Ухвала

від 30.03.2017 по справі 813/3557/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2017 року м. Київ К/800/25415/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вузлівської сільської ради Радехівського району Львівської області до Радехівського відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року Вузлівська сільська рада Радехівського району Львівської області (далі - позивач, Рада) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Радехівського відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.04.2014 року №0000392200 та від 23.04.2014 року №0000382200.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями були застосовані до позивача за неподання звіту форми №1-ПП, на підставі наказу ДПА України і Державного комітету статистики України від 23.07.2004 року №419/453 Про затвердження форми звіту № 1-ПП, Інструкції про порядок її заповнення та Правил обліку податку на додану вартість з метою вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України . Застосовуючи штрафні санкції за неподання звіту про суми податкових пільг (форма звіту № 1-ПП) податковий орган керувався наказом, який на момент встановлення порушень, передбачених наказом від 23.07.2004 року № 419/453 втратив чинність, а тому позивач не зобов'язаний був подавати такий звіт. Крім того, передумовою для застосування штрафу на підставі п. 120.1 ст. 120 ПК України є доведення факту використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її завдання, що не доведено відповідачем.

Радехівське відділення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області замінено правонаступником Червоноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ) відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем при поданні податкових декларацій з плати за землю, в порушення вимог пп. 16.1.6 п.16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не подано звіт про суми податкових пільг (форма звіту № 1-ПП), а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 КАС України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по податку з плати за землю по поданій податковій звітності Вузівською сільською радою (код ЄДРПОУ - 04369854) за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт від 08.04.2014 року №181/2200/04369854 (далі - акт).

У акті перевірки зазначено, що під час подання позивачем податкових декларацій з плати за землю за 2011 року, а саме: від 31.01.2011 року № 137, за 2012 року від 14.02.2012 року № 9005123816, за 2013 року від 12.02.2013 року № 1300000730 разом з додатками № 1 Відомість про наявність земельних ділянок , № 2 Відомість про пільги на земельний податок , позивачем не подано звіту про суми податкових пільг (форма звіту № 1-ПП), що передбачено пп. 16.1.6 п. 16.1 ст. 16 ПК України.

У висновках акту також зазначено, що за неподання податкової звітності у строки, визначені законодавством, або її затримку відповідальність платника податку передбачена п.120.1 ст.120 ПК України.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 року №0000392200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 10370,00 грн., в т.ч. 10370 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та від 23.04.2014 року №0000382200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 72195,19 грн., в т.ч. 57756,15 грн. основного платежу, 14439,04 грн. штрафних фінансових санкцій.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно п. 3 Порядку обліку сум податків та зборів, несплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, затвердженого постановою Кабінету Міністрав України № 1233 від 27.12.2010 року, звіт подається суб'єктом господарювання за три, шість, дев'ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли суб'єкт господарювання пільгами не користується, звіт не подається.

В той же час, у акті перевірки зазначено, що штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями були застосовані до позивача за неподання податкової звітності про суми податкових пільг (форми № 1-ПП).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що порядок та обов'язок платників податків заповнювати звіт форми № 1-ПП було встановлено наказом ДПА України і Державного комітету статистики України від 23.07.2004 року № 419/453 Про затвердження форми звіту № 1-ПП, Інструкції про порядок її заповнення та Правил обліку податку на додану вартість з метою вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України .

В той же час, вказаний наказ втратив чинність згідно з наказом ДПА України, Державного комітету статистики України від 09.03.2011 року № 129/55 Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України від 23.07.2004 № 419/453 та від 01.12.2005 №539/397 .

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у зв'язку із скасуванням вищевказаного наказу ДПА України і Державного комітету статистики України від 23.07.2004 року № 419/453 позивач звільнений від обов'язку подавати звіт про суми податкових пільг за формою № 1-ПП, а тому податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 року №0000392200 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.04.2014 року №0000382200 суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначено у акті перевірки в порушення вимог п. 123.2 ст. 123 ПК України позивачем неправомірно застосовано пільги з податку на землю у загальному розмірі 5775615 грн.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню.

З аналізу вказаної норми, вбачається, що передумовою для застосування штрафу на підставі п. 123.2 ст. 123 ПК України є встановлення факту використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, що не доведено документально стороною відповідача.

Судами попередніх інстанцій не встановлено та відповідачем не доведено використання позивачем податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання, а тому відсутні підстав для донарахування позивачеві податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 23.04.2014 року №0000382200 є протиправним та також підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року у справі № 813/3557/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

В.П. Юрченко