Рішення

від 27.03.2017 по справі 189/755/16-ц

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/755/16-ц

2/189/34/17

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.2017 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Лукінової К.С.

при секретарі Копиці С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_3 сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про захист спадкових прав , -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про захист спадкових прав. В позовній заяві він вказав, що 10 жовтня 2015 року помер ОСОБА_5. Після смерті ОСОБА_6 залишилась спадщина: земельна частка (пай) площею 5,160 га., що розташована на землях ОСОБА_3 сільської ради, Покровського району Дніпропетровської області. На випадок смерті ОСОБА_6 16.08.2013 року залишив заповіт, яким заповідав позивачу зазначену земельну ділянку. Як спадкоємець за заповітом, 18.04.2016 року, позивач звернувся із заявою про прийняття спадщини, що лишилася після смерті ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Новомиколаївського нотаріального округу ОСОБА_7 На прийомі у нотаріуса позивач дізнався, що спадкодавець ОСОБА_6 у 2015 році склав новий заповіт, посвідчений секретарем Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області. Відповідно до цього заповіту, ОСОБА_6 заповідав зазначену земельну ділянку іншій особі - ОСОБА_4. Дізнавшись про зазначений заповіт позивач також подав до приватного нотаріуса Новомиколаївського нотаріального округу ОСОБА_7 заяву, в якій просив призупинити видачу свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_4, в зв'язку із намірами оскаржити в судовому порядку дійсність заповіту на користь ОСОБА_4 Зазначене пов'язане з тим, що позивач неодноразово спілкувався із спадкодавцем ОСОБА_6, в тому числі й телефоном. Під час спілкування незадовго до смерті, ОСОБА_6 підтверджував свої наміри залишити йому земельний пай, за заповітом. Таким чином, в позивача є великі сумніви стосовно того, що заповіт від імені ОСОБА_5, посвідчений 24.03.2015 року секретарем Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області підписаний саме спадкодавцем ОСОБА_6, а не іншою особою. Окрім зазначеного, позивач не має можливостей оформити свої спадкові права на земельну ділянку, по причині відсутності у нього правовстановчого документу на нерухоме майно - оригіналу Державного акту на право приватної власності на земельну частку (пай) II - ДП № 016497, виданого 02.02.2001 року ОСОБА_5, на підставі рішення сесії ОСОБА_3 сільської ради Покровського району № 74 - 11/23, від 07.09.2000 р. Таким чином, в разі визнання недійсним заповіту складеного від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідченого 24.03.2015 року секретарем Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області - оформити спадкові права на земельну частку (пай) та отримати свідоцтво про право на спадщину після померлого ОСОБА_5 - позивач не має можливостей, за відсутністю правовстановчого документа - державного акта на право приватної власності на зазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, спираючись на доводи позовної заяви.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_8 позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що 24.03.2015 року був посвідчений заповіт ОСОБА_6 у ОСОБА_2 сільській раді. Відповідно до поданої позовної заяви та матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір тільки за одну позовну вимогу, про визнання заповіту недійсним, а заявлено дві позовних вимоги. Також, в позовній заяві містяться вимоги матеріального характеру оцінку якого взагалі не проведено та не зазначено. ОСОБА_4 дізнався про наявність заповіту через тиждень після його складення. ОСОБА_6 склав другий заповіт тому, що ОСОБА_1 останній рік не брав участі у догляді за спадкодавцем, не спілкувався з ним, не передав гроші отримані за земельний пай, і тому ОСОБА_6 від раніше складеного заповіту відмовився. ОСОБА_4 син співмешканки ОСОБА_6, вони жили разом більше десяти років. ОСОБА_4 здійснював догляд за ОСОБА_6, доглядав, возив в лікарню, колов дрова. Психічними захворюваннями ОСОБА_6 не хворів, сам їздив постійно в Покровський район в ТОВ "Відродження", де складав договір.

При подальшому розгляді справи сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позов підтримав та просить його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада Новомиколаївського району Запорізької області до суду не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, направила до суду письмові заперечення, в яких зазначила, що заперечує проти позову та просить відмовити ОСОБА_1 у позові в повному обсязі , спираючись на те, що відповідно до статті 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Відповідно до статті 37 Закону України Про нотаріат ОСОБА_2 сільською радою Новомиколаївського району був посвідчений заповіт ОСОБА_6, який заповідав спірне майно за власним вільним волевиявленням яке відповідало його волі. ОСОБА_4 того, відповідно до статті 37 Закону України Про нотаріат контроль за організацією нотаріальної діяльності уповноважених на це посадових осіб органів місцевого самоврядування, дотриманням ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконанням правил нотаріального діловодства здійснюється Міністерством юстиції України. Протягом 2014-2015 років жодних скарг та порушень під час вчинення нотаріальних дій секретарем Зеленівської сільської ради від органів юстиції до ОСОБА_2 сільської ради не надходило. Також, стаття 203 ЦК України передбачає загальні норми права, недотримання яких є підставою для визнання нікчемності правочину, і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього. Проте ст. 1257 ЦК України містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами, тобто унеможливлюють застосування загальних норм, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України. Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані. Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. До нікчемних відносяться заповіти: складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності; вчинені через представника; складені з порушенням вимог щодо форми заповітів; посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом; посвідчені не уповноваженою на це особою; секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених ст. 1249 ЦК України; посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов'язковою; складені відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі (ст. 1307 ЦК України). Слід звернути особливу увагу на те, що спеціальною нормою про нікчемність заповіту є ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Таким чином, позивачем не коректно подана позовна заява та не наведено жодних передбачених законом підстав для визнання недійсним посвідчений заповіт ОСОБА_2 сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Відповідач ОСОБА_3 сільська рада Покровського району Дніпропетровської області направила до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_4 в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Направив до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що заперечує проти позову та просить відмовити ОСОБА_1 у позові в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідно до статті 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Відповідно до статті 37 Закону України Про нотаріат ОСОБА_2 сільською радою Новомиколаївського району був посвідчений заповіт ОСОБА_6, який заповідав спірне майно за власним вільним волевиявленням яке відповідало його волі. Також, стаття 203 ЦК України передбачає загальні норми права, недотримання яких є підставою для визнання нікчемності правочину, і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього. Проте ст. 1257 ЦК України містить норми щодо недійсності заповіту, які є спеціальними нормами, тобто унеможливлюють застосування загальних норм, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України. Недійсні заповіти діляться на нікчемні та оспорювані. Згідно з ч. 1 ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала права на це майно, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. До нікчемних відносяться заповіти: складені фізичною особою, яка не має повної цивільної дієздатності; вчинені через представника; складені з порушенням вимог щодо форми заповітів; посвідчені уповноваженою особою, але з порушенням вимог, встановлених законом; посвідчені не уповноваженою на це особою; секретні заповіти, посвідчені нотаріусом з порушенням вимог, встановлених ст. 1249 ЦК України; посвідчені за відсутності свідків у випадках, коли їх присутність є обов'язковою; складені відчужувачем щодо майна, вказаного у спадковому договорі (ст. 1307 ЦК України). Слід звернути особливу увагу на те, що спеціальною нормою про нікчемність заповіту є ч. 1 ст. 1257 ЦК України. Згідно Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору. Відповідно до поданої позовної заяви та матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір тільки за одну позовну вимогу, що є недотриманням статті 119 ЦПК України. Також, в позовній заяві містяться вимоги матеріального характеру оцінку якого взагалі не проведено та не зазначено.

Представник відповідача ОСОБА_4- ОСОБА_8 направив до суду заяву про розгляд справи в його відсутності, позов не визнає в повному обсязі, заперечує проти його задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер 10 жовтня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-КИ №679781, актовий запис №10. (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина на все належне йому майно. За своє життя ОСОБА_6 19.08.2013 року склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_3 сільської ради Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_9, реєстровий номер 835, яким земельну ділянку площею -5.160 га., що належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІ-ДП №016497 виданий ОСОБА_3 сільською радою Покровського району Дніпропетровської області 02 лютого 2001 року і яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради заповів - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с. 12).

На прийомі у нотаріуса позивачу стало відомо про наявність ще одного заповіту від 24.03.2015 року, посвідченого секретарем Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області ОСОБА_10, реєстровий №03, відповідно до якого ОСОБА_6 земельну ділянку в розмірі 5,160 га. (Державний акт ІІ-ДП №016497), розташовану га території ОСОБА_3 сільської ради Покровського району Дніпропетровської області заповів ОСОБА_4. (а.с. 41).

Згідно з висновком почеркознавчої експертизи №13/1.1-542 від 11.01.2017 року, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром за ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 01.12.2016 року про призначення судово-почеркознавчої експертизи, предметом якої було встановлення належності померлому ОСОБА_6 підпису у заповіті на користь ОСОБА_4, зазначено, що підпис від імені ОСОБА_6 в графі "підпис заповідача" заповіту від 24.03.2015 - виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. (а.с. 126-129).

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За змістом ч. 1 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (недійсним в силу закону).

Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 ЦК України.

Отже, особистий підпис заповідача - це однозначна персоніфікація документа і обставина, яка свідчить про волевиявлення заповідача на момент його підписання.

Наведені вище обставини свідчать про недотримання передбаченого ч.2 ст. 1247 ЦК України припису та підставою для визнання оспорюваного заповіту недійсним.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заповіт від 24.03.2015 року ОСОБА_6 не підписано особисто, то позов ОСОБА_1 в частині визнання заповіту складеного та підписаного від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, посвідченого 24.03.2015 року секретарем Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за реєстровим номером №03 - недійсним, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_6 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5.160 га.. кадастровий номер 1224280500:01:001:1001, що знаходиться на землях ОСОБА_3 сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, суд приходить до наступного.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначає, що він не має можливостей оформити свої спадкові права на земельну ділянку по причині відсутності у нього правовстановчого документу на нерухоме майно - оригіналу Державного акту на право приватної власності на земельну частку (пай) II - ДП № 016497, виданого 02.02.2001 року ОСОБА_5, на підставі рішення сесії ОСОБА_3 сільської ради Покровського району № 74 - 11/23, від 07.09.2000 р.

З огляду на це суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно з розяснень, що містяться в 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати зокрема наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов'язаний витребувати такі докази (ч. 1 ст. 137 ЦПК). У разі якщо особи, які беруть участь у справі, не заявляють клопотання про витребування доказів, зокрема, копій документів із спадкової справи, обов'язком суду на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК є роз'яснення наслідків невчинення такої процесуальної дії. ОСОБА_4 того також розяснено, що вирішуючи питання про те, чи підлягають розгляду судом справи про право на спадкування без попереднього звернення особи до нотаріальної контори для оформлення права на спадщину та відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, судам потрібно враховувати наступне. Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України Про нотаріат , підзаконними нормативними актами, визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів. Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. При цьому звертається увага на те, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. І тільки у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на це Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 1 листа від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , вказує, що у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

При цьому суд звертає увагу на те, що ч. 4 ст. 10 ЦПК України встановлено обовязок суду сприяти всебічному і повному зясуванню обставин справи, зокрема шляхом розяснення особам їхніх прав та обовязків, попередження про наслідки вчинення чи не вчинення певних процесуальних дій і сприянню здійснення їхніх прав у певних випадках. Разом з тим виходячи з принципів диспозитивності та змагальності цивільного процесу, суд не вправі з власної ініціативи встановлювати якісь обставини, що мають значення для справи, зокрема шляхом забезпечення доказів.

Як наслідок, суд приходить до висновку про відсутність відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії в юридичному розумінні. Тож оскільки відповідний юридичний факт відсутній, то необґрунтованими і передчасними є доводи позивача та відповідні підстави позову щодо відсутності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину. За таких обставин у позивача немає належних правових підстав предявляти позов. ОСОБА_4 того спростовується твердження позивача про відсутність правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак можливість вирішення питання спадкування у позасудовому порядку.

Таким чином, із врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності та враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 не отримував відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину, та ним не надано до суду інших доказів відсуності правовстановлюючих документів на спадкове, що однозначно свідчить про відсутність перешкод в позивача на звернення у встановленому законом порядку до нотаріуса для вирішення питання оформлення спадкових прав у позасудовому порядку, а також те, що судом не встановлено жодних прав та інтересів позивача, що вказує на відсутність підстав для задоволення позову, а тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині визнання права власності, слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_2 сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають солідарному стягненню судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 1233, 1247, 1257 ЦК України, суд,-

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_3 сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_4 про захист спадкових прав - задовольнити частково.

Визнати заповіт складений та підписаний від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, посвідченого 24.03.2015 року секретарем Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області за реєстровим номером №03 - недійсним.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,20 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи у розмірі 900,48 грн.

В решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів.

Суддя К.С. Лукінова