Рішення

від 27.03.2017 по справі 674/1824/16-ц

ДУНАЄВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ



Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1824/16-ц

Провадження № 2/674/225/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Дунаєвецький районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Артемчук В. М.

при секретарі Бойчук С.В.

з участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дунаївці цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

ОСОБА_3

про визнання державного акта на земельну ділянку недійсним і визнання права власності на земельну ділянку

(ціна позову 83905,85 грн.)

ВСТАНОВИВ :

28 грудня 2016 року позивачка, ОСОБА_2, звернулася до суду з уточненими під час судового розгляду позовними вимогами до ОСОБА_3 про визнання державного акта на земельну ділянку недійсним і визнання права власності на земельну ділянку (ціна позову 83905,85 грн.) посилаючись на те, що відповідно до договору дарування жилого будинку від 29 серпня 2005 року за №1616, посвідченим приватним нотаріусом Дунаєвецької нотаріальної контори, позивачка є власником жилого будинку з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в с. Маків, по вул. Прорізній, 5 Дунаєвецького району Хмельницької області.

Однак оформити у власність земельну ділянку, на якій розташований належний позивачці жилий будинок з належними до нього господарськими будівлями не може, оскільки власником земельних ділянок, розташованих в с. Маків, по вул. Прорізній, 5 Дунаєвецького району Хмельницької області, є ОСОБА_3, на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-ХМ №021373.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ХМ №021373, виданий Маків:ькою сільською радою 16.06.2003 р. на ім‘я ОСОБА_3 на підставі рішення №60 від 26.09.1993 р. Маківської сільської ради, на земельну ділянку площею 0,43 га на території Маківської сільської ради, для обслуговування житлового будинку - 0,23 га і для ведення особистого селянського господарства - 0,20 га.

Відповідно до рішень №32880659 та №32880975 від 13.12.2016 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Дунаєвецької райдержадміністрації, ОСОБА_3, відмовлено у державні реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки, що розташовані: Хмельницька область, Дунаєвецький район с. Маків, вул.. Прорізна,5 кадастрові номери земельних діляиок:6821884700:07:003:0015 та 6821884700:08:001:0204, подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, оскільки згідно ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не розглядаються документи з підчищеннями, заповненні олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

У зв’язку із переходом права власності на нерухоме майно на жилий будинок з належними до нього господарськими будівлями позивачка змушена звернутися до суду із позовною заявою про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну ділянку в якій просить, враховуючи уточнюючі позовні вимоги визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ–ХМ №021373, виданий ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на земельну ділянку розміром 0,2342 га, яка розташована в с.Маків вул.Прорізна,5 Дунаєвецького району Хмельницької області.

Позивачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити та пояснила, що батько в 2005 році подарував їй будинок в с. Маків, по вул. Прорізній, 5 Дунаєвецького району Хмельницької області, однак під час дарування будинку ,земельну ділянку, на якій розташований будинок ,не подарував. Влітку 2016 року, батько хотів подарувати земельну ділянку, що знаходиться біля будівель, однак оформити договір дарування земельної ділянки не виявилося можливим, оскільки в державному акті на право власності на земельну ділянку є виправлення, а тому реєстраційна служба відмовила у реєстрації права власності на земельну ділянку.

Представник позивача по довіреності ОСОБА_1 в судовому засіданні позов визнав повністю та пояснив, що в 2015 році батько подарував позивачці житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями, але земельну ділянку не дарував. ОСОБА_3 хотів подарувати земельну ділянку, але в державному акті на право власності на земельну ділянку містяться виправлення, а тому неможливо оформити договір дарування. Згідний визнати за позивачкою право власності на земельну ділянку розміром 0,2342 га, яка розташована в с.Маків вул.Прорізна,5 Дунаєвецького району Хмельницької області.

Суд, заслухавши позивачку та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення.

Згідно ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі позивачу державного акта на право власності на земельну ділянку) (надалі ЗК України), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами (ч. 1 ст. 126 ЗК України).

Судом встановлено, що рішенням Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області №60 від 26.09.1993 року, ОСОБА_3 надано в натурі земельні ділянки розміром 0,23 га для обслуговування житлового будинку та 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства на території Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області.

16 червня 2003 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ІІ-ХМ №021373, площею 0,23 га для обслуговування житлового будинку та 0,20 га для ведення особистого підсобного господарства, розташованих на території Маківської сільської ради та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №811, на підставі рішення Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області №60 від 26.09.1993 року. Встановлено, що в даному державному акті є виправлення слова

« підсобного».

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6804015022016 від 22.11.2016 р. року на надану ОСОБА_3, відповідно до рішення Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області №60 від 26.09.1993 року земельну ділянку площею 0,2028 га видно, що виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 26.08.2016 року, присвоєно кадастровий номер 6821884700:08:001:0204, дата державної реєстрації земельної ділянки 22.11.2016 року.

Також, згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6804014932016 від 22.11.2016 р. року на надану ОСОБА_3, відповідно до рішення Маківської сільської ради Дунаєвецького району Хмельницької області №60 від 26.09.1993 року земельну ділянку площею 0,2342 га видно, що виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 26.08.2016 року, присвоєно кадастровий номер 6821884700:07:003:0015, дата державної реєстрації земельної ділянки 22.11.2016 року.

Відповідно до рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №32880659 від 13.12.2016 року відповідачу ОСОБА_3 відмовлено у реєстрації права власності земельної ділянки, кадастровий номер 6821884700:08:001:0204, оскільки подані документи не відповідають вимогам, встановленим Законом, оскільки згідно ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не розглядаються документи з підчищеннями, заповненні олівцем, з пошкодженнями, що не даються змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Згідно ст.22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952 IV від 01.07.2004 року, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими необумовленими витратами, заповнені олівцем, з пошкодженнями, що не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст, а також оформленні з порушенням вимог законодавства.

Частина перша статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено перелік основних способів захисту цивільних прав і інтересів, серед яких припинення правовідношення та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Так, відповідно до частин першої, другої, шостої - дев'ятої цієї статті (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних та на право власності і право постійного користування землею» затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.99р. №43 виправлення в державних актах не допускаються.

Необхідність визнання державного акту недійсним в судовому порядку обумовлюється ще й тим, що державний акт на право власності на землю підлягає обов’язковій державній реєстрації.

Згідно із ч.3 ст. 152 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці другому пункту 2 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87- 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України,статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підвідомчі (підсудні) справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Отже, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ –ХМ №021373, виданий ОСОБА_3 16 червня 2003 року на підставі рішення Маківської сільської ради Дунаєвецького району № 60 від 26.09.1993 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №811 порушує права позивачки, не відповідає вимогам закону, оскільки у державному акті існують виправлення, а тому суд вважає, що вищезазначений державний акт слід визнати недійсним та необхідно скасувати запис в Книзі записів державних актів на право власності на землю.

Також судом встановлено, що згідно договору дарування від 25 серпня 2005 року, серії ВСІ №605910, зареєстрованого в реєстрі за №1616, ОСОБА_3 подарував позивачці Боднар (після реєстрації шлюбу 21 серпня 2008 року позивачка змінила прізвище на «Слободян») ОСОБА_5, а остання прийняла в дар жилий будинок з належними до нього господарськими будівлями, що знаходиться в с.Маків по вул.Прорізній, 5 Дунаєвецького району Хмельницької області та відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №8333230 від 13.09.2005 року право власності на вищеозначений будинок з господарськими будівлями зареєстровано за позивачкою.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно п.7 ППВС України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом, зокрема, визнання прав.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ч.1 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об’єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно ч.4 ст.120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Згідно п.18 ППВС України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що з 1 січня 2010 р. до особи, яка набула   право   власності   на   житловий   будинок   (крім багатоквартирного), будівлю  або  споруду,  переходить  право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах,    встановлених    для    попереднього   землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і статті 120 ЗК.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі № 6-253цс16 від 13.04.2016 року, визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об’єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об’єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об’єкта права власності.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі 6-2цс15 від 11.02.2015, за загальним правилом, закріпленим у частині четвертій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на частину будівлі чи споруди стає власником відповідної частини земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Також, оскільки відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача вбачається, що позов ним визнано в повному обсязі.

Таким чином, отримавши право власності на жилий будинок з належними до нього господарськими будівлями, позивачка отримала право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, а тому заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 16, 328, 377 ЦК України, ст.ст. 120, 125, 152,155 ЗК України, п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ –ХМ №021373, виданий ОСОБА_3 16 червня 2003 року на підставі рішення Маківської сільської ради Дунаєвецького району № 60 від 26.09.1993 р. та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №811 та скасувати запис в Книзі записів державних актів на право власності на землю № 811.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 0,2342 га, яка розташована в с.Маків вул.Прорізна,5 Дунаєвецького району Хмельницької області для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6821884700:07:003:0015.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Дунаєвецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуюча:/підпис/

Вірно:

Суддя Дунаєвецького райсуду В. М. Артемчук