Рішення

від 21.03.2017 по справі 322/1165/16

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

21 березня 2017 рокуСправа № 322/1165/16

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: ОСОБА_3

про: стягнення грошових коштів за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та розірвання договору оренди землі.

22 листопада 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, грошові кошти у розмірі 6 674,04 грн., в тому числі 3 587,81 грн. інфляційних втрат, 345,38 грн. 3-х відсотків річних та 2 740,85 грн. пені;

- розірвати договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Новомиколаївського району Запорізької області, в контурі поля № 94, ділянка № 196, загальною площею 7,9830 га, кадастровий № 2323680400:03:007:0004, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Відповідачем як орендарем зазначеної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, покладені на нього обов'язки належним чином не виконувалися. Так, орендна плата за 2013 та 2014 роки, була внесена лише 06 листопада 2014 та у вересні 2015 року відповідно. В свою чергу, орендна плата за 2015 рік була сплачена відповідачем та відповідно отримана позивачем лише 23.06.2016. При цьому, 23.06.2016 року, позивачем було отримано грошові кошти у розмірі 7 230,00 грн., що на 1 453,11 грн. перевищує суму орендної плати, яка повинна була бути сплачена відповідачем за 2015 рік.

Таким чином, відповідачем свої зобов'язання щодо сплати орендної плати, передбачені п. 11 договору, виконувалися із значним порушенням встановлених термінів.

У відповідності до п. 38 договору оренди, дія даного договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом. Згідно з п. 9 договору, орендна плата за користування вищевказаною земельною ділянкою складає 5 776,89 грн., що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому, орендна плата вноситься один раз на рік кожного року до 31 грудня (п. 11 договору). Відповідачем три рази було порушено терміни сплати орендної плати, вказані вище, а саме: орендна плата за 2013 та 2014 роки, була внесена лише 06 листопада 2014 та у вересні місяці 2015 року відповідно, а орендна плата за 2015 рік була сплачена відповідачем та відповідно отримана позивачем лише 23.06.2016 року. Таким чином, на думку позивача можна стверджувати, що відповідачем неодноразово було допущено невиконання свого обов'язку по сплаті орендної плати до 31 грудня поточного року, у якому така плата повинна бути внесена, що є безумовною підставою для розірвання відповідного договору оренди землі на підставі рішення суду.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 15, 530, 534, 610, 611, 625, 651 ЦК України, позивач просив задовольнити його вимоги в частині розірвання договору оренди та підтримав їх у судовому засіданні. На задоволенні інших вимог позивач не наполягав.

Відповідач 27.12.2016 надав суду письмові заперечення проти позову, обґрунтовані наступним.

Кожного року ОСОБА_3 вчасно до 31 грудня сплачував ОСОБА_1 орендну плату, а також за власні кошти сплачував за неї земельний податок, прибутковий податок та військовий збір, в зв'язку з чим розмір орендної плати із врахуванням податкових платежів перебільшував 3 %.

В 2015 році позивач відмовився від отримання орендної плати, в зв'язку з чим повторно вона була направлена йому в 2016 році, отже вини відповідача в прострочені строків виплати орендної плати не має.

Наведені факти, на думку відповідача, вказують на своєчасне, повне та сумлінне виконання ним своїх договірних зобов'язань по сплаті орендної плати позивачу.

У судовому засіданні позивач визнав ту обставину, що відповідач в повному обсязі сплачував йому орендну плату в розмірі, передбаченому договором. Проте, позивач пояснив, що вважає визначений договором розмір орендної плати заниженим, у зв'язку з чим не бажає продовжувати договірні відносини з відповідачем та бажає, щоб відповідач повернув йому земельну ділянку. Також позивач підтвердив повідомлені відповідачем обставини щодо його відмови отримувати орендну плату в 2015 році.

У судовому засіданні 21.03.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,

встановив:

01 березня 2012 року між позивачем - ОСОБА_1 (орендодавець) та відповідачем - ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (далі - договір) для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Барвінівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, в контурі поля № 94, ділянка № 196, загальною площею 7,9830 га, кадастровий № 2323680400:03:007:0004, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 071074, виданого Головою Новомиколаївської районної державної адміністрації, 07.07.2011, зареєстрованого за № 232360001000297.

Державна реєстрація права оренди землі, була здійснена відповідачем 15.06.2013 року.

Договір укладено на 10 (десять) років з урахуванням ротації культур, відповідно до проекту землеустрою, починаючи з дня набрання чинності договором (п. 8).

Орендна плата встановлюється в розмірі 5 776,89 грн. на рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9). Внесення орендної плати здійснюється один раз на рік кожного року до 31 грудня (п. 11).

Розмір орендної плати переглядається 1 раз на 3 роки у разі, зокрема зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції (п. 13).

09.06.2016 між сторонами було укладено договір про внесення змін до спірного договору оренди землі, згідно з яким, орендна плата, починаючи з 1 січня 2016 року, встановлюється в розмірі: в грошовому вимірі 8 658 грн. 43 коп. на рік, що становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (в цінах 2016 року), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 77150930 від 27.12.2016.

Позивач у судовому засіданні підтвердив отримання ним збільшеної орендної плати за 2016 рік у розмірі, передбаченому договором, з урахуванням змін, внесених до нього 09.06.2016. Факт отримання позивачем орендної плати у попередні роки, а саме з 2012 по 2015 рік, в розмірі, передбаченому договором, також визнано позивачем у судовому засіданні. Крім цього, зазначені факти підтверджуються наданими відповідачем квитанціями щодо внесення орендної плати та сплати податків.

При цьому, позивач зазначив, що за весь час дії спірного договору, крім 09.06.2016, він не звертався до відповідача з проектом додаткової угоди щодо перегляду розміру орендної плати.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV (далі - Закон № 161-XIV).

Згідно зі ст. 13 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення позивачем договору оренди, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення позивачем договору оренди, визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За визначенням, наведеним у статті 21 Закону № 161-XIV в редакції, яка була чинною на момент укладення позивачем договору оренди, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону № 161-XIV на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до частини третьої статті 10, частини першою статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В матеріалах справи відсутні належні докази невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по внесенню орендної плати за спірним договором. Водночас відповідачем доведено належне виконання ним обов'язку по внесенню орендної плати.

Стосовно розміру орендної плати за спірним договором оренди землі, суд зазначає наступне.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилами частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 14 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 № 161-XIV передбачено письмову форму договору оренди землі.

Таким чином, розмір орендної плати за землю може визначатися виключно в укладеному договорі оренди землі.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі, оскільки позивачем не було доведено невиконання відповідачем обов'язків, передбачених договором та (або) законом. Відтак, відсутні підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3-х відсотків річних та пені, у зв'язку з відсутністю доказів порушення ним строків внесення орендної плати.

Недоведеність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, є підставою для відмови у його задоволенні в повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання та розірвання договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Суддя С.С. Гасанбеков