Ухвала

від 24.03.2017 по справі 591/5371/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №591/5371/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-сс/788/100/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми матеріали провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання ст. слідчого ОВС СУ ГУНП в Сумській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно фактично належного ОСОБА_6 , яке було виявлено в ході обшуку 19 жовтня 2016 року на території пилорами в АДРЕСА_1 ,

з участю прокурора - ОСОБА_8

адвоката ОСОБА_9

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_6 , в якій він просить ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2016 року про накладення арешту на майно: стрічкові пилорами № 1, № 2 у розібраному стані, стрічкову пилораму № 3, автомобіль типу кара, сірого кольору без номерних знаків, 2 металевих прута довжиною 5 метрів кожен, які були виявлені в ході проведення обшуку 19 жовтня 2016 року на території пилорами із столярною майстернею, що належить ОСОБА_6 , яка розташована за адресою: в АДРЕСА_1 , скасувати як незаконну.

Ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2016 року, в порядку задоволення клопотання слідчого, накладено арешт на вищезазначене майно.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що наявні достатні підстави вважати, що виявлені в ході обшуку 19 жовтня 2016 року на території пилорами в АДРЕСА_1 предмети можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому на них має бути накладено арешт.

Вимоги поданої апеляційної скарги ОСОБА_6 , мотивує тим, що:

- висновки ухвали слідчого судді не відповідають фактичним обставин справи, оскільки розгляд клопотання про арешт майна проведено у відсутність власника майна, що позбавило останнього можливості надати суду свої пояснення та обґрунтування;

- вказане майно було фактично вилучене під час проведення обшуку в рамках іншого кримінального провадження № 12016200090000439 від 21 липня 2016 року, тому підстав для накладення арешту в рамках даного провадження не існувало.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи представника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу і просив скасувати ухвалу слідчого судді, доводи прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна, а згідно ч.2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення, крім іншого - збереження речових доказів.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним ст. 98 цього Кодексу (матеріальні об`єкти та документи, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та інше).

Розглянувши клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов висновку, що предмети можуть бути використані як доказ злочину, і накладення арешту з метою запобігання можливості його втрати, приховування або відчуження є необхідним для їх збереження.

Такі висновки слідчого судді, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та з урахуванням положень кримінального процесуального закону є належним чином вмотивованими.

Зокрема, колегія суддів вважає, що при вирішенні зазначеного вище питання слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 170 - 173 КПК України, з`ясував і дослідив всі ті обставини, з якими кримінальний процесуальний закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а саме правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні тощо.

Зі змісту ухвали слідчого судді вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з невстановленою службовою особою ДП «Лебединський агролісгосп», яка зловживала службовим становищем сприяла вчиненню незаконної порубки лісу, у результаті використання фізичної сили найманих робітників та техніки на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району за межами населеного пункту, на території майстерської дільниці № 1 в обході № 22 в кварталі 30 , виділ №№ 16, 17 загальною площею 6,5 га ДП «Лебединський агролісгосп», на землях лісового фонду, було проведено незаконний самовільний поруб (вибірковий) 185 шт. дерев., що спричинило шкоду природним ресурсам на території Ворожбянської сільської ради Лебединського району Сумської області 1 434 976 грн. 84 коп.

Крім того, незаконну порубку деревини виявлено на території ДАП «Лебединський агролісгосп»: кв. 60 вид. 24; обход 13, квартал 50, вид. 58, шкода від якої, згідно актів позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів складає 1 001 316 грн. 78 коп. та 1 232 503 грн. 44 коп. відповідно.

28 вересня 2016 року до ЄРДР внесено відомості за ст. 246 КК України на підставі заяви ОСОБА_11 від 21 липня 2016 року про виявлення незаконної порубки лісу в с. Валки, Лебединського району, Сумської області та за ч. 2 ст. 364 КК України на підставі самостійного виявлення правоохоронними органами відомостей, що в період часу з червня 2016 року по 20 липня 2016 року службові особи ДП «Лебединський агролісгосп» зловживаючи своїм службовим становищем та з метою одержання неправомірної вигоди, всупереч інтересам служби надали дозвіл для проведення незаконної вирубки дерев на території Ворожбянської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки, які полягли у завданні матеріальної шкоди, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Таким чином, колегія суддів вважає достатніми наявні правові підстави для арешту предметів, а використання їх як доказу у кримінальному провадженні цілком можливим, оскільки данні стрічкові пилорами, автомобіль типу кара, металеві прути можуть бути знаряддям вчинення злочину та зберігати на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому доводи про безпідставність накладення арешту не заслуговують на увагу.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги про порушення слідчим суддею ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки розгляд клопотання про накладення арешту проведено без власника майна.

Проте, відповідно до положень ч.1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

В той же час, зі змісту апеляційної скарги та доводів представника ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції не вбачається яким чином недотримання слідчим суддею норм передбачених ч. 2 ст. 171 КПК України перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

При цьому, маючи можливість в суді апеляційної інстанції поновити свої права при перегляді питання обґрунтованості накладення арешту, представником ОСОБА_6 не надано жодних доказів які б спростовували правильність висновків слідчого судді про те, що майно фактично належне ОСОБА_12 може бути знаряддям вчинення злочину, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Що стосується доводів апеляційної скарги про безпідставність накладення арешту у зв`язку з тим, що в рамках іншого кримінального провадження існує ухвала якою майно ОСОБА_6 фактично було вилучене, то на думку колегії ці доводи не є такими, що заслуговують на увагу, оскільки судове рішення на існування якого посилається апелянт і яке б дозволило зробити висновок про обґрунтованість доводів апеляційної скарги в цій частині відсутнє у матеріалах кримінального провадження, до апеляційної скарги долучено не було і в судовому засіданні не надано.

З урахуванням зазначеного колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 з підстав зазначених в його апеляційній скарзі.

Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми від 21 жовтня 2016 року про накладення арешту на майно фактично належне ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

З оригіналом згідно

суддя Апеляційного суду

Сумської області ОСОБА_2