Рішення

від 28.03.2017 по справі 906/184/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "28" березня 2017 р. Справа № 906/184/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 04.01.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 регіон сервіс" (м.Кіровоград)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (смт. Миропіль Романівський район Житомирська область)

про стягнення 870587,00 грн.

Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 20.03.2017 до 28.03.2017.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 870587,00грн., з яких: 829244,00грн. - борг, який виник внаслідок курсової різниці, 41343,00грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання після оголошеної перерви не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 23.01.2017), що був присутній у судовому засіданні 20.03.2017, позов визнав з підстав, зазначених у клопотанні від 17.03.2017 за вих.№57.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" (покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт" (постачальник/відповідач) укладено договір поставки № 49щ з подальшими змінами, за умовами якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити щебінь гранітний (товар) (п.1.1 договору).

Відвантаження товару здійснюється на погоджених сторонами умовах, які зазначаються в рахунку постачальника протягом 5-ти днів після отримання 100% передоплати (п.2.2 договору).

Відповідно до п.3.1 договору (згідно змін до договору від 28.08.2008) загальна вартість товару склала 148936 доларів США з оплатою в гривні по міжбанківському валютному курсу, що на день підписання договору становить 700000,00 грн.

На виконання умов договору щодо 100% передоплати за товар, позивачем 28.08.2008 було перераховано відповідачу кошти на загальну суму 700000,00 грн., Проте, відповідач зобов'язання щодо поставки товару не виконав.

Так, в період з листопада 2008 по липень 2009 відповідач частково повернув здійснену позивачем передоплату на загальну суму 296000,00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

06.04.2011 сторони уклали угоду про розірвання договору поставки № 49щ, якою погодили графік повернення відповідачем решти суми передоплати за товар в сумі 103792,00 доларів США з оплатою в гривні по міжбанківському валютному курсу продажу долара США на день платежу:

частина вартості товару - 25948 доларів США до 31.09.2011 року з оплатою у гривні по міжбанківському валютному курсу продажу доларів США на день платежу;

частина вартості товару - 25948 доларів США до 31.10.2011 року з оплатою у гривні по міжбанківському валютному курсу продажу доларів. США на день платежу;

частина вартості товару - 25948 доларів США до 31.11.2011 року з оплатою у гривні по міжбанківському валютному курсу продажу доларів США на день платежу;

частина вартості товару - 25948 доларів США до 31.12.2011 року з оплатою у гривні по міжбанківському валютному курсу продажу доларів США на день платежу.

У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по поставці товару, рішенням господарського суду Житомирської області від 24.09.2013 у справі №906/1020/13 за позовом TOB "ОСОБА_2 Сервіс" до TOB "Граніт", стягнуто з TOB "Граніт" на користь TOB "ОСОБА_2 Сервіс" 729398,82грн. - основного боргу; 32719,51грн. - 3% річних; 15242,37грн. - судового збору.

15.10.2013 року видано судовий наказ у даній справі.

15.11.2013 року судовий наказ пред'явлено до виконання.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.10.2013 розстрочено виконання рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.11.2013 року виправлено описку, допущену в резолютивній частині ухвали господарського суду від 28.10.2013 року та викладено резолютивну частину ухвали господарського від 28.10.2013 року в наступній редакції: "Розстрочити виконання рішення господарського суду Житомирської області від 24.09.2013 року по справі №906/1020/13 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" 729398,82 грн. - основного боргу; 32719, 51 грн. - 3% річних; 15242,37 грн. - судового збору за наступним графіком:

- 400000,00 грн. - до 31.12.2013;

- 377360,70 грн. - до 01.06.2014.

Разом з тим, відповідачем не дотримано встановленого судом графіку розстрочки. Фактично кошти сплачувались:

- 08.01.2014 року - 80000 грн.;

- 23.04.2014 року - 50000 грн.;

- 02.10.2014 року - 100000 грн.;

- 17.10.2014 року - 47360,70 грн.;

- 29.07.2016 року - 200000 грн.;

- 11.11.2016 року - 50000 грн.

Станом на 12.01.2017 року сума боргу становить 250000 грн.

З огляду на те, що частина коштів належним чином та вчасно повернута не була, у відповідності до угоди від 06.04.2011 про розірвання договору поставки №49щ, позивач здійснив перерахунок коштів, що підлягали сплаті, з урахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату оплати, у зв'язку з чим, за даними останнього за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 829244грн. основного боргу та 41343,00грн. - 3% річних.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 3.1 договору, укладеного між сторонами, передбачено, що загальна вартість товару по договору складає 148936 доларів США з оплатою в гривні по міжбанківському валютному курсу, що на день підписання договору складає 700000,00грн. (зміни від 28.08.2008 до договору поставки №49щ).

Проаналізувавши умови договору поставки №49щ, суд прийшов до висновку, що вартість товару, яку відповідач зобов'язався оплати, відповідно до п.3.1 Договору, складається, в тому числі і з курсової різниці.

Враховуючи те, що відповідач, з урахуванням п.3 договору, при частковому поверненні коштів не врахував, що фактичний курс долара США на дату оплати товару був більший, ніж при укладенні договору, а тому вступає в силу п.3.1 договору, яким за позивачем наступає право перерахунку вартості товару із врахуванням фактичного курсу купівлі долара США на дату надходження коштів.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки укладеним між сторонами 06.04.2011 року договором визначено, що кошти сплачуються у доларах США з оплатою у гривні по міжбанківському валютному курсу продажу долара США на день платежу, то наявні підстави для стягнення боргу, що виник внаслідок курсової різниці - різниці між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах, який становить 829244,00 грн. відповідно до розрахунку (а.с.8).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок курсової різниці, суд встановив, що він є вірним та відповідає обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене, та передбачене договором право позивача вимагати перерахування ціни товару пропорційно збільшення та/або зменшення курсу купівлі долара, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно заявив вимогу про стягнення курсової різниці.

Крім того, згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою правильності періодів нарахування та розрахунку 3% річних, судом не виявлено помилок, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 41343,00грн. - 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу та 3% річних, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів тощо), позов визнав.

За викладених вище обставин суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст.49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт. Миропіль, вул. Лісова, буд.2, код ЄДРПОУ 13563220)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Сервіс" (25015, м. Кіровоград, вул. Євгена Маланюка, 2, код ЄДРПОУ 33642483):

- 829244,00грн. - курсової різниці,

- 41343,00грн. - 3% річних,

- 13058,80грн. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 31 березня 2017 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з повід.)