Ухвала

від 31.03.2017 по справі 3/5025/781/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

"31" березня 2017 р. Справа № 3/5025/781/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

судді Огороднік К.М. ,

судді Павлюк І. Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Плужнянського професійного аграрного ліцею на ухвалу господарського суду Хмельницької області від "16" грудня 2013 р. у справі № 3/5025/781/12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ізяславському районі

до Відкритого акціонерного товариства Ізяславський завод "Харчомаш"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.12.2013 року у справі №3/5025/781/12 заяву ліквідатора боржника Кунашенка В.І. №53 від 15.11.2013р. (із врахуванням уточнення №55 від 12.12.2013р.)про визнання за Відкритим акціонерним товариством Ізяславський завод "Харчомаш", м. Ізяслав, Хмельницької області, права власності на навчально-виробничий комплекс, загальною площею 998,4 м.кв., що розміщений за адресою, м.Ізяслав, вул.Жовтнева, 106 задоволено. Визнано за Відкритим акціонерним товариством Ізяславський завод "Харчомаш" право власності на навчально-виробничий комплекс, загальною площею 998,4 м.кв., що розміщений за адресою, м.Ізяслав, вул.Жовтнева, 106.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Плужнянський професійний аграрний ліцей звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі за заявою ліквідатора боржника про визнання права власності на навчально-виробничий комплекс, що розміщений за адресою: м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 106.

При цьому, апелянт просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження, оскільки з текстом оскаржуваної ухвали ознайомився лише 15.03.2017 року.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Частинами 1,2 статті 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Згідно із частиною першою статті 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно абз. 8 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" № 7 (зі змінами від 17.12.2013 року) клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

В пункті 6 вищевказаної Постанови вказано, що статтею 93 ГПК встановлено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку. Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 ГПК.

Про поновлення або про відмову у поновленні пропущеного строку зазначається відповідно в ухвалі апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження (стаття 98 ГПК) або про її повернення (частина друга статті 93, пункт 4 частини першої статті 97 ГПК).

Відповідно до ч.1 ст.53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

В той же час, поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Недодержання вимог діючого процесуального законодавства не можна визнати поважною причиною для поновлення строку для подачі апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції 16 грудня 2013 року, п'ятиденний строк на її оскарження закінчився 23.12.2013 року (враховуючи, що останній день строку 21.12.2013 року припадає на неробочий, то у відповідності до вимог ст.51 ГПК України, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день, тобто 23.12.2013 року).

Разом з тим, апелянт обгрунтовуючи підстави для поновлення пропущеного строку зазначив лише про те, що про оскаржувану ухвалу йому стало відомо 15.03.2017 року після ознайомлення з матеріалами справи №3/5025/781/12. Будь-яких інших обгрутувань щодо причин пропуску даного строку скаржником зазначено не було.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що апелянт з матеріалами справи №3/5025/781/12 ознайомився 23.02.2017 року, про що свідчить заява представника Плужнянського професійного аграрного ліцею та його особистий підпис на цій заяві (т.5, а.с.23), тоді як з апеляційною скаргою останній звернувся лише 20.03.2017 року (згідно поштового штемпеля на конверті).

Слід також зазначити, що повний текст оскаржуваної ухвали міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступною інформацією.

Відповідно до п.2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Порядок), внесенню до Реєстру підлягають судові рішення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів, перелік яких затверджено Радою суддів України та погоджено з Державною судовою адміністрацією, крім судових рішень, які містять інформацію, що є державною таємницею, ухвал слідчих суддів, постановлених під час здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, судових рішень у справах про усиновлення.

Копії судових рішень видаються в установленому законодавством порядку з обов'язковим їх внесенням до Реєстру (п.6 Порядку).

Електронні копії судових рішень надсилаються відповідальною особою апарату суду не пізніше дня, що настає після ухвалення (постановлення) судового рішення. Доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється безоплатно через офіційний веб-портал ДСА. ДСА публікує адресу веб-порталу судової влади в офіційних друкованих виданнях (п.п. 13,20 Порядку).

Згідно п.21 Порядку, користувачам Реєстру надається можливість пошуку, перегляду, роздрукування електронних копій судових рішень, копіювання їх текстів у цілому або частин відповідно до режиму доступу до судових рішень, внесених до Реєстру за останніх п'ять років.

Відповідно до ст.ст. 2,3 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Згідно частин 1-4 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Будь-які обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України не допускаються, крім випадків, визначених цим Законом.

Враховуючи вищевказані положення Закону України "Про доступ до судових рішень" та зважаючи на те, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, колегія суддів вважає, що апелянт мав можливість ознайомитися з оскаржуваною ухвалою суду згідно з заданими критеріями пошуку з моменту внесення його до Реєстру.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, що в даному випадку не вбачається за відсутності обставин, які б об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність поважних причин та правових підстав для відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30.06.2016 року у справі №3/5025/781/12 ліквідаційний баланс ліквідатора щодо боржника Відкритого акціонерного товариства Ізяславський завод "Харчомаш" затверджено. Відкрите акціонерне товариство Ізяславський завод "Харчомаш", м. Ізяслав, Хмельницької області, зареєстроване Ізяславською районною державною адміністрацією 19.10.1994р. за юридичною адресою: м.Ізяслав, вул.Жовтнева, буд.106, інд. код: 14148479 - ліквідовано. Провадження у справі припинено. Зобов'язано державного реєстратора виключити з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Відкрите акціонерне товариство Ізяславський завод "Харчомаш", м. Ізяслав, Хмельницької області, зареєстроване Ізяславською районною державною адміністрацією 19.10.1994р. за юридичною адресою: м.Ізяслав, вул.Жовтнева, буд.106, інд. код: 14148479.

Дана ухвала не оскаржувалася та є чинною.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа - Відкрите акціонерне товариство "Ізяславський завод "Харчомаш" - припинена.

Згідно з п.4 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо вона подана після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відтак, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі ч.2 ст.93 ГПК України та п.4 ч.1 ст.97 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 86, 93, 97 п.4 ч.1 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Плужнянського професійного аграрного ліцею про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відмовити.

2. Апеляційну скаргу Плужнянського професійного аграрного ліцею на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 16.12.2013 року у справі №3/5025/781/12 повернути скаржнику без розгляду.

Додаток: заявнику - матеріали скарги на 13 арк., у т. ч. платіжний документ про сплату судового збору № 0.0.729584009.1 від "20" березня 2017 р., конверт.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Павлюк І. Ю.