Рішення

від 27.03.2017 по справі 910/2257/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017Справа №910/2257/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доПриватного підприємства "Тек Шайра Трейд" простягнення 32 118 грн 00 коп. Представники: від позивачане з'явився від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вимогами до Приватного підприємства "Тек Шайра Трейд" про стягнення 32 118 грн 00 коп. заборгованості за договором перевезення вантажів № 000 507/01 від 05.07.2016.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору перевезення вантажів № 000 507/01 від 05.07.2016 не виконало взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг щодо перевезення вантажу на підставі договору-заявки № 00507/2 від 05.07.2016, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати наданих послуг щодо перевезення вантажу у розмірі 32 118 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2257/17 та справу призначено до розгляду на 27.03.2017.

20.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про слухання справи без участі представника.

Представники позивача та відповідача у судове засідання 27.03.2017 не з'явились, представник відповідача клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України за адресою https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch .

У судовому засіданні 27.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2016 між Приватним підприємством "Тек Шайра Трейд" (замовник за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник за договором) укладено договір перевезення вантажів № 000507/01, відповідно до умов якого перевізник за плату бере на себе зобов'язання виконувати перевезення вантажів у міжнародному та внутрішньому сполученні.

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли. Договір вважається укладеним шляхом обміну його копіями у порядку, передбаченому пунктом 7 договору. Договір вважається укладеним у випадку вчинення стороною дій направлених на його виконання, зокрема передачі експедитором, у спосіб, передбачений договором заявки на перевезення (заявки) (пункт 8.1. договору).

Згідно з умовами пунктів 1.2 договору в окремих заявках на перевезення вантажу сторони визначають: вид та найменування вантажу; плату за перевезення; дата та місце завантаження/розвантаження; строк (термін) виконання перевезення; інші вимоги та умови кожного конкретного перевезення та/або групи перевезень.

У відповідності до пункту 2.1. договору експедитор передає перевізникові будь-яким способом, передбаченим договором заявку на перевезення вантажу по формі відповідно до додатку 1 до договору (далі по тексту - заявка). Будь-яка інша форма, назва заявки на перевезення вантажу (заявка, замовлення, заявка-договір та ін.) навіть без посилань на цей договір, вважається погодженою сторонами виключно в рамках виконання цього договору, якщо зворотне прямо не встановлено окремими умовами самої заявки чи іншого договору між сторонами.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що розмір плати за послуги перевізника узгоджуються сторонами у заявці. Оплата послуг перевізника здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів на підставі отриманих експедитором поштою та/або під особисту розписку оригіналів наступних документів: транспортна накладна (TTH/CMR) з усіма, передбаченими законом відмітками про одержання вантажу вантажоодержувачем без претензій та зауважень; підписаний з боку перевізника акт виконаних робіт; рахунку-фактури; оригіналу договору та заявки. Вищевказані документи мають бути письмовими оригіналами із відповідними печатками та підписами повноважних осіб (інші аналоги оригіналу документу та засоби передачі документів до цієї умови не застосовуються).

Відповідно до пункту 5.4 договору у разі запізнення транспортного засобу під завантаження, розвантаження, місця митного оформлення (всі дати Та час вказуються в Заявці) більше ніж на 4 години перевізник виплачує експедитору штраф за кожну почату добу запізнення у розмірі: при перевезеннях по території України 50 $; при міжнародних перевезеннях 100 $ за курсом НВУ, встановленим на дату запланованої подачі ТЗ під завантаження.

У відповідності до умов перевезення вантажів № 000 507/01 від 05.07.2016 на підставі договору-заявки № 00507/2 від 05.07.2016 сторони погодили перевезення за маршрутом: Германія-Україна; дату завантаження: 08.07.2016; строк поставки: якнайшвидше FIX; вартість перевезення: 1350 євро по курсу НБУ на дату розвантаження; умови оплати: 14 днів з моменту отримання оригіналів документів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором перевезення вантажу.

Статтею 306 Господарського кодексу України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами (частина 6 статті 306 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Аналогічні приписи містяться в нормах статей 909, 919 Цивільного кодексу України.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно зі статтею 311 Господарського кодексу України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору перевезення вантажів № 000 507/01 від 05.07.2016 на підставі договору-заявки № 00507/2 від 05.07.2016 було надано відповідачу послуги на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором. Факт, обсяги, вартість наданих послуг підтверджується доданими до позовної заяви копіями підписаного та скріпленого печатками сторін акту здачі-прийомки послуг № 16104 від 15.07.2016 на суму 40 118 грн 00 коп. та товарно-транспортної накладної типу CMR № б/н та рахунку-фактури №16104 від 15.07.2016, виставленого на оплату наданих послуг, оригінали яких були направлені на адресу відповідача, що підтверджується фіскальним чеком № 0077079 0069086 від 18.07.2016.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства залежним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуг у розмірі 32 118 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих послуг на суму 32 118 грн 00 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг з перевезення вантажу за договором перевезення вантажів № 000 507/01 від 05.07.2016 на підставі договору-заявки № 00507/2 від 05.07.2016 та факту наявності заборгованості у розмірі 32 118 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню у розмірі 32 118 грн 00 коп.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У пункті 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 3 500 грн 71 коп. позивачем долучено до матеріалів справи копію договору доручення від 30.01.2017, укладену позивачем з адвокатом Лозою Віктором Миколайовичем, відповідно до якого повірений зобов'язується надати правову допомогу у спорі, що виник з Приватним підприємством "Тек Шайра Трейд", з цією метою здійснити вивчення та огляд доказів за їх місцезнаходженням, провести заходи досудового врегулювання спору, підготовки пакету документів, необхідних для звернення до суду, підготовити позовну заяву, вчинити інші дії, необхідні для розгляду справи в суді (готувати процесуальні документи на виконання ухвали суду, надавати письмові пояснення, тощо); акт приймання-передачі наданих послуг від 03.02.2017; копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008, яке видане на ім'я Лози Віктора Миколайовича; копію ордеру серії ТР № 029206; копію квитанції до прибутково касового ордеру № б/н від 03.02.2017 на суму 3 500 грн 00 коп.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" щодо того, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Приймаючи до уваги викладене, з огляду на заявлену позивачем ціну позову та витрат на послуги адвоката, враховуючи ступінь складності справи та обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та з вказаними обставинами, а тому підлягають стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Kеруючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Тек Шайра Трейд" (01004, м. Київ, вул. Бассейна, буд. 9, кім. 3, ідентифікаційний код 39905950) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 32 118 (тридцять дві тисячі сто вісімнадцять) грн 00 коп., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 31.03.2017

Суддя Н.Б. Плотницька