Постанова

від 29.03.2017 по справі 906/881/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 906/881/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.,

суддів: Рогач Л.І., Дроботової Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Стратег Груп" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі Господарського суду№ 906/881/16 Житомирської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Стратег Груп" додержавного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Агротех-АБ" простягнення 187 200 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:не з'явились; відповідача:не з'явились; третьої особи:не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Стратег Груп" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з державного підприємства "Дослідне господарство "Рихальське" інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (далі - Підприємство) 156 000 грн. боргу та 31 200 грн. штрафу, а всього - 187 200 грн.

Позовні вимоги Товариство, посилаючись на норми Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовувало тим, що у нього виникло право на стягнення з Підприємства вказаної суми коштів на підставі договору уступки права вимоги (цесії) № 2/7/16, укладеного 27.07.2016 між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Агротех-АБ" (далі - ТОВ "Агротех-АБ"), який був кредитором Підприємства на підставі договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013 та договору новації від 28.03.2016 про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням по договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 26.09.2016 (суддя Тимошенко О.М.) позов Товариства задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Товариства 156 000 грн. боргу та 31 200 грн. штрафу.

Рішення мотивоване обґрунтованістю вимог Товариства, викладених у позовній заяві.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 (колегія суддів: Демянчук Ю.Г., Крейбух О.Г., Огороднік К.М.) рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2016 скасовано. Прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанова обґрунтована тим, що договір уступки права вимоги (цесії) № 2/7/16 від 27.07.2016 був укладений на виконання неіснуючого зобов'язання Підприємства, а відтак Товариство не набуло прав кредитора до Підприємства за даним договором.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Житомирської області від 26.09.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи та приписи ст.ст. 512, 604, 627, 629 ЦК України, зазначаючи про помилковість висновків апеляційного господарського суду щодо недійсності договору новації від 28.03.2016 про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням по договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013.

Відзиву на касаційну скаргу Товариства від Підприємства до Вищого господарського суду України не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 22.05.2013 між Підприємством (покупець) та ТОВ "Агротех-АБ" (продавець) було укладено договір поставки засобів захисту рослин № 22/05/13, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупця продукцію, а покупець -прийняти продукцію та здійснити її оплату в сумі 95 148,24 грн. у строк до 01.09.2013;

- 28.03.2016 між покупцем та продавцем було укладено договір новації про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням по договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013, згідно якого сторони погодили, що остаточний розмір боргу покупця за договором поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013 становить 156 000 грн. та підлягає сплаті покупцем у строк до 31.03.2016, а зобов'язання сторін за договором поставки припиняються з моменту укладення договору новації та починають діяти зобов'язання сторін за договором новації;

- 27.07.2016 між ТОВ "Агротех-АБ" (цедент) та Товариством (цесіонарій) було укладено договір уступки права вимоги (цесії) № 2/7/16, згідно якого до цесіонарія переходять в повному обсязі усі права кредитора - продавця за договором новації від 28.03.2016 про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням по договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013, який укладений між ТОВ "Агротех-АБ" та ДП "Дослідне господарство "Рихальське" Інституту сільського господарства західного полісся НААН України (боржник);

- пунктом 5 договору цесії сторони погодили, що цесіонарій набуває право вимоги від боржника належного виконання зобов'язань щодо сплати 156 000 грн. основного боргу, а також пені, інфляційних, річних, відсотків, збитків, та інших штрафних санкцій за несвоєчасне невиконання боржником своїх зобов'язань за договором новації від 28.03.2016 про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням по договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013;

- 19.08.2016 Товариство направило Підприємству лист-повідомлення № 1 від 27.07.2016 в якому повідомило Підприємство про укладання договору уступки права вимоги (цесії) № 2/7/16 від 27.07.2016, та лист-вимогу № 1 від 19.08.2016 в якому вимагало негайно погасити заборгованість за договором новації б/н від 28.03.2016, що виникла по договору поставки № 22/05/13 від 22.05.2013, в сумі 156 000 грн. та штраф в сумі 31 200 грн.

Відповідно до частини першої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) виконати певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом апеляційної інстанції встановлено та наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується, що в період з жовтня 2013 року по серпень 2015 року Підприємство виконало взяті на себе грошові зобов'язання за договором поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013 сплативши Товариству 95 148,24 грн. вартості поставленої ним продукції за вказаним договором.

Приписами ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частин другої та четвертої ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу норм діючого законодавства та положень доктрини права вбачається, що ознаками новації є наявність взаємної згоди сторін стосовно умов припинення дії попереднього зобов'язання та умов нового зобов'язання, припинення всіх додаткових зобов'язань та виникнення між тими ж особами нового зобов'язання.

Тобто новацією є не зміна певної частини первісного зобов'язання, а укладення між тими ж сторонами нового зобов'язання, яке і є підставою для припинення попереднього зобов'язання та додаткових зобов'язань.

Аналогічної правової позиці дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 09.09.2014 у справах № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012; від 16.09.2014 у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012; від 23.09.2014 у справі № 5011-35/1271-2012; від 30.09.2014 у справах № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, № 922/2339/13, висновки якого відповідно до ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та повинен враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Надавши належну правову оцінку, у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, умовам договору новації про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням по договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що даний договір не є новацією в розумінні ст. 604 ЦК України, оскільки фактичних змін зобов'язань за договором не відбулося.

Положеннями пункту першого частини першої ст. 512 ЦК України унормовано, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язані, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Встановивши, що ТОВ "Агротех-АБ" за договором уступки права вимоги (цесії) № 2/7/16 від 27.07.2016 було передано Товариству право вимоги стягнення з Підприємства грошових коштів в сумі 156 000 грн. основного боргу, а також пені, інфляційних, річних, збитків та інших штрафних санкцій за несвоєчасне виконання боржником своїх зобов'язань на підставі договору новації від 28.03.16, право на стягнення яких не набув сам цедент в зв'язку з відсутністю новації, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказаний договір цесії був укладений на виконання неіснуючого зобов'язання, а відтак Товариство не набуло прав кредитора до Підприємства за договором уступки права вимоги (цесії) № 2/7/16 від 27.07.2016.

За результатами касаційного перегляду справи колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає порушень у застосуванні положень ст.ст. 512, 604, 627, 629 ЦК України судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, у зв'язку із чим відповідні доводи скаржника відхиляються як необґрунтовані.

Доводи Товариства про те, що у нього виникло право на стягнення з Підприємства 156 000 грн. боргу та 31 200 грн. штрафу на підставі договору уступки права вимоги (цесії) № 2/7/16, укладеного 27.07.2016 між ТОВ "Агротех-АБ", який був кредитором Підприємства на підставі договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013 та договору новації від 28.03.2016 про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням по договору поставки засобів захисту рослин № 22/05/13 від 22.05.2013, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником правової природи новації і цесії та спростовуються вище викладеним.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 та 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юридично-консалтингова компанія "Стратег Груп" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 у справі № 906/881/16 Господарського суду Житомирської області - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Л.І. Рогач

Суддя Т.Б. Дроботова