Ухвала від 22.03.2017 по справі 591/3780/16-ц

Справа №591/3780/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Клименко А. Я. Номер провадження 22-ц/788/348/17 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, а також Фірми Олімп у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Фірми Олімп у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ровенська Альбіна Олексіївна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2016 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що є спадкоємцями ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, але за життя був учасником Фірми Олімп у формі ТОВ із часткою в статутному фонді товариства в розмірі 50%.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29 квітня 2013 року стягнуто з Фірми Олімп у формі ТОВ на користь ОСОБА_6 - 69012 грн. в якості вартості 1/3 частки у майні товариства, 690,12 грн. - в рахунок відшкодування судового збору, 9193 грн. 19 коп. витрат по оплаті судових експертиз та 3193 грн. 50 коп. витрат на правову допомогу; на користь ОСОБА_11 - 69012 грн., як вартість 1/3 частки у майні товариства та - 690 грн. 12 коп. в рахунок відшкодування судового збору; на користь ОСОБА_8 - 69012 грн., як вартість 1/3 частки у майні товариства, а також - 690 грн. 12 коп. в рахунок відшкодування судового збору.

Також за рішеннями Зарічного районного суду м. Суми від 11 жовтня 2013 року, від 26 січня 2015 року та від 17 липня 2015 року з вказаного відповідача на користь позивачів стягувались інфляційні збитки та 3% річних за невиконання зобов'язань зі сплати частки у майні товариства.

Під час примусового виконання вказаних судових рішень актом державного виконавця від 18 грудня 2013 року проведено опис й арешт належного боржнику Фірмі Олімп у формі ТОВ нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 157,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, з метою подальшої його реалізації.

У зв'язку з тим, що вказане нерухоме майно декілька раз не реалізовувалось на електронних торгах, тому стягувачам з боку виконавчої служби було запропоновано залишити за собою це нереалізоване майно, на що вони погодились і постановою та актом державного виконавця від 01 липня 2016 року спірне нерухоме майно було передано позивачам в рахунок погашення боргу фірми Олімп у формі ТОВ, про що того ж дня, тобто 01 липня 2016 року, приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ануфрієвим А.О. було видано свідоцтво, яким посвідчено про належність позивачам на праві спільної часткової власності вказаного нежитлового приміщення.

Проте, зареєструвати право власності на вказане нерухоме майно позивачі не змогли у зв'язку з тим, що того ж дня, тобто 01 липня 2016 року, Фірма Олімп у формі ТОВ продала вказане спірне нерухоме майно фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Ровенською А.О., і право власності на це майно було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3

Посилаючись на те, що зазначений договір порушує їх права, оскільки вони не можуть належним чином оформити своє право власності на спірне нерухоме майно в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення з відповідача Фірми Олімп у формі ТОВ на їх користь суми боргу, тобто, йдеться про звернення стягнення на нерухоме майно за зобов'язаннями власника, тому цей договір, на думку позивачів, суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки був укладений особою, у якої припинилось право власності на спірне нерухоме майно, у зв'язку з чим вони на підставі статей 203, 215, 346 ЦК України просили визнати його недійсним.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2017 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, площею 157,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Фірмою Олімп у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_3 та посвідчений 01 липня 2016 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською Альбіною Олексіївною за реєстровим номером 1736.

Стягнуто з Фірми Олімп у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судовий збір в сумі по 183 грн. 73 коп. кожному.

Вказане рішення суду відповідачі оскаржили в апеляційному порядку, подавши апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції невірно визначив статус відповідача у справі, яким має бути не фізична особа ОСОБА_3, а як фізична особа-підприємець. Крім того, суд першої інстанції не прийняв до уваги наявність інших судових рішень про передачу спірного нежитлового приміщення від Фірми Олімп у формі ТОВ у власність фізичної особи підприємця ОСОБА_3, що, на думку представника відповідача, підтверджує правомірність оспорюваного правочину.

Також вказаний представник відповідача звертає увагу і на те, що оскаржуваний правочин має бути визнаний недійсним тільки як удаваний, на незастосування судом наслідків недійсності правочину, на неналежність повідомлень ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи.

У своїй апеляційній скарзі Фірма Олімп у формі ТОВ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити в частині підстав задоволення позову, вказавши, що підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним є його удаваний характер.

Також у доводах апеляційної скарги фірми Олімп відповідач посилається і на те, що позивачі ніколи не були власниками спірного нерухомого майна, а факт реєстрації майна на праві власності за відчужувачем за оспорюваним договором та факт відсутності в реєстрі речових прав арешту стосовно спірного майна на момент його відчуження, на думку відповідача, підтверджує правомірність оспорюваного правочину.

Разом з тим, як зауважує відповідач, суд першої інстанції безпідставно не звернув уваги на удаваний характер оспорюваного правочину, метою якого було оформлення за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно на підставі раніше затверджених господарським судом мирових угод, у зв'язку з чим цей договір має бути визнаний недійсним, але у зв'язку з його удаваністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, представників відповідача Фірми Олімп у формі ТОВ ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які підтримали свої апеляційні скарги, пояснення позивача ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_15 про залишення рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Сумської області від 29 квітня 2013 року було стягнуто з Фірми Олімп у формі ТОВ: на користь ОСОБА_6 - 69012 грн. в якості вартості 1/3 частки у майні товариства, 690,12 грн. - в рахунок відшкодування судового збору, а також витрати по оплаті судових експертиз в сумі 9193,19 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3193,50 грн.; на користь ОСОБА_11 - 69012 грн., як вартість 1/3 частки у майні товариства та - 690,12 грн. в рахунок відшкодування судового збору; на користь ОСОБА_8 - 69012 грн., як вартість 1/3 частки у майні товариства, а також - 690,12 грн. в рахунок відшкодування судового збору (т.1, а.с.226-229).

Також за рішеннями Зарічного районного суду м. Суми від 11 жовтня 2013 року, від 26 січня 2015 року та від 17 липня 2015 року з вказаного відповідача на користь позивачів стягувались інфляційні збитки та 3% річних за невиконання зобов'язань зі сплати частки у майні товариства.

Під час виконання вказаних судових рішень у зведеному виконавчому провадженні № 38724711 від 18 червня 2013 року, до складу якого входили і виконавчі провадження про стягнення з Фірми Олімп у формі ТОВ на користь стягувачів боргу на загальну суму 243797,70 грн., актом старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 18 грудня 2013 року було проведено опис й арешт належного боржнику Фірмі Олімп у формі ТОВ нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення загальною площею 157,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, з метою подальшого його реалізації (т.1, а.с.8-9).

У зв'язку з тим, що на електронних торгах вказане нерухоме майно втретє не було реалізовано, а саме: в місячний строк з дня проведення його повторної уцінки, тому державний виконавець запропонував позивачам, як стягувачам у вказаному виконавчому провадженні, вирішити питання про залишення за собою цього нереалізованого майна при умові, що вони сплатять виконавчій службі різницю від початкової вартості того майна, на що вони погодились і постановою, затвердженою начальником відділу ДВС, та актом державного виконавця від 01 липня 2016 року нежитлове приміщення загальною площею 157,5 кв.м по АДРЕСА_1 вартістю 649490 грн. було передано ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рахунок погашення заборгованості та зараховано погашення боргу за виконавчими листами про стягнення з Фірми Олімп у формі ТОВ на їх користь сум заборгованості (т.1, а.с.10, 11-12).

Того ж дня, тобто 01 липня 2016 року, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Ануфрієв А.О. у відповідному свідоцтві посвідчив, що ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить на праві спільної часткової власності майно із розміром частки по 1/3 у кожного із співвласників, що складається з нежитлового приміщення загальною площею 157,5 кв.м, яке розташовано по АДРЕСА_1, вартістю 649490 грн., а також зазначив, що право власності на нежитлове приміщення підлягає державній реєстрації (т.1, а.с.13).

В той же час, 01 липня 2016 року між Фірмою Олімп у формі ТОВ, як продавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу цього ж самого нежитлового приміщення загальною площею 157,5 кв.м, що розташоване на другому поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Ровенською А.О. за реєстровим номером № 1736. Право власності ОСОБА_3 на вказане нежитлове приміщення зареєстровано 01 липня 2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису 15189295) (т.1, а.с.76-77, 132).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним, так як суперечить вимогам цивільного законодавства, оскільки Фірма Олімп у формі ТОВ не мала права відчужувати ОСОБА_3 спірне нерухоме майно у зв'язку з припиненням права власності на нього через звернення стягнення на те нерухоме майно за зобов'язаннями цієї фірми перед позивачами - стягувачами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв'язку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому, правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Разом з тим, згідно з положеннями п.8 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення, регламентований статтею 62 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, як передбачено ч.ч.1, 6, 9 ст.62 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Крім того, за положеннями п.8 ч.1, ч.3 ст.49, ст.50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно у вигляді нежитлового приміщення загальною площею 157,5 кв.м по АДРЕСА_1, що належало Фірмі Олімп у формі ТОВ, було передано позивачам у рахунок погашення перед ними заборгованості з боку вказаної фірми у зведеному виконавчому провадженні, про що державним виконавцем відділу ДВС Сумського міського управління юстиції було винесено постанову та акт від 01 липня 2016 року (т.1, а.с.10, 11-12).

У зв'язку з погашенням заборгованості і, таким чином, фактичним виконанням у повному обсязі рішень судів про стягнення з Фірми Олімп у формі ТОВ на користь позивачів грошових коштів, того ж дня, тобто 01 липня 2016 року, державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі якої були припинені обтяження у вигляді арешту майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта був зроблений відповідний запис від 01 липня 2016 року об 11 годині 34 хв., тобто, був зроблений запис про припинення відповідних обтяжень щодо спірного майна (т.1, а.с.17).

В той же час, згідно відомостей з Державного реєстру оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, укладений 01 липня 2016 року між Фірмою Олімп у формі ТОВ та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 01 липня 2016 року о 12 годині 24 хв. (т.1, а.с.15), тобто, у той момент, коли право власності на нежитлове приміщення загальною площею 157,5 кв.м по АДРЕСА_1 у відчужувача Фірми Олімп у формі ТОВ вже було припинено у зв'язку із зверненням стягнення на вказане майно за зобов'язаннями цієї фірми перед позивачами.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність оспорюваного договору, як такого, що був укладений з порушенням вимог цивільного законодавства, так як у продавця майна вже було припинено право власності на нього, а доводи апеляційних скарг про протилежне висновків місцевого суду не спростовують.

Зокрема, доводи апеляційних скарг про наявність рішень господарського суду, на підставі яких були затверджені мирові угоди про передачу Фірмою Олімп у формі ТОВ спірного нежитлового приміщення у власність відповідачу ОСОБА_3 (т.1, а.с.201, 202-203, 204-206, 223-225), що, в свою чергу, на думку представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підтверджує правомірність оспорюваного правочину, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки останній, тобто відповідач ОСОБА_3, не набув право власності на вказане нерухоме майно, так як не здійснив державну реєстрацію права власності на це нерухоме майно, що встановлено також і рішенням господарського суду Сумської області від 07 травня 2015 року (т.1, а.с.236-238), а обставини того, що 01 липня 2016 року відповідачі уклали оскаржуваний договір підтверджує той факт, що ОСОБА_3 не став власником спірного майна на підставі затверджених мирових угод.

Крім того, не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги Фірми Олімп у формі ТОВ та представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про удаваний характер оспорюваного правочину, враховуючи, що вказане питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції та не входило до змісту позовних вимог. До того ж, зустрічного позову про визнання оспорюваного договору удаваним Фірма Олімп у формі ТОВ не пред'являла.

Щодо посилання в апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на те, що суд першої інстанції невірно визначив статус ОСОБА_3, який на час укладення оспорюваного договору діяв як фізична особа-підприємець, а не як фізична особа, тому і під час розгляду даної справи у нього мав бути саме такий же статус, то воно, на думку колегії суддів, не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду, враховуючи, що матеріалами справи доведена неправомірність відчуження Фірмою Олімп у формі ТОВ спірного нежитлового приміщення, як особою, право власності у якої на те майно на момент його відчуження вже було припинено.

До того ж, придбане майно за оскарженим договором відповідач ОСОБА_3 зареєстрував на своє ім'я, як фізична особа.

Інші доводи апеляційних скарг, в тому числі і стосовно незастосування судом наслідків недійсності оспорюваного договору, про неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_3 про час і місце розгляду справи, про наявність факту реєстрації вказаного нежитлового приміщення за відповідачем ОСОБА_3 висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування законного рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційні скарги необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 308; 314 ч.1 п.1; 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, а також Фірми Олімп у формі Товариства з обмеженою відповідальністю відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 10 січня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -