Постанова

від 22.03.2017 по справі 196/67/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 березня 2017 рокусправа № 196/67/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.,

за участю ОСОБА_1 , представника позивача Павлушинського Ю.Ю., представника відповідача Продан І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Дніпро апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області на постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року у справі № 196/67/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення комісії від 10.10.2016 № 52 в частині не підтвердження спеціального стажу за списком № 2 за період роботи з 17.09.1984 по 26.10.1993 і зобов`язати комісію відповідача зарахувати до спеціального стажу за списком № 2 цей період роботи на посаді машиніста (кочегара) котельні на твердому палеві в Царичанському молокозаводі «Комбінат Придніпровський» та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23 липня 2016 року.

В обґрунтування позову зазначив, що включена до Списку № 2 посада кочегара є тотожною посаді машиніста котельні, про яку помилково вказано в трудовій книжці, а надати уточнюючі довідки можливість відсутня, оскільки підприємство фактично припинило свою діяльність.

Постановою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права і з неповним встановлення обставин, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказав, що за трудовою книжкою та документами з архіву у спірний період позивач по 31.12.1990 працював на посаді машиніста котельні на твердому палеві в ДП «Царичанський маслозавод» а з 01.01.1991 по 26.10.1993 на посаді оператора виробничих котелень на твердому паливі Колективного акціонерного товариства Царичанський маслозавод молочного комбінату «Придніпровський», які не включені до Списку № 2, що затверджений Постановою Ради Міністрів СРСР № 1175 від 22.08.1956 та постановою КМУ № 10 від 26.01.1991, які діяли на той час, а тому не можуть бути зараховані до пільгового стажу. Водночас, за Списком пільгових професій № 2 затвердженого постановою КМУ № 10 від 26.01.1991 передбачена посада «машинисты (кочегары)котельной (на угле и сланце), в том числе заняте на удалении зоны», а підтвердити факт, що це ідентична посада тій посаді, на якій працював позивач неможливо. З огляду на надані позивачем документи, його загальний страховий стаж на день звернення за пенсією становить 39 років 5 місяців 4 дні. Водночас, стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці становить 4 роки 3 місяці 15 днів, якого недостатньо для пільгової пенсії за Списком № 2. Крім того, посилання суду першої інстанції на показання свідків стосовно пільгового стажу позивача є безпідставним, оскільки такі обставини не можуть бути підтверджені свідками.

Позивач та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили рішення суду залишити в силі. Посилались, що позиція позивача підтверджена листом Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської ОДА.

Представник відповідача підтримав вимоги, зазначені в апеляційній скарзі, і просив постанову суду скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача та його представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що останню необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

Позивач з 01 листопада 1982 року по 14 серпня 1984 року працював ізолювальником на державному підприємстві "ВО Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова" м.Дніпро (а.с.15-17); з 17 вересня 1984 року по 26 жовтня 1993 року працював на Царичанському маслозаводі Акціонерної компанії "Комбінат Придніпровський" машиністом (кочегаром) котельні на твердому паливі і з 1992 року працював за сумісництвом зольником, який 16.12.1996 року був реорганізований шляхом виділення в дочірнє підприємство Царичанський маслозавод Акціонерної компанії "Комбінат Придніпровський" та який 24.12.2003 року був ліквідований у зв`язку з визнанням його банкрутом (а.с.74); з 01 лютого 2014 року по даний час працює в Публічному акціонерному товаристві "Комбінат "Придніпровський" машиністом холодильних аміачних установок Царичанського молочного цеху (а.с.18).

ОСОБА_1 05 жовтня 2016 року звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви були додані наступні документи: копія паспорта та картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб платників податків; трудова книжка від 03.05.1978 року серії НОМЕР_1 , копія диплому від 01.08.1978 року №2950; довідка з військового комісаріату віл 27.04.2016 року №65; повідомлення від 25.08.2016 року №637, архівні витяги від 25.08.2016 року №№612-632 та архівні довідки від 25.08.2016 року №834, №834 а, №835 про заробітну плату за період роботи 1985-1991 рр., видані комунальною установою "Царичанський районний трудовий архів" Царичанської районної ради"; довідка, підтверджуюча пільговий характер роботи від 08.08.2016 року №105, довідка про перейменування від 08.08.2016 року, виписка із ДП-44 від 26.05.1972 року, видані державним підприємством "Виробниче об`єднання "Південний машинобудівний завод ім. О.М.Макарова"; довідка, підтверджуюча пільговий характер роботи від 01.08.2016 року №118-к, наказ про атестацію робочих місць від 19.10.2011 року №388, перелік робочих місць, виробництв, професій і посад, робітникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення від 20.10.2011 року, довідка про перейменування від 01.08.2016 року, видані Публічним акціонерним товариством "Комбінат "Придніпровський"; пояснююча записка від 05.10.2016 року.

Комісія з розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) пенсій, управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі згідно представлених позивачем документів рішенням від 10.10.2016 року №52 підтвердила останньому загальний страховий стаж на день звернення за пенсією 39 років 5 місяців 4 днів та стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці лише 4 роки 3 місяці 15 днів, таким чином відмовивши позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 встановленого законодавством стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 не менше 12 років 6 місяців, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.80, 81).

На підставі рішення комісії з розгляду питань, пов`язаних з призначенням (перерахунком) пенсій, УПФУ в Царичанському районі Дніпропетровської області від 10.10.2016 року №52 періоди роботи позивача з 17 вересня 1984 року по 26 жовтня 1993 року на Царичанському маслозаводі Акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський» машиністом (кочегаром) котельні на твердому палеві комісією до пільгового стажу позивача за Списком №2 зараховані не були, без обґрунтування причин (а.с.80, 81).

З листа УПФУ в Царичанському районі Дніпропетровської області від 11.10.2016 року №4848/03/33 щодо відмови у призначенні пенсії вбачається, що рішення комісії відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах було прийнято з причин незбереження в архіві документів про ліквідацію Царичанського маслозаводу та не надання останнім уточнюючої довідки про правонаступника заводу, підтверджуючої періоди його роботи на заводі, що зараховуються до спеціального стажу за Списком №2.

Відповідно до довідки КУ "Царичанський районний трудовий архів" Царичанської районної ради від 25.08.2016 року №637 відомості про заробітну плату за період роботи позивача у 1984 році в архівних документах Царичанського маслозаводу відсутні, відомості про проведення атестації робочих місць за умовами праці на Царичанському маслозаводі в період з 1992 року по 1993 рік відсутні, також інформація про перейменування, реорганізацію чи правонаступництво Царичанського маслозаводу відсутня (а.с.27).

Відповідно до архівних довідок від 25.08.2016 року №634, №634а, 635, виданих КУ "Царичанський районний трудовий архів", ОСОБА_1 в книгах обліку та нарахування заробітної плати працівникам Царичанського маслозаводу проводилось нарахування заробітної плати за посадою МКУ (машиніст котельних установок) за період 1985-1991 р.р.(а.с.50, 51).

На підставі архівних витягів №№612-633 від 25.08.2016 року з наказів Царичанського маслозаводу за період 1984-1993 р.р., встановлено, що позивач був прийнятий на роботу машиністом котельних установок, отримував додаткову відпустку, а також доплату за роботу зольником за сумісництвом (а.с.27-49).

Відповідно до довідки ПАТ "Комібант "Придніпровський" котельна на газоподібному паливі була введена в експлуатація 31.12.1993 року інвентарний №58/203 (а.с.26).

Відповідно до листа Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації від 01.11.2016 року №5425/0/192 про пільгову пенсію за Списком №2 оператору котельні, адресованого до УПФУ в Царичанському районі, ОСОБА_1 дійсно займався обслуговуванням виробничої котельні у шкідливих та важких умовах праці і за це мав щорічну додаткову відпустку тривалістю 12 робочих днів, оскільки професія "машинист (кочегар), занятый на обслуживании производственных котельных и производственных печей" має право на пільгову пенсію за Списком №2 як "кочегары производственных котельных и производственных печей", що передбачено розділом ХХХІІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173. Також, професія "зольник" передбачена розділом ХХХІІ "Загальні професії" Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173. Отже, в період з 01.10.1988 року по 26.10.1993 року ОСОБА_1 фактично виконував роботи за професією "машиніст (кочегар) котельні", а не за професією "оператор котельні", яка найменована у його трудовій книжці помилково і тому зазначений період необхідно віднести до розділу ХХХІІ Списку №2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173. Робітники за професією "машинисты (кочегары) котельной "на угле и сланце), в том числе занятые на удалении золы" передбачені розділом ХХХІІІ "Загальні професії", позицією "23200000-13786", Списку №2, затвердженому постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. №10. Зазначена постанова набула чинності з 01.01.1992 року і діяла до 11.03.1994 року і тому період роботи ОСОБА_1 з 21.08.1992 року по 26.10.1993 року необхідно зараховувати до Списку №2 за результатами проведеної атестації робочих місць за умовами праці (а.с.56, 57).

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснили, що дійсно працювали разом з позивачем на Царичанському маслозаводі в котельні на твердому паливі машиністами котельних установок, тобто були зайняті на роботі зі шкідливими та важкими умовами праці, працювали в три зміни, при цьому тривалість зміни 8 годин, робочий процес був безперервний, користувалися пільгами отримували спецхарчування, додаткову відпустку (а.с.82, 83).

Задовольнивши позов в повному обсязі, суд першої інстанції врахував пояснення свідків та архівні документи і виходив з того, що позивач надав документи, що підтверджують необхідний для призначення пенсії стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, а рішення комісії УПФУ в Царичанському районі Дніпропетровської області грубо порушує право позивача на пенсійне забезпечення.

При цьому суд зазначив, що законодавцем покладено обов`язок проведення атестації робочих місць на керівників підприємств і її непроведення не може позбавити позивача права на зарахування до пільгового стажу періоду з 21.08.1992 по 26.10.1993. А відсутність документів про реорганізацію підприємства, на якому працював позивач, не є перешкодою для підтвердження спеціального стажу роботи, адже ці документи не містять відомостей про його роботу.

Із наведеними висновками суду першої інстанції не можна погодитись з огляду на наступне.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції на підставі досліджених доказів обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши віку 55 років, 05.10.2016 звернувся до УПФУ із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», але відповідач своїм рішенням від 10.10.2016 № 52 відмовив в призначенні такої пенсії при наявності загального стажу 39 років 5 місяців 4 дні через відсутність необхідного пільгового стажу за Списком № 2, до якого включено лише 4 роки 3 місяці 15 днів роботи ізолювальником та машиністом холодильних установок.

Позивач претендує на зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періоду його роботи з 17 вересня 1984 року по 31 грудня 1990 року на посаді машиніста котельних установок і з 01 січня 1991 року по 26 жовтня 1993 року на посаді оператора виробничих котелень на твердому паливі (так зазначено в трудовій книжці) на ДП Царичанський маслозавод, що загалом складає 9 років 1 місяць 9 днів. При цьому вважає, що ці посади відповідають роботі за професією «кочегар виробничих котелень» за розділом ХХХІІ Списку № 2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.

Як вірно встановив суд першої інстанції, причиною відмови відповідача зарахувати вказаний стаж до пільгового стало відсутність відповідного запису в трудовій книжці ОСОБА_1 про віднесення роботи до Списку № 2 та ненадання ним уточнюючої довідки про підтвердження наявного трудового стажу з ДП Царичанський маслозавод.

Отже, предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на віднесення періоду його роботи з 17 вересня 1984 року по 26 жовтня 1993 року до пільгового стажу за списком № 2, яке тягне за собою виникнення права на призначення позивачу пенсії на підставі пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за його заявою від 05.10.2016.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до запису в трудовій книжці серії НОМЕР_1 позивач працював за професією з 17 вересня 1984 року по 31 грудня 1990 року «машиніст котельних установок»; з 01 січня 1991 року по 26 жовтня 1993 року «оператор виробничих котелень на твердому паливі» на Царичанському маслозаводі АК «Комбінат Придніпровський».

Факт роботи позивача на посаді машиніст котельних установок за період 1985-1991 роки також підтверджено архівними довідками від 25.08.2016 № 634, № 634а (а.с. 50-51), згідно яких в книгах обліку та нарахування заробітної плати працівникам Царичанського маслозаводу позивачу проводилось нарахування заробітної плати за посадою МКУ (машиніст котельних установок). При цьому у довідках відсутні посилання на наявність в сумах зарплати яких-небудь доплат за шкідливі або важкі умови праці.

На підставі листа Царичанської райдержадміністрації (а.с. 74) та витягу з Єдиного державного реєстру (а.с. 23-25) встановлено, що 16.12.1996 Царичанський маслозавод Акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський» був реорганізований шляхом виділення в Дочірнє підприємство Царичанський маслозавод Акціонерної компанії «Комбінат «Придніпровський» (код ЄДРПОУ 00445050), яке відповідно до постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2002 р. було визнано банкрутом. Належних доказів про державну реєстрацію припинення юридичної особи не має.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» ( надалі - Закон № 1788-ХІІ) мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, право на отримання пільгової пенсії за списком № 2 пов`язано із досягненням певного віку, наявності певного трудового стажу, в тому числі і на посаді, що включена до Списку № 2, а також проведення атестації цього робочого місця.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або їх правонаступників. У довідці має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У спірний період Списки № 2 діяли у редакції, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, та постановою КМУ від 26.01.1991 р. № 10.

Зазначені в трудовій книжці посади «машиніста котельних установок» та «оператора виробничих котелень на твердому паливі» на період роботи позивача у діючих Списках № 2 були відсутні, в трудовій книжці позивача запису про віднесення виконуваної ним роботи або за його професією до Списку № 2 або про право на пільгове пенсійне забезпечення відсутні.

Також позивачем не було надано ані до ПФУ, ані до суду належних уточнюючих довідок ДП Царичанський маслозавод або його правонаступника щодо підтвердження пільгового трудового стажу.

Посилання позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що у спірний період він виконував роботу кочегара виробничих котелень, яка передбачена розділом ХХХІІ "Загальні професії" Списку № 2, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони ні чим не підтверджені, а виконання позивачем за сумісництвом роботи «зольника» не дає права на пільгову пенсію, оскільки таке право передбачено лише за умови зайнятості на виконанні таких робіт повний робочий день.

Слід зазначити, що професія «кочегар» та «машиніст котельної» не є тотожними, як помилково зазначив суд першої інстанції.

На час затвердження Списку № 2 в редакції постанови КМУ від 26.01.1991 р. № 10, в якому було передбачено професію «машинисты (кочегары) котельной (на угле и сланце), в том числе занятые на удалении золы» (23200000-13786 розділу Загальні професії), позивач був переведений на посаду оператора виробничих котелень на твердому паливі (з 01.01.1991) позивач міг би претендувати на зарахування стажу за цією професією до Списку № 2, але цього стажу в будь якому разі недостатньо, а з 21.08.1992 р. додатковою умовою для цього є проведення атестації робочого місця. Натомість, як встановлено з архівної довідки (а.с. 27), відомості про атестацію робочих місць в ДП Царичанський маслозавод відсутні.

Пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які судом першої інстанції необґрунтовано прийняті до уваги, колегія суддів не може прийняти як належний доказ, оскільки пояснення свідків за Порядком № 637, можуть прийматися лише для підтвердження загального трудового стажу. Порядок підтвердження пільгового трудового стажу визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 р. № 18-1 (далі Порядок № 18-1). Цей Порядок № 18-1 не передбачає можливість прийняття до уваги пояснень свідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з архівних витягів №№ 612-633 від 25.08.2016 (накази) Царичанського маслозаводу за період 1984-1991 роки (а.с. 28-43) встановлено, що позивач був прийнятий на роботу та працював на посаді «машиніст котельних установок» та за наказом від 31.01.1992 р. суміщав роботу оператора котельних установок та зольника (а.с. 42) і за це отримував доплату 22%.

В той же час висновки суду першої інстанції про те, що наведені архівні довідки підтверджують отримання позивачем додаткових відпусток за роботу у шкідливих та важких умовах, є безпідставними, оскільки накази такої інформації не містять. Ті накази, де позивачу надається додаткова відпустка, містять посилання, що вона надається за участь в ДНД, тобто участь у добровільних дружинах.

Що стосується листа Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації від 01.11.2016 № 5425/0/192 про пільгову пенсію за Списком № 2 оператору котельні, адресованого до УПФУ в Царичанському районі, який суд першої інстанції також прийняв до уваги як доказ на підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 , колегія суддів зауважує, що цей лист є викладенням думки певної посадової особи, до повноважень якої законом не віднесено встановлення для осіб пільгового характеру роботи. Отже, вказаний лист не може бути належним доказом, оскільки такими у спірних правовідносинах є трудова книжка особи, довідка, передбачена Порядком № 637, або первинні документи підприємства, де працювала особа.

Слід також зазначити, що відповідно до п 4.5. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18.11.2005 № 383, якщо атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.

Як зазначалось вище, атестація робочого місця позивача не проводилось.

Отже, проаналізувавши обставини справи та досліджені по ній докази у сукупності, апеляційний суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу за Списком № 2 та про наявність у нього на 05.10.2016 р. достатнього пільгового стажу для призначення пенсії на підставі пункту «б» частини першої статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, а тому рішення комісії відповідача № 52 від 10.10.2016 р. є правомірним.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову, оскільки відмова відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням наданих позивачем із заявою документів, є обґрунтованою.

Згідно частини 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 14 лютого 2017 року у справі № 196/67/17 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 березня 2017 року.

Головуючий:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак

Суддя:І.В. Юрко