передачі морських тварин від 20 вересня 2009 року(копія);договір оренди морських тварин від 26 вересня 2009 року (копія); акт прийому передачі морських тварин від 26 вересня2009 року(копія);повідомлення про припинення договору від 09 вересня 2016 року (копія);повідомлення про припинення договору від 17 жовтня 2016 року (копія)відповідь ТОВ ""Лівадійський дельфінарій"" від 22 листопада 2016 року (копія);акти реєстрації народження дельфінів (копії);міжнародні ветеринарні паспорти на дельфінів (копії);копія позовної заяви з додатками для відповідачів, протокол Загальних зборів учасників ТОВ "Ливадійський дельфінарій" від 27 грудня 2011 року;Контракт №1 від 14 листопада 2011 року;Дозвіл №2007/3 від 03.05.2007 року на добування тварин, занесених до Червоної книги України.

Колегія суддів критично відноситься до вказаних доказів з таких підстав.

Згідно Договору купівлі - продажу морських тварин від 20 вересня 2009 року (а.с. 16-18), за переліком тварин відрізняється від також договору наданого Позивачем в судовому засіданні 14.12.2016 року (а.с.100-102). В договорі від 20 вересня 2009 року (а.с. 100) відсутні дельфіни Кіра та Ніка , які перелічені в переліку того ж Договору (а.с. 16).

Чорноморські дельфіни - афаліни, є червонокнижними тваринами, занесеними наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 17.06.2009 р. №313, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1З липня 2009 р. за № 627/16643 до переліку видів тварин, що заносяться до Червоної книги України під № 538.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Червону книгу України законність набуття у приватну власність об'єктів Червоної книги України повинна бути підтверджена відповідними документами.

Дикі тварини, які занесені до Червоної книги України, не можуть перебувати у вільному цивільному обороті з огляду на те, що стаття 4 Закону України Про тваринний світ та стаття 5 Закону України Про Червону книгу України відносять тварин занесених до Червоної книги України до природних ресурсів загально - державного значення, які підлягають особливій охороні з боку держави.

В матеріалах справи (а.с.71-72) міститься дозвіл № 4954/20/4-10 від 03.05.2007 року, який був наданий Позивачем та ТОВ Ливадійський дельфінарій для підтвердження права власності на 3-х дельфінів. Проте, згідно цього дозволу, дельфіни які були добуті за ним підлягають поверненню до природного середовища до 20 вересня 2009року.

В обґрунтування позову Позивач також вказувала, що між нею та ТОВ "Ливадійський дельфінарій" 20 вересня 2009 року було укладено Договір купівлі-продажу морських тварин, відповідно до якого Позивач набула від ТОВ "Ливадійський дельфінарій" право власності на дресированих морських тварин, а саме 7 дельфінів афаліна та З південноамериканських морських котики.

Відповідно до п.1.2 Договору Покупець зобов'язується прийняти тварин, перерахованих в п.1.1 цього Договору, і сплатити за них ціну, визначену цим Договором.

Згідно акту прийому-передачі від 20 вересня 2009 року до Договору купівлі-продажу морських тварин від 20 вересня 2009 року Відповідач передав, а Позивач прийняв усіх вище перерахованих морських тварин.

Як зазначає Позивач, відповідно до Договору купівлі-продажу від 19 грудня 2011 року Позивач додатково придбала у ТОВ "Ливадійський дельфінарій" 5 північних морських котиків (Callorhinus ursinus). Дані морські тварини були надані Позивачем ТОВ "Ливадійський дельфінарій" в оренду відповідно до Договору оренди від 26 грудня 2011 року.

Відповідно до п. 1.2. Договору Покупець зобов'язується прийняти тварин, перерахованих в п.1.1 цього Договору, і сплатити за них ціну, визначену цим Договором.

Згідно акту прийому-передачі від 19 грудня 2011 року (а.с.113) до Договору купівлі- продажу морських тварин від 19 грудня 2011 року (а.с. 111) Відповідач передав, а Позивач прийняв усіх вищеперерахованих морських тварин.

Колегія суддів також критично ставиться до вищенаведеного, виходячи з такого.

Як було зазначено Позивачем в позовній заяві, між нею та ТОВ "Ливадійський дельфінарій" 20 вересня 2009 року було укладено Договір купівлі-продажу морських тварин, відповідно до якого Позивач набула від ТОВ "Ливадійський дельфінарій" право власності на дресированих морських тварин, а саме 7 дельфінів афаліна та 3 південноамериканських морських котика (а.с. 16-17), а в інших документах - договорі і акті (а.с. 101- 102), - передано 8 тварин.

Відповідно до пункту 1.1. Договору купівлі продажу морських тварин від 20 вересня 2009 року Продавець зобов'язується передати у власність Покупця дресированих морських тварин, зокрема, дельфін афаліна (Tursiops truncatus), кличка Кіра , стать: самка; дельфін афаліна (Tursiops truncatus), кличка Ніка , стать: самка.

Проте, право власності на вказаних тварин було визнано за ОСОБА_3, на підставі рішення Господарського суду міста Севастополя від 16 березня 2010 року у справі №5020-3/042 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ливадійський дельфінарій про визнання права власності на морських тварин та визнання договору оренди від 16.02.2010р. недійсним (а.с.152-157).

Колегія суддів також критично відноситься до наданих позивачем доказів в частині придбання Позивачем 5 північних морських котиків, оскільки згідно матеріалів справи Договір купівлі - продажу від 19 грудня 2011 року (а.с. 111-113) та Договір оренди від 26 грудня 2011 року (а.с. 106-108) викликає сумнів, оскільки згідно матеріалів справи, зазначені вище тварини фактично не могли бути предметом договорів та передані по актам, у зв'язку з тим, що вони були завезені на територію України з Росії тільки 19.04.2012 року. (а.с.162-175).

Також, - відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України Про тваринний світ об'єкти тваринного світу, вилучені із стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі або набуті іншим не забороненим законом шляхом, можуть перебувати у приватній власності юридичних та фізичних осіб. Законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

Колегія суддів також не може погодитись із доводами позивача щодо того, що наявні в справі копії ветеринарних паспортів (для собак та котів) (а.с.29-41) є документами, що підтверджують право власності на спірне майно.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про ветеринарну медицину , ветеринарні документи - документи дозвільного характеру, до яких належать міжнародний ветеринарний сертифікат, ветеринарне свідоцтво, ветеринарна картка, ветеринарна довідка та ветеринарно-санітарний паспорт на тварину, видані державними інспекторами ветеринарної медицини або уповноваженими чи ліцензованими лікарями ветеринарної медицини, що підтверджують ветеринарно-санітарний стан тварини, якість та безпечність продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, патологічного матеріалу та кормів.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про ветеринарну медицину , одержання ветеринарних документів для переміщення тварин, продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, а також недопущення наявності залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у продуктах тваринного походження і кормах.

Таким чином, ветеринарний паспорт є ветеринарними документом та, відповідно, може підтверджувати ветеринарно-санітарний стан тварини та отримується з метою охорони території України від занесення хвороб тварин з території інших держав або карантинних зон та захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей.

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку про те, що ветеринарний паспорт не є документом, що може підтверджувати наявність права власності на тварину.

Крім того, ст. 64 ЦПК України передбачено, що письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

За правилами п.п. 5.26,5.27 Державної уніфікованої системидокументації, Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів Згідно з оригіналом , назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту. Крім того, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи. Перелік документів на які ставлять відбиток печатки, визначає організація на підставі нормативно-правових актів. Його подають в інструкції з діловодства організації. Відбиток печатки ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ.

Проте, порушуючи вище наведені положення, позивачем на підтвердження заявлених вимог подало до суду копії письмових документів, не засвідчених належним чином.

Крім того, позивачем не надано доказів, які б дали можливість визначити морських ссавців згідно індивідуальних ознак.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Враховуючи, що право власності ОСОБА_2 на морських тварин, з вищенаведених підстав не доведено, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з позивача на користь апелянта підлягають стягненню судові витрати у розмірі 8 791,64 грн. за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 309,314,316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Аквадельф - задовольнити

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Лівадійський дельфінарій , Товариства з обмеженою відповідальністю Аквадельф про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Аквадельф судові витрати у розмірі 8 791 (вісім тисяч сімсот дев'яносто одну) грн. 64 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: